ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Щодня даруючи тепло й увагу

Довбиський чо­ловічий психо­неврологічний інтернат, що на Житомирщині, – місце, де інваліди почува­ються не лише соціально захищеними, а й повноцін­ними громадянами. Тут знайшли свою рідну домів­ку 350 осіб віком від 18 до 90 років. Серед пацієнтів – не лише люди з успадковани­ми хворобами, а й ті, хто потрапив сюди після стресів чи аварій. Їхня жит­тєва дорога завернула сюди, бо суворі вердикти лікарів надалі не дозволи­ли їм перебувати в родині. Тим часом лише у 30% па­цієнтів є родичі, які інколи їх провідують, решта – оди­нокі.

Розташований інтернат майже у центрі селища й зовні нічим особливим не вирізняється. У пацієнтів чотириразове харчування, цілодобово в інтернаті пра­цює медикосанітарна час­тина, яка забезпечує підо­пічних необхідними мед­препаратами, лікуванням, а поряд завжди є люди, го­тові прийти на допомогу. Колектив інтернату солід­ний – 147 працівників, тут немає місця для черствості та байдужості.

Шістнадцять років опі­кується «чоловічим цар­ством» Віктор Карпінський – директор інтернату, який підібрав команду однодум­ців і тепер не шкодує, бо ко­лективом своїм задоволе­ний. В установі – повне по­розуміння керівництва з профспілковою організаці­єю, яку очолює інженер Олег Осика, котрий встигає займатися й організаційни­ми питаннями.

Із самого початку керів­ник переймається покра­щенням умов проживання в інтернаті, докладаючи для цього чимало зусиль. У корпусах зроблено ремонт, в кімнатах затишно. Збудо­вано ще один двоповерхо­вий спальний корпус, куди завезли м’які меблі, ліжка для масажу, працює стома­тологічний кабінет.

Заздалегідь виділені ко­шти на капремонт тепло­траси дали змогу підготу­вати установу до роботи в осінньо-зимовий період, провести каналізаційну ме­режу та спорудити сучасні очисні споруди. Тепер гаря­ча і холодна вода – цілодо­бово, санітарні умови до­ступні в усіх корпусах, міні-котельня регулює по­дачу тепла, працюють ду­шові, баннопральний ком­бінат, своя хлібопекарня.

Діє підсобне господар­ство, яке на 30–40% забезпе­чує підопічних продукта­ми власного виробництва. На території інтернату зве­дено каплицю, діє клуб, де власними силами готують­ся до урочистих подій і свят.

І хоч проблему з лікаря­ми в інтернаті не вирішено, проте ті, хто тут «прописав­ся», здатні долати будь-які труднощі та надавати паці­єнтам кваліфіковану допо­могу, щодня дарувати ду­шевне тепло та співчуття.

16.12.2010

Галина МАРКОВА, Житомирська обл.

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини