ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

УТОС подає сигнал SOS

  Життя Кіровоградського навчально-виробничого підприємства УТОС можна поділити на дві частини: до ринкових умов і після. До зміни сус­пільної формації воно процвітало. Йшли замовлення на основний вид продукції – фільтри для автомобі­лів. Відповідно були заробітки, ді­яли соціальні програми не тільки для працюючих, а й для ветеранів праці, які перебували на профспіл­ковому обліку. Для людей з осо­бливими потребами підприємство було, у повному значенні слова, сен­сом життя: давало не тільки робо­чі місця, а й можливість реалізувати свої таланти, спілкуватися у бібліо­теці чи клубі, оздоровлюватися на власній базі відпочинку.

  Жанна БОРИСКО,

Марія ІВАНОВА

м. Кіровоград

Ринкові відносини різко обірвали цю ідилію. Далеко не всі здорові і сильні могли вписатися у цю круговерть, а незвичне підприємство і поготів. Фільтри почали випуска­ти інші підприємства, з якими конкурувати УТОСу було не під силу. Поступово з казково напо­вненого життя товариство почало скочуватися у яму. Щоб не працювати на склад, припинили ви­пуск фільтрів. Працівни­ків почали переводити на неповний робочий день, фахівці йшли з підприєм­ства, яке втратило пер­спективу. Залишилися найбільш віддані, які бор­салися у пошуку порятун­ку. Пережити ринкові бу­ревії їм допоміг обком профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисло­вості і побутового обслу­говування населення. Тоді саме обком не допус­тив масового скорочення працюючих. Хапаючись за соломинку, працівники обкому разом із ФПО час від часу звертаються до об’єднання організацій роботодавців з пропозиці­єю розмістити на підпри­ємствах замовлення на виготовлення нескладної продукції широкого вжит­ку, доступного незрячим.

На жаль, поки що жод­не підприємство не кину­ло рятівну соломинку УТОСівцям. Вихід шука­ють самотужки: знахо­дять тимчасову роботу, здають колишні цехи в оренду. Не сприяла стабі­лізації підприємства і часта зміна керівників, які не затримувалися не на хлібному місці. На­слідки такої ситуації – на­рощування боргів із зарплати. Здавалося, підпри­ємству не звестися з ко­лін, та сталося диво – більше року тому його очолив Вадим Савченко, небайдужа до долі інвалі­дів людина, і справи зру­шили з мертвої точки.

«Вадим Ігорович ви­правдав наші надії, – роз­повідає заступник ди­ректора Валентина Рає­ва. – Освоює нові види продукції, шукає шляхи виходу з кризи, можли­вості погасити борги із зарплати. Поточну ви­плачує і трохи гасить боргову спадщину. Це справді героїчний вчи­нок – взяти підприєм­ство, на якому працюють інваліди. Співчуває їм, підтримує. Так, з його ініціативи товариство подарувало багатодітній сім’ї шкільну парту. По можливості підтримує інших працівників. Нам міг би допомогти Фонд захисту інвалідів, який працює з подібними під­приємствами, приміром, виділити кошти на роз­виток, але з тими, хто має заборгованість, він не працює. Ось таке ви­ходить замкнуте коло. Наші особливі працівни­ки дивляться на керівни­цтво з надією, адже з під­приємством у них пов’язане повноцінне життя. Якби вдалося ви­дряпатися, могли б вла­штувати більше інвалі­дів. У нас є гуртожиток для іногородніх. Наше підприємство знають, тож просяться на роботу. У нас створені умови не тільки для роботи, а й для дозвілля. Приємно, що серед інвалідів є чи­мало високопрофесійних фахівців, цікавих людей. Голова профкому Окса­на Андрієнко, вчитель за освітою, веде гурток «До­звілля» – на спеціальних пристосуваннях шиють м’які іграшки, які об’їздили чимало виставок. Завдяки їй профспілкова робота кипить. Оксана – незмінна ведуча різних заходів, веде групу здоров’я. Наші працівники комплексують відвіду­вати спортивні чи куль­турні заклади, а у своєму оточенні почуваються як риби у воді. Олександр Меркулов керує естрад­ним гуртком, який став лауреатом кількох кон­курсів. Знаний і улюбле­ний в Кіровограді народ­ний хор «Червона кали­на». Задоволені праців­ники і юристом з вищою освітою Сергієм Рокожи­цею, який працює за спе­ціальною озвученою комп’ютерною програ­мою. І виробничі справи веде грамотно, і колегам надає безплатні консуль­тації. Словом, для повно­го щастя нам не виста­чає замовлень і повної зайнятості».

«Цього року, – ділить­ся думками Вадим Сав­ченко, – ми могли б уже процвітати, але у зв’язку із складною ситуацією в країні програми, створе­ні раніше, згорнуті. Осно­вна програма – «Шкільна парта» більш як на 500 тис грн була зроблена під наше підприємство. Те­пер вона підрізала нам крила. З минулого року освоїли випуск шкільних парт, маємо відповідний сертифікат, але поки що задовольняємося пооди­нокими замовленнями. Освоїли також усі види дитячих ігрових майдан­чиків. У цьому напрямі добре співпрацюємо з на­родним депутатом Ан­дрієм Табаловим. Цього року з його допомогою склали соціальний про­ект на виготовлення май­данчиків на 200 тис. грн. Це єдина людина в Кіро­вограді, яка нас підтри­мує. Але без допомоги держави таким підпри­ємствам, як наше, вижи­ти важко. Ми не просимо гроші – люди з особливи­ми потребами хочуть самі заробляти, відчува­ти стабільність. За півто­ра року придбали на по­над 20 тис. грн обладнан­ня, почали працювати за новими технологіями. Якби не думали про пер­спективу, могли б їх про­сто витратити на зарпла­ту, але не змогли б тоді випускати продукцію».

Для того, щоб підпри­ємство запрацювало, по­трібно 5–8 років. УТОС менш ніж за два роки опанував вісім видів про­дукції. І далі планує роз­виватися. Директор шу­кає спонсора, аби закупи­ти сучасний універсаль­ний верстат для випуску цегли, який у разі потре­би можна переобладнати на випуск бордюрів чи тротуарної плитки. Хоч би там як, а потреба у бу­дівельних матеріалах буде завжди, отже, під­приємство на правильно­му шляху. Тим більше, собівартість продукції завдяки пільгам буде нижчою, що вплине на ціну продукції. Мрій і планів у керівництва ба­гато, головне – відчути впевненість і плече дер­жавної підтримки.

 Інвестиції у майбутнє

От уже 16 років поспіль адміністрація і профком єдиного на Костопільщині ко­лективу промислового підприємства з іноземними інвестиціями «Swisspan by Sorbes» проводять конкурс «Творча обда­рованість».

  Тамара СТЕЦЮК

Рівненська обл.

Цього року фінал акції перетворився на справжнє районне свято, на яке грома­да зібралася у залі ПАБ-ДБК. Почесними гостями свята були голови райдержадміні­страції та райради Юрій Куз­ня і Сергій Ткачук, заступник міського голови Андрій Тка­чук, а нагороди під урочис­тий марш учасникам фіналу творчих конкурсів вручали заступник директора ТОВ «Свіспан Лімітед» Леонід Чоповенко і голова профко­му підприємства Олександр Бурячинський. Про традиції цього унікального зльоту, який так і називається «Творча обдарованість», розповідає голова профко­му підприємства Олександр Бурячинський:

«Ідея проведення такого зльоту пов’язана із бажан­ням керівництва підприєм­ства допомогти нашим шко­лярам, іще в процесі на­вчання визначитися з по­дальшою життєвою доро­гою, допомогти їм знайти себе не серед розбишаць­ких компаній на вулиці, а в науці, набути якомога біль­ше знань, аби використову­вати їх у майбутньому. Я вважаю, що учасникам на­шого традиційного зльоту це вдається, бо з кожним роком кількість номінантів збільшується. Якщо минуло­го року було 86 нагород для школярів, то цього року від­значено вже 102 учні та по­над 60 їхніх наставників-учителів. Кошти, які дирек­ція підприємства як меце­нат вкладає в обдарованих дітей, це, вважайте, патріо­тична інвестиція у майбут­нє, результати якої ми із за­доволенням побачимо у на­ших дітях.

Хочу поділитися технологі­єю організації проекту. В ньому беруть участь діти, які творчо й нестандартно мислять, багато працюють над підвищенням своїх знань, є переможцями олімпіад, конкурсів, зма­гань «Ми надія твоя, Україно», що їх організову­ють Міністерство освіти, спортивні товариства, інші освітянські й про­світницькі органі­зації. За перемо­гу в кожному конкурсі дитині нараховується грошова премія від ТОВ «Свіспан Лімітед», яка збільшується в рази, якщо дитина перемогла відразу в декількох конкурсах. Причо­му грошова винагорода аку­мулює різні суми за різні місця, які дитина здобула у відповідному конкурсі. Ска­жімо, за перше місце вона отримує 450 гривень, а за третє – 250 грн. Наша най­більша розумниця – випус­книця одинадцятого класу Костопільської гуманітарної гімназії Катерина Довмат цьогоріч отримала 1750 гривень. Ця сума склалася з її премій за призові місця в олімпіадах із географії, мови і літератури, інших шкільних предметів. Серед тих, хто найбільше заробив у змаганнях ерудитів, – На­таля Михайлова, Ліза Кучер, Олександра Сініцина, Олег Нестерчук, Олександр Да­нильчук, Анастасія Вербець­ка та ін. А Антон Буряк – призер чемпіонату України з інтелектуальної гри «ГО» отримав 150 гривень. Діти радіють і меншим сумам, відтак розуміють: гарні зна­ння це вигідно й почесно. Відзначаємо ми і найкраші шкільні колективи. Цього року переможцем виявився колектив учителів Косто­пільської гуманітарної гім­назії, який у подарунок від нас отримав плазмовий телевізор».

Подарунки від райради, рай­держадміністрації, відділу освіти району отримали юні учасники дійства та їхні на­ставники. Гарно вбрані в україн­ські вишиванки, того дня вони були окрасою міста. Костопіль пишається своїми розумниками і сподівається, що традиція їхнього вшанування три­ватиме й далі.

20.07.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини