СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Два дні в Кракові

Давно хотілося побувати в Польщі, й ось нарешті випала наго­да познайомитися з нашим західним сусідом – побратимом із проведення Євро–2012. Прес-менеджер представництва польсь­кої туристичної організації в Україні Олена Бондаренко пора­дила відвідати місто Краків.

Аби максимально інформативно використати короткий час подорожі, у Польщі ми зустрілися з нашою колишньою співвіт­чизницею Наталею Щуровською, яка вже понад 30 років меш­кає в Кракові.

Історія і сучасність древньої столиці

Назва міста пов’язана з його легендарним засно­вником – князем Краком. І хоча з XVII століття сто­лицю Польщі було перене­сено до Варшави, Краків залишається культурним та історичним центром країни.

Бруківкою, що так нага­дує львівську, ми сходимо дорогою польських королів до замку Вавель.

Архітектурний комп­лекс замку включає в себе знаменитий Вавельський кафедральний собор Свя­тих Станіслава й Вацлава початку XI століття. Служ­ба в ньому проводиться й нині. У центрі собору збе­рігається срібний саркофаг Святого Станіслава – Ві­втар Вітчизни, де королі покладали військові тро­феї. Тут знайшли спокій і польські королі, і народні герої – поети Адам Міцке­вич, Юліуш Словацький, політичні діячі Тадеуш Костюшко, Юзеф Пілсуд­ський, Владислав Сікор­ський, тут же поховані й Лех Качинський із дружи­ною. Єпископом Вавель­ського кафедрального со­бору був Кароль Войтила, який пізніше став Папою Іоанном Павлом ІІ.

В одній із веж собору знаходиться найбільший у Польщі дзвін Зиґмунда, що збирає жителів у дні го­ловних свят. За легендою, доторкнувшись до дзвона лівою рукою, можна одер­жати багатство, правою – щастя в любові. Ну, а якщо захочеться схитрува­ти, торкнувшись обома ру­ками, не матимеш ні того, ні іншого.

Звуки старого міста

Біля знаменитої Ринко­вої площі можна почути цокіт кінських підків бру­ківкою. Поглянувши на гарно запряжені екіпажі, мимоволі переносишся в уяві на кілька сторіч на­зад, тим більше, що на пло­щі збереглася стародавня забудова. Це й відомі в усьому світі криті торгові ряди – Сукенніца, й Марі­ацький костьол (Пресвятої діви Марії), зведений ще до забудови Ринкової площі і розписаний самим Яном Матейком.

Археологічні розкоп­ки під територією Рин­кової площі дозволили відкрити там підземний музей. Проходиш крізь голограму-водоспад – і відразу ж занурюєшся в атмосферу середньовіччя, переймаєшся духом древ­нього Кракова, дивлячись на древні поховання, пред­мети домашнього вжитку, перші монети, прикраси. У музеї проводять уроки, які, безперечно, не тільки збагачують дітей знання­ми, а й виховують шано­бливе ставлення до свого краю.

Підзахистом святих…

У Польщі не просто пи­шаються своєю історією, а й ретельно бережуть і дба­ють про культурну спад­щину країни. У цьому ми вкотре переконалися, від­відавши соляні копальні у Величці.

Побажавши, за давньою шахтарською традицією, «Боже, помагай», ліфтер опустив нас на глибину 65 метрів. Вийшовши з ліфта, ми відразу відчули осо­бливу атмосферу соляної шахти, цілющі властивості якої допомагають віднови­ти здоров’я людям із захво­рюваннями дихальної систе­ми. Перед тим як спускатися підземними виробітками, потрібно заручитися під­тримкою духу шахти. Це виявилося зовсім несклад­но, достатньо покласти свою долоню на відбиток «його» долоньки на стіні зі скам’янілої солі.

Протягом усього шляху відчуваєш себе під захис­том святих – заступників гірників. Ікони, майстерно вирізьблені із солі фігури, супроводжують і обері­гають нас під землею. В одному із залів на глиби­ні близько 100 метрів роз­ташована діюча каплиця Святої Кінги – головної покровительки шахтарів. У каплиці зберігаються скульптури багатьох свя­тих, статуя Папи Іоанна Павла ІІ, копія картини Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря» – все, звичайно ж, із солі. У шахті є великий конференц-зал, ресторан, безліч крамничок, де мож­на придбати сувеніри.

Закінчилася наша екс­курсія на глибині 125 ме­трів. Після теплого прощан­ня з працівниками музею у Величці ми повернулися до Кракова, прихопивши із собою не тільки враження, а й баночки із сіллю.

Думаємо, побачити вда­лося тільки дещицю, бага­то ж залишилося «поза ка­дром». Але вміння поляків не лише зберігати, а й при­множувати, вражає. Певне, і в них проблем вистачає, але і гроші є в скарбниці, і меценати, яким небайдуже до рідного міста, в якому вони зростали. Та й навряд чи комусь спаде на дум­ку ущільнити історичний центр багатоквартирними висотками або побудувати під ним мережу магазинів. Мабуть, любов до малої батьківщини для них не порожній звук.

Репортаж підготували Вікторія ІВАНОВА та Наталія СТОРОЖИК

27.03.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини