Добровільне об’єднання територіальних громад: переваги і ризики
Прийнятий Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних
громад» дав старт реформуванню органів місцевого самоуправління. Чи буде це об’єднання
справді добровільним, самодостатнім і ефективним, до кінця не розуміють навіть
посадовці, не кажучи вже про сільське населення. Для одного це буде тягарем, для
іншого – «баба з воза», хтось матиме більше ресурсів, а комусь додасться головного
болю…
Марія ІВАНОВА
На жаль, слово реформа у більшості людей замість позитиву викликає
алергію. Причина – досвід проведених, точніше, забуксованих новацій. Взятий курс
на децентралізацію – не виняток. Ще, як мовиться, ні сіло, ні впало, а вже визначена
кінцева дата, спускаються плани... І «страшилка» передбачена: якщо сільради самостійно
не визначаться з об’єднанням, то облрада за поданням ОДА фактично зможе здійснити
це на свій розсуд. Так нівелюється суть добровільного об’єднання територіальних
громад. Федерація профспілок Кіровоградської області разом з обкомом профспілки
працівників державних установ (саме держслужбовці покликані здійснювати ці реформи)
обговорюють ситуацію на місцях, проводять зустрічі, круглі столи, аби визначити
місце профорганів у цих процесах. Нещодавно така зустріч відбулася в Маловисківському
районі. Мова йшла про готовність до децентралізації, сприйняття новації жителями
району, профспілкове бачення цього курсу.
Ось що думає з цього приводу голова районної ради Світлана Сосновська:
– Звісно, потреба в реформуванні назріла: кількість населення
зменшується, тому переформатування неминуче, але об’єднання територіальних громад
– це не проста арифметична дія, а доля людей. Поспіху в цій справі не може бути,
аби не наламати дров. Людям не можна нав’язувати ідею, вони повинні визріти. В чому
наша біда? У низькій поінформованості. Нагорі приймаються рішення, а люди опиняються
перед фактом. Так не повинно бути. Селяни мають знати, що їх чекає на фініші. Коли
затверджували попередній розподіл громад, говорили про те, що вони економічно
спроможні, але це, як кажуть, вилами по воді писано. Як завжди, лунає багато обіцянок,
але… Серед переваг реформи: пряме отримання субвенції на освіту та медицину, частково
податки залишатимуться на місцях, фінансова підтримка від держави, але хто провів
розрахунки, що реально матиме громада? Велику надію на податки покладати не можна,
адже багато суттєвих об’єктів у районі не зареєстровані. Чи відчують люди переваги
громади, час покаже, а те, що на плечі місцевих органів перекладається велика відповідальність
(вони утримуватимуть бюджетну сферу), це очевидно.
Насамперед має бути чітка законодавча база, де передбачено все
від «а» до «я». Ми ж рухаємося в цьому процесі наосліп, тому у людей немає впевненості,
що завтра буде краще. Ми говоримо про утворення громад – це перший рівень, а про
другий (районний) взагалі жодної інформації. Читали, що в області буде лише три
райони. Приміром, селище Смоліне нібито хочуть приєднати до Голованівського району.
Хіба це не абсурд – розривати район? Де логіка в такому перекроюванні? Районні
ради ніби ще існують, але нас уже не залучають до цих процесів, тобто нас без нас
одружують. Що це за децентралізація, коли в сільрад забрали фінансування на дитячі
садки, заклади культури та перекинули його на район? Навіщо створювати зачароване
коло, яке тільки поглиблює, а не розв’язує проблему? Або візьмемо освітню субвенцію.
Її дали, але розподілили суму помісячно. З першою проблемою ми зіткнулися в лютому,
коли в школах закінчилося вугілля. У які дзвони ми тільки не били, але коштів нам
не перевели. І такі питання-підніжки виникають на кожному кроці реформи. Чи зроблено
прогноз можливих ризиків і їх наслідків? Чи передбачені заходи з недопущення погіршення
життя людей? Хто порахував, які збитки нестиме кожна сім’я, переоформлюючи документи?
Які повноваження матиме староста? (З часом усі зрозуміють, що самотужки він не
впорається з громадою). А як бути з майном спільної власності? Мабуть, перш ніж
починати таку доленосну реформу, треба було провести інвентаризацію майна, землі,
ресурсів громади, розробити механізм проведення об’єднання, враховуючи, наскільки
ці села пов’язані історично, культурно й економічно, виробити координацію повноважень
взаємин між центром і регіонами. Очевидно, ці взаємини мають формуватися на партнерському
підґрунті, зафіксованому, приміром, в угоді, а краще законодавчо.
Об’єднання – досить складний процес, що має великі ризики. Треба
зрозуміти одне: саме об’єднання не призведе до автоматичної самодостатності громад,
не поліпшить якість соціальних послуг. Як кажуть, зміна вивіски ще не гарантує підвищення
самоуправління до нового рівня. Яку модель пропоную я? Один район – одна громада.
Люди вже звикли, що вся інфраструктура розміщена в райцентрі, й усі дороги ведуть
до нього. Треба тільки одне: прокласти дороги, автобусне сполучення. І не варто
знову вигадувати велосипед. А модель «два українці – три гетьмани» ні до чого не
призведе, адже не секрет, що не всі сільські голови можуть розпоряджатися своєю
самостійністю. На мою думку, в кожному селі мають бути соціально-культурні об’єкти,
і сільські ради повинні їх утримувати. Не треба їм делеговані повноваження, у них
вони мають бути власні. А державна допомога повинна бути спрямована на витратні
об’єкти, приміром на районну лікарню тощо. На мій погляд, перш ніж запускати реформу,
потрібно організувати пілотний проект, щоб наочно показати її переваги. Коли ж
випробувальним полігоном стає вся Україна, це викликає недовіру людей до влади.
Ми запланували провести виїзну колегію в Чернівецькій області, щоб обмінятися
думками щодо децентралізації, думаю, це буде корисно.
Голова обкому профспілки працівників держустанов Віктор Федотов:
Мене, як профспілкового працівника, непокоїть питання збереження
кадрів. Є три аспекти кадрів. Перший – можливе їх скорочення, і тут ми, профоргани,
маємо бути на сторожі. А може бути й навпаки. Приміром, кожному старості потрібні
будуть помічники, приміщення, автомобіль, в об’єднаній громаді – всі структури,
аж до власних банків. Досвід Молдови в цій царині показав, що кількість держслужбовців
не зменшилася, а збільшилася. Другий аспект стосується тих, хто готує в державі,
як кажуть, менеджерів на рівні громади, які б ішли до людей не із загальними ідеями,
а конкретно показували, що вони отримують в результаті реформи. Отже, потрібні
навчені люди, яких поки що немає. У Польщі, приміром, на початку реформи таких
фахівців було понад 50 тисяч. Третій аспект: увесь процес реформи будуть оформляти
наші члени профспілки, тобто рядові державні службовці. Вони зацікавлені в своїй
роботі, готові навчатися та проводити реформи. А наше завдання – захистити держслужбовців,
щоб їх під час реформ, як кажуть, «не вихлюпнули разом із водою».
Профспілки регіону стурбовані ситуацією в енергетиці
Ще з весни профспілки України, в тому числі Дніпропетровщини,
на всіх рівнях били на сполох з приводу кризового стану в енергетиці. Але влада
не звертала уваги на їхні звернення. Ілише після зупинки на початку серпня теплоелектростанцій
по всій країні Уряд визнав ситуацію в цій життєво важливій галузі катастрофічною.
Як повідомляєпрес-центр Дніпропетровського облпрофоб’єднання,
в області через дефіцит вугілля та величезні збитки повністю зупинена робота Придніпровської
ТЕС, і лише один блок з десяти працює на Криворізькій ТЕС (м. Зеленодольск). З
огляду на гостроту ситуації, Дніпропетровське обласне об’єднання профспілок 11
серпня провело екстрене засідання президії, в якому взяли участь керівники підприємств
енергетичної сфери: гендиректор компанії ДТЕК«Дніпроенерго» О. Сімченко, директори
Придніпровської та Криворізької ТЕС А. Ніколаєв і В. Петько, а також голови профкомів
О. Анохін і М. Миронов.
Відкриваючи засідання, голова облпрофоб’єднання В. Дубіль зазначив,
що трудящі – члени профспілок та населення, обласна профорганізація енергетиків
глибоко стурбовані зупинкою «Придніпровки», яка забезпечує теплом та світлом мешканців
лівобережжя. На станції не залишилось запасів вугілля, не проводяться заготівля
на зиму та ремонти обладнання. Борги перед цією станцією ДП «Енергоринок» і КП «Коменергосервіс»
складають 435 млн грн. Щодо цього профспілки нещодавно звертались до керівництва
обласного центру, але поки що реакції немає. Ледве жевріє робота і на Криворізькій
ТЕС, причому це підприємство є містоутворюючим, тож його зупинка може взагалі паралізувати
життя Зеленодольська. Сотні працівників цих станцій переведені на скорочений режим
роботи або відправлені у вимушені відпустки за рахунок адміністрації. Івсе це
відбувається в період підготовки до нового опалювального сезону, який може опинитися
під загрозою зриву.
Керівник профцентру звернув увагу присутніх на те, що про ситуацію
з дефіцитом вугілля та щодо інших проблемних питань діяльності Міненерговугілля
ЦКпрофспілки енергетики і Дніпропетровська обласна організація, очолювана Є. Бусуруловим,
шахтарські колективи і терком профспілки Західного Донбасу на чолі з головою С.
Юнаком повідомляли Уряду ще в листопаді 2014 року та під час III Всеукраїнського
з’їзду вугільників України, а також вносили пропозиції щодо стабілізації роботи
галузі. Але, на жаль, відсутність системного вирішення проблеми призвела до нинішнього
стану.
На думку членів президії і керівників енергопідприємств, Уряд
надає сьогодні пріоритету атомній енергетиці, а теплоенергетика опинилась у плачевному
стані через низькі тарифи, що не покривають собівартості виробництва. Не по кишені
ТЕС і вартісне імпортоване урядом вугілля, а тому слід невідкладно шукати шляхи
закупівлі вітчизняного палива. Господарники та голови первинних профорганізацій
звернулися до президії за підтримкою у сприянні виходу з нинішньої кризи та збереженні
трудових колективів, якісної підготовки до зими.
Члени президії прийняли звернення до керівництва держави й області
з вимогою терміново вжити заходів для подолання кризи теплоенергетичних підприємств
Дніпропетровщини та відновлення роботи Придніпровської ТЕС.
22.08.2015
|