СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Гордість «імперського штату» й усієї Америки

Картинка популярного хмарочоса традиційно є постійним фігурантом у рекламних роликах та голлівудських кінофіль­мах. Приміром, гігант­ська мавпа Кінг-Конг у однойменному фільмі-римейку режисера Пі­тера Джексона (2005), тікаючи від пересліду­вання, піднімається із своїм живим трофеєм саме на вершину цього хмарочоса. Загалом Ем­пайр Стейт Білдінг зня­то в 59 фільмах. Крім того, образ славетної вежі втілюють різнома­нітні іграшки, сувеніри, листівки тощо.

  АРХІТЕКТУРНИЙ ШЕДЕВР У МЕЛЬБУРНІ

  «Духом светел и чист, не подвластен ни грязи, ни илу лотос в темном пруду – и не диво, что жемчуга­ми засверкала роса на листьях». Так у сиву давни­ну писав чернець Хедзьо про квітку лотоса, що на Сході вважається священ­ною. Й така квітка, що­правда, архітектурна, бук­вально розквітла в... Мель­бурні. Це місто – австра­лійська аналогія амери­канського Сан-Франциско в сенсі масового заселення його китайцями в часи «золотої лихоманки». Тут китайський район виник ще в середині ХІХ століття, й донині на його території майже без змін зберегли­ся старі будівлі, бо адміні­страція міста дбайливо реставрує традиційні ки­тайські споруди. Але по­над те мельбурнські архі­тектори (studio505) пода­рували «чайна-тауну» справжнє диво – Lotus Building, унікальний гігант­ський лотос, будівлю, що точно повторює форми во­дяної красуні-квітки.

Задля максимальної ймо­вірності було створене штучне озеро, тож лотос ніби завмер на водному плесі, а його пелюстки тяг­нуться до неба. Ці пелюст­ки, як пишуть джерела, здаються зовсім прозори­ми завдяки особливій, ре­бристій, структурі металу, зсередини та зовні вони прикрашені мозаїкою, ви­кладеною вручну. Дизай­нери обрали ніжно-роже­вий, бежевий та білий ко­льори, аби гранично точно відтворити природний ви­гляд квітки. Довкола неї – парк, територія якого сягає майже 4 га, всі охочі мо­жуть тут відпочивати, на­солоджуючись природною та рукотворною красою. Всередині «лотоса» – чис­ленні виставкові й конфе­ренц-зали. Можна також помилуватися величезною семиметровою люстрою, що нагадує тичинку квітки. Вночі суперсучасне підсві­чування надає цьому мис­тецькому диву особливої чарівності, перетворюючи його на неперевершений арт-об’єкт, що весь час ви­грає та міниться в проме­нях різноколірної ілюмінації.

  ЗАГАДКА ПЕРУАНСЬКИХ ГЕОГЛІФІВ

  Перу не припиняє дивувати, й це саме по собі не диво! На плато Наска знайдено лінії та геогліфи (нане­сені на землю величезні геометричні або фігурні візе­рунки чи малюнки), що сягають десяти, а то й більше метрів у довжину, тож гарно роздивитися їх можна хіба лише з повітря. Згори справді легко побачити на­мальовані на землі різні фігури: тут і гігантські павуки, й ящірки, і дві лами, мавпи, різні птахи – чаплі, колі­брі, папуга, пеликан, чайка, є також собака, крокодил, ігуана й змія, а крім того, геометричні візерунки та зигзаги. Зокрема, колібрі має довжину 50 м, павук – 46 м, кондор від клюва до кінчика хвоста – майже 120 м, а ящірка – 188 м. Такі гігантські розміри здаються просто неймовірними, викликають захоплення, адже їх виконано у величезному масштабі й практично в одній манері, за якої контур окреслено однією непе­рервною лінією. Справжню форму зображеного мож­на побачити лише з висоти пташиного польоту, а тако­го високого пагорба поблизу немає.

Вже доведено, що ці малюнки створено ще за багато століть до розквіту імперії інків, а отже, вони є важли­вим доказом існування якоїсь загадкової давньої куль­тури на території Перу. Швейцарський письменник і кінорежисер, один з найвідоміших у світі дослідників давніх цивілізацій Еріх фон Денікен, німецькомовний автор «вибухових» досліджень, понад десятка книг, зокрема «Колісниці богів», ідеолог теорії палеокон­тактів і сміливої гіпотези, що земне людство створили космічні прибульці, стверджує, що ці лінії – ніщо інше, як сигнали для посадки космічних кораблів.

Але як і кому вдалося створити малюнки таких розмі­рів, при цьому абсолютно не схибивши проти природ­них пропорцій? Чому ці лінії лишаються неушкодже­ними впродовж тисячоліть?

Дослідник із США Пол Косок, який захоплювався дав­ньою історією Перу, був вражений практично ідеаль­ним зображенням пташиного польоту, присвятив до­слідженню ліній Наска 20 років, розповідає lifeglobe.net, а доктор археології з Німеччини Марія Райхе практично все життя вивчала їх історію й символіку. Вона дійшла висновку, що давні перуанські астроно­ми використовували ці лінії замість гігантського місяч­ного й сонячного календаря, прихованого в пісках (а заодно – в місцевих легендах та міфах). Лінії нанесено на поверхню як борозни завширшки до 135 см та гли­биною 40–50 см. У такий спосіб на чорній кам’янистій поверхні з’являються білі смуги, а оскільки біла по­верхня нагрівається менше, ніж чорна, створюється різниця тиску й температур, завдяки чому ці лінії збе­рігаються й не тьмяніють попри роки та піщані бурі.

Цікаво, навіть переконливо, але ж, виходить, давні пе­руанські астрономи просто використовували вже ки­мось нанесені символи! Ким – ще давнішими перуан­цями чи прибульцями? Ось цього ніхто до сьогодні не знає. Це одна з найбільших світових таємниць. Прига­дується лектор Нікадилов з «Карнавальної ночі» та його незабутнє: «Є життя на Марсі чи нема життя на Марсі? Це науці невідомо, наука ще не в курсі спра­ви!».

08.08.2014

Тетяна МОРГУН спеціально для «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини