У ДІТЕЙ ХОЧУТЬ ВІДІБРАТИ ОЗДОРОВЧИЙ ТАБІР

За 32 роки Свірзький оздоровчий табір «Дружба», який належить по суті і по праву Львівській об­ласній організації профспілки працівників агро­промислового комплексу, очолюваній Михайлом Тарнавським, прийняв понад 30 тис. дітей з най­бідніших і найнезахищеніших сімей усього регіо­ну, зокрема й Перемишлянщини. Проте вже вось­мий рік обласна галузева профспілка і трудовий колектив оздоровниці намагаються протидіяти його рейдерському захопленню тими, хто вже «прихватизував» усе, що міг, а тепер вишукує ще щось, що «загубилося» десь у провінції.

Директор табору Роман Гав­ришкевич, мешканці села ка­жуть, що ідея в Перемишлян­ської районної ради домогти­ся передачі 19 будиночків, які з 1980 року будувалися за кошти колгоспів району (82% збудовано за кошти галу­зевої профспілки), визріла після того, як територію табору – понад 4 га в со­сновому лісі – оглянули пани на джи­пах, нібито із самої столиці.

Можна було б вважати це лише чут­ками, якби ідея в керівників райради не була такою ефемерною і необґрунтова­ною: взяти будиночки в спільну влас­ність територіальних громад сіл і міст Перемишлянщини. Які, по-перше, не є правонаступниками майна колгоспів, а по-друге, є дотаційними, тож коштів на утримання такого майна, ремонт, якого щороку потребує табір, не мають. Але про це, вочевидь, не йдеться.

Звідки візьмуть гроші хоча б на ку­півлю змінних рушників, білизни, ма­траців, не кажучи вже про решту, на­віть не задумувалися. Коли запитала про це в одного з голів Перемишлян­ської райради, якого згодом то виноси­ли з крісла, то заносили, і декількох го­лів сільрад, ті відповісти не могли. Тим паче, коли гряде адмінреформа, і неві­домо, де ці сільради опиняться...

На табір «Дружба» є у профспілки та колективу табору право власності з 2008 року. Згідно із ст. 321 ЦК України право приватної власності є непорушним. Є й відповідні, з 1988 року, рішення про пе­редачу таборові будиночків колгоспа­ми, рішення сесії Свірзької сільради де­путатів, на землях якої розташований оздоровчий об’єкт і яка отримує відпо­відні надходження від підприємства до місцевої казни. ДОТ забез­печує район кількома десятками робочих місць.

З початком 2016 року но­вий рівень старого ба­жання розде­рибанити та­бір чи зроби­ти його за­критим об’єктом для відпо­чинку обраних, як, приміром, озеро в Чуперносові, база в Ріпчицях, ще кілька водойм та мальовничих куточків району, став ще переконливішим і наступальнішим. Заїжджі гастролери в керівництві райо­ну ніби й минулися, а корінні, яких люди знають, мали б хоч трохи земляків соромитися і відчувати перед ними від­повідальність...

Однак, з’явилася так звана «ініціатив­на група мешканців», котрій байдуже до того, що немає в районі робочих місць, підприємств, доріг. Найбільша їх гризо­та – табір у Свіржі, що успішно десяти­літтями, всім бідам на зло, функціонує за призначенням. Вони, нібито, зверта­ються до народного депутата Тараса Ба­тенка з проханням (?!) відібрати ДОТ у ефективного власника... Народний депу­тат підключає до цього діла ще кількох своїх колег із Львівщини і на­віть з Рівненської та Івано-Франківської областей. Пишуть «депутатське звернення» до Гене­рального прокуро­ра п. Шокіна. До речі, як з’ясувалося, деякі на­родні обранці навіть не диви­лися, що підпису­вали, тож у відпо­відь на листи-роз’яснення проф­спілки тепер сором’язливо відмовчуються.

Депутатське звернення з’являється в унісон з позовною заявою тієї ж Перемишлянської райради, поданою наприкінці минулого року до Господар­ського суду Львівської області. Дарма, що всі терміни подання таких позовів минули, все ж вишукують шпарини, в які можна проскочити і дістати остан­нє, що ще функціонує в районі.

Ольга ЛОБАРЧУК

ОРІЄНТИРИ ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ВИЗНАЧЕНО

У Закарпатській облпрофраді проведено засідання круглого столу з питань оздоровлення дітей влітку 2016 року, в якому взяли участь голови та праців­ники обласних організацій га­лузевих профспілок, пред­ставники органів влади, керів­ники оздоровчих закладів.