СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Мов сонце над зірками

«Пасха вивищується над іншими святами, як-от Сонце над зірка­ми», – навчає святий Григорій Богослов. Йдеться, як відомо, про найдавніше – і найголовніше – християнське свя­то річного богослужіння. Щодо кон­кретного дня святкування Пасхи (Ве­ликодня), то він щороку вирахову­ється за місячно-сонячним календа­рем – неділя після першого повного місяця, що настає не раніше весня­ного рівнодення, і через це є таким святом, що переходить (тобто змінює дату).

Як влучно зауважують духовні батьки-наставники, при тому, що смисл Великодня, здавалося б, є ви­вченим, зрозумілим і прозорим, до­свід, на жаль, свідчить про інше. Так, скажімо, один із них наводить харак­терні приклади (azbyka.ru/paskha). Проводячи урок в одній православ­ній гімназії та бажаючи виявити рі­вень обізнаності дітей, духовна осо­ба запитує їх: «Як святкували Пасху Христос і апостоли?». Відповідь була «резонна»: «Вони їли паски й фарбо­вані яйця!» й т.ін.

Так, сам по собі обряд дуже гарний – Всенощна, нічний хресний хід зі свічками, радісні піснеспіви, взаєм­ні цілування й привітання: «Христос воскресе!» – «Воїстину воскресе!». На­решті, пишне застілля, знайомі з ди­тинства пречудові смачні та яскраві страви! Все це так звично, що здаєть­ся ніби само собою зрозумілим. Але ж то лише зовнішні атрибути свята. Й ніде правди діти, не так уже багато й дорослих достоту знають, сказати б, «ве­ликодній урок»: при­міром, який зв’язок між єврейською та християнською Пас­хою, чому так схожі назви? Чому Спаси­тель мав неодмінно померти й воскресну­ти? Чому саме в та­кий трагічний спосіб люди дістали Новий Заповіт? Чому нале­жить так наповнено й суворо готувати себе до Світлого Христова Воскресіння? У чому полягає смисл символіки хрис­тиянського великоднього богослу­жіння, святкових обрядів?

Зрештою, такі й подібні запитан­ня, як-то кажуть, – на поверхні, до­думатися до них зовсім нескладно, а відтак і знайти певні, переконли­ві відповіді. Проте переважна біль­шість вірян, поза сумнівом, добре знають історію цього найдавнішого свята, знають правильні відповіді на численні «чому» і «як».

При всьому тому, як зауважує те саме джерело, радісні привітання для багатьох завершуються вже на третій день або в кінці Великодньо­го тижня. Утім, знову ж таки, люди церкви знають, що вшанування цьо­го найвеличнішого із свят триває 40 днів (у пам’ять 40 днів перебування на землі Воскреслого Господа) й за­вершується урочистим богослужін­ням напередодні свята Вознесіння, тим часом як жодна інша христи­янська урочистість не святкується більше 14 днів.

З іншого боку, традиції святкуван­ня у всіх свої, тобто кожен народ у християнській ойкумені напрацював власні характерні ознаки відзначен­ня світлого свята Воскресіння Гос­поднього. Як святкують в Україні, ми, безперечно, знаємо.

• Великдень у світі

У Франції повсюдно влаштову­ють пікніки з обов’язковою стравою – омлетом. Дарувати один одному належить яйце червоного кольору. А головний символ Пасхи – дзвіночок, тож цього дня не лише головні цер­ковні дзвони, а й незліченні «приватні» дзвіночки дзвонять тут і там, на знак продовження життя й права на веселощі. Крім того, в багатьох європейських країнах – у Франції в тому числі – популярним пасхальним пер­сонажем став кролик (заєць). То цікава тема з погляду історії, еволюції народної обрядовості, а також, уявіть, свідчення «між­народності» казкових і леген­дарних сюжетів. Річ у тім, що іс­нує язичницька легенда, котра розповідає, що богиня весни Естра перетворила птаха (качку) на зайця. А він нібито продо­вжував відкладати яйця (прига­даймо, що «смерть» Кощія – в яйці, а воно – в качці, качка – в зайцеві й т.ін.). Так чи йнак, а ще за місяць до Пасхи у французь­ких крамницях продають яйця, курочок, кроликів, півників із шоколаду (тут і далі – дж. happy-school.ru).

В Англії, де Пасха є одним із найважливіших щорічних свят (для декого навіть важливішим за Різдво), школи закривають на два тижні. У католицьких храмах відбуваються концерти органної музики. Цього дня слід вдягатись у нове: символ завершення сезону поганої по­годи й настання весни. Батьки ховають великодні яйця в хаті, й діти, прокинувшись, всюди їх розшукують. Навіть влаштову­ються спеціальні змагання, й та дитина, котра відшукала най­більше яєць, одержує приз. Пасхальні кошики (Easter baskets), наповнені, як і в нас, різноманітною святковою їжею, несуть до церкви, аби освятити. А другого дня дорос­лим належить дарувати цукер­ки та іграшки дітям, котрих вони зустрічають на вулиці.

У Канаді Великодній понеділок надзвичайно святковий та ве­селий. Це – державне свято. Християни благословляють житло та їжу на весь рік, й від­права така: до принесеної на­передодні з церкви святої води додаються парфуми або аро­матизована олія й окроплю­ються хата, їжа, свійські твари­ни, сади й подвір’я. Цей поне­ділок ще називається Мокрий, бо за старовинним звичаєм під час святкування хлопці облива­ють дівчат водою. А вони радо підставляють під струмені лич­ка й плечі, бо лишитися необлитою – не вийти цьогоріч заміж. Утім, урбанізація, звісно, дещо потіснила такий звичай, «зате» у канадській багатопо­верхівці чоловік може бризка­ти на дружину ароматною во­дою, примовляючи: це для того, аби ти ніколи не зів’яла.

У Польщі також святкується Мокрий понеділок, й ніхто не ображається, всі задоволені, бо вважається, що вода прино­сить здоров’я, удачу та прибу­ток у господарстві.

У Німеччині важливо на Велик­день запалити багаття: це знак того, що настає довгоочікувана весна. Ще одна цікавинка: неодмінний атрибут святкового столу – букет нарцисів, саме такі квіти символізують у цій країні Пасху.

Родзинка Тихого океану

У центрі Тихого океану є невеличка острівна держава – Ніуе (наголос на передостанньому складі). Таку ж назву, що в перекладі означає «ось кокосова пальма», має й сам острів. Для європейців його відкрив 1774 року знамени­тий британський мореплавець Джеймс Кук і назвав цю землю «Острів дикунів», з чого зрозуміло, що туземці доволі ворожо зустрі­ли непроханих гостей.

Однак найдавніша назва острова – Нуку-ту-таха, котру можна перекласти з ніуеанської мови, як «самотній острів» і яка, за місцеви­ми легендами, належить справжньому пер­шовідкривачеві на ім’я Хуанакі. Були й інші історичні назви цієї землі, приміром, «Острів без фруктів». Однак усі вони вийшли з ужит­ку й трапляються хіба що в місцевих перека­зах і піснях.

Але європейці про виявлені тихоокеанські острови не забули, і 1900 року Ніуе став про­текторатом Британської імперії. З іншого боку, на нього претендувала й Нова Зелан­дія. Врешті-решт, у середині 70-х років мину­лого століття Ніуе став самоврядною держа­вою – у співдружності з Новою Зеландією. Населення там усього приблизно 1700 лю­дей, і столиця – селище Алофі (Алофіс). Проте ця держава нині – член Південнотихоокеан­ської комісії й Форуму Тихоокеанських остро­вів. А за свідченням coinhobby.ru, Ніуе, яка з 1967 року ввела в обіг новозеландський до­лар, є одним з великих офшорних центрів Ти­хоокеанського регіону, й тому тут добре роз­винені банківська діяльність і робота з безго­тівковими платіжними засобами. Крім того, на території Ніуе не стягуються ні податок з продажу, ані ПДВ.

Казначейство держави часом випускає в обіг особливі ювілейні монети, котрі, хоч і мають реальний номінал, усе ж являють собою рад­ше предмети колекціонування, аніж платіж­ний засіб. Адже на таких монетах зображено, до прикладу, героїв Уолта Діснея та Зоряних воєн, комах і метеликів тощо (infoniac.ru).

Дива й диваки

Мандруючи – нехай і уявно – країнами й конти­нентами, переконуєшся, що в багатьох із них, навіть висококультурних і цивілізованих, ухва­лено й діють часом кумедні, а подекуди й дивні закони та правила. Й законослухняні громадяни справді намагаються дотримуватися внормованого способу пове­дінки. Серед доволі смішних законів у різних країнах є, до прикладу, такі.

США. У штаті Флорида розведеним жінкам, а також і вдо­вам, заборонено стрибати з парашутом у неділю вдень. А в штаті Айова чоловік із вусами не має права прилюдно цілувати жінку.

Австралія. У штаті Вікторія на південному заході країни суворо заборонено замінювати електролампочку, якщо людина не є кваліфікованим електриком.

Франція. Тут заборонено саджати чи паркувати літаючі тарілки у виноградниках – причому по всій території краї­ни. А володарі свиней не мають права назвати порося На­полеоном. Незаконно також брати шлюб з... небіжчиком.

Швейцарія. Громадянам заборонено змивати воду в туа­леті після 22-ї години вечора.

УСамоа є незаконним забувати день народження влас­ної дружини.

Умісті Гонолулу на Гавайях закон забороняє голосно спі­вати після заходу сонця.

А ось і дивні, з нашого погляду, закони, проте, оскільки ухвалені, громадяни відповідної країни мусять неухильно їх дотримуватися.

Китай. Закон дозволяє вступати до університету лише «розумово розвиненим людям».

Індія. В деяких регіонах країни чоловік, який має борги й не встигає вчасно розрахуватися, може запропонувати кредитору власну дружину, аж поки не збере потрібної суми грошей.

Бангладеш. Якщо підліток віком від 15 років і старше корис­тується під час іспиту шпаргалкою, його заарештовують.

Саудівська Аравія. Тут за законом жінка не має права во­дити автомобіль.

Таїланд. Місцевий закон забороняє наступати на гроші. Та­кож протизаконно виходити з дому без нижньої білизни.

Велика Британія. Закон забороняє вмирати у приміщенні Парламенту. Державною зрадою вважається наклеєна догори ногами марка із зображенням королеви.

Ізраїль. Можуть притягти до відповідальності за колупан­ня в носі у неділю.

Сінгапур. Закон забороняє жуйку, за її продавання кара­ють штрафом у 1 тис. доларів.

Греція. Кожен, хто бажає одружитися, повинен вмістити оголошення про шлюб у газеті або на дошці об’яв міської адміністрації.

Мабуть, найкумедніше з усього цього те, що отакий список по різних країнах можна продовжувати нескінченно! Чого варті «зигзаги» законодавства лише в Америці й Велико­британії! Втім, судячи з незбагненно багатої світової «ко­лекції законодавчих дивацтв», пасти задніх не хоче ніхто...

11.04.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини