« на головну 21.11.2017
Архів номерів  •  Актуальний номер » (920)
19
Жовтень
 
Інтерв’ю
 
ГРИГОРІЙ ОСОВИЙ: «ПРОФСПІЛКИ НЕ ДОПУСТЯТЬ ДИСКРИМІНАЦІЇ У ПЕНСІЙНІЙ СИСТЕМІ»

ГРИГОРІЙ ОСОВИЙ: «ПРОФСПІЛКИ НЕ ДОПУСТЯТЬ ДИСКРИМІНАЦІЇ У ПЕНСІЙНІЙ СИСТЕМІ»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Епіцентр

Рейдери знову наїхали на профспілки

Рейдери знову наїхали на профспілки

Якщо серед біло­го дня до будівлі Федерації проф­спілок України вриваються кре­мезні озброєні хлопці – зна­чить, це комусь потрібно. Особливо, якщо цих хлопців не стри­мує присут­ність у будівлі ані народного де­путата, ані на­віть віце-прем’єра уряду.

КОМУ ПОТРІБНІ МАСКИ-ШОУ?

Ось яка відбулася істо­рія. 26 серпня до будівлі Фе­дерації профспілок Украї­ни увірвалися озброєні люди в уніформі з написа­ми «податкова міліція». Вони швидко заблокували кілька поверхів приміщень ФПУ. Оскільки був розпал робочого дня, то керівни­цтво Федерації, зокрема, її голова Василь Хара та його заступники, перебували на робочих місцях. Вони і ста­ли заручниками незакон­ного захоплення.

Спецназівців не зупи­нив навіть той факт, що у Василя Хара в цей час від­бувалася робоча зустріч із віце-прем’єром, міністром соціальної політики Сергі­єм Тігіпком. Щоправда, па­нові Тігіпку силовики до­зволили вийти з приміщен­ня, а от працівникам апа­рату ФПУ та керівництву Федерації наказали зали­шатися на своїх місцях. При цьому службові кабі­нети заполонили люди у формі, і, не соромлячись, копирсалися в особистих речах працівників та доку­ментах.

Що шукали ці «фахівці», з’ясувати не вдалося. Адже вони були напрочуд мов­чазні, а на всі запитання відмахувалися стандарт­ним: «Ведуться слідчі дії». Що призвело до початку цих дій, що шукають по­датківці в кабінетах керів­ництва Федерації профспі­лок України – так і залиши­лося невідомим.

Голові ФПУ Василю Хара довелося лише роз­вести руками: мовляв, представники прокурату­ри та податкової вилучили внутрішні документи Фе­дерації, але зробили це украй варварським спосо­бом. Пан Хара нагадав, що це вже не перша спроба за­хоплення будівлі ФПУ. Варварські дії правоохо­ронців навіть змусили ФПУ позиватися до суду.

«Поки суд не ухвалив відповідного рішення, вони не мають права дія­ти. Ми й надалі звертати­мемося в судові інстанції, до Генерального прокуро­ра та інших офіційних осіб... Такі напади прово­дяться не лише в Києві, не­законні перевірки ведуть­ся й на місцях – тероризу­ють наші санаторно-курортні заклади. А най­прикріше те, що вперше влада так чинить зі своїм соціальним партнером – найчисленнішим проф­спілковим об’єднанням країни! Вперше не тільки на території України, а вперше в Європі!», – зазна­чив пан Хара.

ВІЙНА ЗА ЛАСІ ШМАТКИ ПРОФСПІЛКОВОГО МАЙНА

Якщо згадати події 2011 року, що точилися навколо Федерації профспілок Укра­їни та одного з розпорядни­ків її майна, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», можна легко прослідкувати, що протягом останніх місяців на спілчан чинився тиск із боку силовиків. Грубо ка­жучи, на представників ФПУ під різними (як прави­ло, під вигаданими та без­підставними) приводами здійснювалися напади.

Так, у липні цього року прокуратура Києва пору­шила 6 кримінальних справ за фактами зловжи­вань посадовцями Федера­ції профспілок України. Крім того, до суду подано чотири позови про визна­ння незаконними угод про відчуження санаторно-курортних закладів.

Члени профспілок нама­галися захищатися, як мо­гли. Як відомо, єдина зброя спілчан – вуличні протес­ти. Саме тому спілчани прийшли під стіни Генпро­куратури, вимагаючи спра­ведливості. Голова ФПУ Василь Хара тоді слушно зауважив, що «такого без­законня в Україні ще не було», а Генпрокуратура, замість того, щоб контро­лювати виконання закону, зневажає його.

За дивним збігом обста­вин, у той же час кримська прокуратура аж занадто прискіпливо почала стави­тися до майна профспілок на півострові і намагалася взяти місцеві санаторії під свій контроль. Причому експерти вважають, що дії кримської влади санкціо­новані з центру.

«Кримська влада нама­гається привласнити крим­ські землі, що належать профспілкам. А влада у Ки­єві заплющує очі на дуже нехороші справи та події, які відбуваються у Криму», – зазначив політолог Ярос­лав Макітра.

Ціна питання зрозумі­ла: профспілкове майно. Адже окрім ласого шматка у вигляді центрального офісу ФПУ в самому центрі столиці, Федерація володіє санаторіями, оздоровчими та туристичними заклада­ми по всій країні. Зокрема, в мальовничих Карпатах та на «золотій» кримській землі.

Але відкритим залиша­ється питання: кому вигід­ні ці рейдерські атаки? У керівництва Федерації є підозри, що за ними стоять бізнес-структури, до яких причетні люди, що нині пе­ребувають на високих дер­жавних посадах. За заду­мом зацікавлених осіб профспілкові санаторії, на які вони накинули оком, мають бути виставлені на приватизацію, а потім про­дані замовникам цієї рей­дерської атаки.

Їхнє прагнення заволо­діти безцінними санаторі­ями зрозуміле. Звісно, їх­ній план із захоплення цих санаторіїв може вдатися. Але у цьому разі Україна може втратити цілу низку унікальних оздоровниць, де кілька десятиліть ліку­ються та проходять реабі­літацію працівники різних галузей.

Опоненти ФПУ закида­ють спілчанам, що, мов­ляв, керівництво самовіль­но розпоряджається май­ном профспілок, продаючи об’єкти на власний розсуд. Але, по-перше, за останні два з половиною роки Фе­дерація профспілок не про­дала жодного санаторію та квадратного метра землі. А по-друге, якщо ФПУ й за­хоче продати щось зі свого майна, то матиме на це по­вне право. Адже це підтвер­джується всіма необхідни­ми документами та екс­пертними висновками ав­торитетних національних та міжнародних юридич­них інститутів.

У зв’язку з цим ФПУ звернулася до Президента України з проханням втру­титися в ситуацію.

«Протиправні дії, які чи­няться з боку силових структур щодо найчислен­нішого профспілкового об`єднання країни – соці­ального партнера органів державної влади, – вида­ються незрозумілими і роз­ходяться з Вашими слова­ми та запевненнями щодо співпраці, зробленими на зустрічі з профспілками України.

Федерація профспілок України звертається до Вас, шановний Вікторе Федоро­вичу, як гаранта Конститу­ційних прав із проханням зупинити свавілля силови­ків та чиновників, які став­лять за мету знищення останньої надії простих працівників: шахтарів, учи­телів, медиків, металургів та їхніх сімей – на оздоров­лення і відновлення профе­сійної працездатності», – йдеться у зверненні.

ФПУ – ПРАВОНАСТУПНИЦЯ РАДЯНСЬКИХ ПРОФСПІЛОК

Логіка Генпрокуратури сьогодні нагадує логіку шизофреніка – коли на пер­ший погляд логічні висно­вки ґрунтуються на абсо­лютно хибному початково­му посиланні. Головне пи­тання сьогодення – це пи­тання власності належного профспілкам майна. ГПУ вважає, що це майно є дер­жавним і лише передане у відання профспілкам. І на цій підставі втручається у профспілкову діяльність. Але експерти зробили ви­сновок, що майно перебу­ває у власності профспі­лок, і тоді всі дії прокура­тури – незаконні. Адже якщо немає державного майна, то немає і держав­них інтересів, які поклика­на захищати прокуратура.

У період існування СРСР майно профспілок ділилося на те, яке перебувало у віда­нні центральних всесоюз­них органів, тобто колиш­нього ВЦРПС, і майно, яке було у віданні республікан­ських органів, колишньої Укрпрофради. З моменту ухвалення 9 жовтня 1990 р. Закону СРСР «Про громад­ські об’єднання» Федерація незалежних профспілок України набула права влас­ності на майно, що перебу­вало у віданні Укрпрофра­ди. Юристи підкреслюють, що приналежність майна на праві власності Федера­ції профспілок України за­кріплене також Положен­ням про неї від 6 жовтня 1990 р. Це право також було підтверджене Законом СРСР від 10.12.90 р. «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності», За­коном України «Про влас­ність» та іншими законо­давчими актами України.

Більше того, фахівці не­залежних правових інсти­туцій доводять: є достат­ньо юридичних підстав вважати, що Федерація профспілок України стала суб’єктом права власності щодо загальнопрофспілко­вого майна, адже в п. 1.1 Положення про Фонд проф­спілкового майна від 8.04.91 р. визначалися об’єкти, що перебували у спільній власності профспілок СРСР, а в п. 2.2.5 розмежо­вувалася профспілкова власність загальносоюзно­го, республіканського та місцевого значення.

Незалежно від того, на якому праві перебувало профспілкове майно у віда­нні профспілкових органів (на праві оперативного управління, господарсько­го відання, праві власності чи іншому праві), Рада Фе­дерації профспілок Украї­ни та Фонд соціального страхування України мали право виступити засновни­ками акціонерного товари­ства та розпоряджатися в межах своєї компетенції щодо профспілкового май­на, в тому числі, шляхом унесення його до статутно­го фонду. Таким чином, майно ФПУ було передане акціонерному товариству «Укрпрофоздоровниця» на законних підставах.

По суті, за всі останні роки держава ніколи не ставила під сумнів майно­ві права профспілок та не накладала ніяких обме­жень щодо прав володіння та розпорядження ним. Нині у правоохоронців є за­чіпка, мовляв, у радянські часи майно було у «віда­нні» профспілок, а це не можна трактувати як пра­во власності.

Але ж будь-який юрист скаже, що правове тлума­чення терміна «відання» за часів СРСР – керування або управління підприємства­ми або установами з усіма правами, притаманними власникам. Так само у за­конодавстві було виписа­но, що об’єкти перебувають у «віданні» держави. Отже, якщо не вважати, що віда­ння – це власність, зна­чить, не було і жодної дер­жавної власності? Так си­туацію можна довести до справжнього абсурду.

Крім того, набуття ФПУ права власності на майно підтверджене висновкам Головного науково-експертного управління Вер­ховної Ради України, Інсти­туту держави і права ім. Корецького НАН України та Національної юридич­ної академії ім. Ярослава Мудрого, а також – вищих судових органів країни.

ТО ЧИЄ ВОНО – МАЙНО ПРОФСПІЛОК?

Усі юристи сходяться в одному: майно Федерації профспілок України не є державною власністю, отже, всі спроби «повернути» са­наторії у володіння держа­ви незаконні. На цьому на­полягають члени ФПУ. Аби не бути голослівними, вони звернулися до незалежних правових інституцій, які, власне, і підтвердили це, по­силаючись на закони СРСР та України.

На думку фахівців Ін­ституту держави і права ім. Корецького НАН Украї­ни, держава має забезпечу­вати захист усіх суб’єктів права власності і господа­рювання, які, як відомо з 13 статті Конституції Украї­ни, рівні перед законом.

Юристи Інституту ре­тельно проаналізували майнові претензії, які ви­суває держава до Федерації профспілок України, і ді­йшли висновку, що такі претензії не відповідають вказаним принципам.

Експерти виходили з того, що право громадян на участь у професійних спіл­ках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів також передбачене 36 статтею Конституції Укра­їни. А для того, аби проф­спілки могли виконувати свої завдання, то, згідно з Законом України «Про про­фесійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», вони наділяються правом мати у власності кошти та інше майно.

За час існування україн­ських профспілок, почина­ючи з дореволюційного пе­ріоду, а особливо в період Української РСР (20-30 роки, 50-60 роки) правовий режим окремих частин їх­нього майна неодноразово змінювався. Залишаючись у цілому власністю систе­ми профспілок. До майна, яке було в наявності, дода­вались окремі види майна у відання, яке фактично мало статус речового пра­ва і наближалося за своїми характеристиками до пра­ва власності. Водночас були випадки, коли у проф­спілок за рішенням органів влади вилучалось їхнє майно або їм держава без­платно передавала окремі об’єкти власності.

Законодавство України за 20 років існування неза­лежної держави передба­чало і визнавало власність профспілок. Базовий Закон України «Про власність» 1991 р. визнавав професійні спілки суб’єктами права колективної власності та визначав перелік об’єктів, що можуть бути у власнос­ті профспілок, а саме: май­но культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, житлові бу­динки, споруди виробничо­го і невиробничого призна­чення, обладнання, устат­кування, транспортні засо­би та інше майно, необхід­не для забезпечення діяль­ності, передбачене стату­тами. Згідно зі ст. 28 зазна­ченого Закону, профспілки можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених у їх­ніх статутах, і в порядку, передбаченому законодав­ством України. Причому це майно може бути придбане за кошти членських вне­сків, інші надходження, по­жертвування громадян чи підприємств або на інших підставах.

Таким чином, можна зробити висновок, що зако­нодавство незалежної України визнавало та ви­знає власність профспілко­вих організацій на все їхнє майно.

Крім того, майно укра­їнських профспілок не мо­гло стати державною влас­ністю з причини проголо­шення у Декларації про державний суверенітет України обов’язку ново­створеної української дер­жави забезпечувати захист усіх форм власності, одні­єю з яких, згідно з Консти­туцією України, була проф­спілкова власність. Із цим висновком також солідар­ні фахівці з юрфаку КНУ ім. Тараса Шевченка, а та­кож Рада науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. Корець­кого НАН України.

Тож узагальнивши вище­наведене, юристи зробили висновок, що в органів дер­жави як із погляду верхо­венства права, так і з погля­ду дотримання принципу законності немає правових підстав для висування май­нових претензій до Федера­ції профспілок України.

На жаль, не все в Україні вирішується законним шляхом. Усе частіше діє принцип: якщо заборонено, але дуже хочеться – то мож­на. Тож можна не сумніва­тися, що рейдерські атаки на ФПУ та підвідомчі їй структури триватимуть. За­лишається сподіватися на здоровий глузд правоохо­ронців та мудрість держав­них діячів, які виступають гарантами дотримання українських законів.

ЗВЕРНІМОСЯ ДО ІСТОРІЇ

Перші державні акти про передачу майна укра­їнським профспілкам були видані в 1919-1921 роках. Майно передавалося безплатно, у ви­ключне володіння без права його вилучення на­віть у військовий час. Із 1937 року профспілки повністю перейшли на самофінансування, а від­окремлені від держави майнові права профспі­лок введені у 1958 році. У 1960 році санаторії було передано у відання Українській республі­канській Раді профспілок, правонаступницею якої є сьогоднішня Федерація профспілок України.

Уперше право власності профспілок було визна­чене Основами цивільного законодавства Сою­зу РСР та союзних республік, ухваленими 1961 року та Цивільним кодексом УРСР від 1964 року. Потім це право власності було закріплене Кон­ституцією СРСР та УРСР та низкою законів.


Усім зрозуміло, що йдеться про профспілкове майно. Саме ФПУ ухвалює рішення про доцільність або недоціль­ність використання того чи іншого об’єкта. Тож вилучення документів профспілкових протоколів є брутальним пору­шенням закону. Але річ у тім, що людей, які полюбляють власність, особливо чужу, це не зупиняє. Власність Федерації профспілок є в Криму, на ПБК, Закарпатті, Прикарпатті. І цим людям аж долоні сверблять – так хочеться прибрати все це до рук. І тому їхня задача – опорочити Федерацію, пока­зати її як поганого власника. А потім – легенько продати її майно.

Василь ХАРА, Голова Федерації профспілок України

01.09.2011


Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
НОВИНИ

23.10.2017 22:16

23.10.2017 22:15

16.10.2017 13:48

16.10.2017 13:47

11.10.2017 12:42

11.10.2017 12:42

11.10.2017 12:41

11.10.2017 12:40

02.10.2017 01:36

02.10.2017 01:35

Усі новини


Опитування

Чи подобається вам новий дизайн газети?

Так
- 63,89 %
Ні
- 31,94 %
Усього: 72 голосів
УВАГА!

В №9 за 3 березня 2011 року було надруковано статтю "Доплати дітям війни: підтримка чи знущання?", у якій йшлося про ігнорування Пенсійним фондом ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", згідно з яким ця категорія пенсіонер в має право на надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії . Усіляки ділки від адвокатури пропонують пенсіонерам допомогу у складанні позовної заяви за розцінками від 150 до 370 гривень. Прагнучи заощадити пенсійні гроші, ми пропонуємо використати ШАБЛОН, за яким кожен з дітей війни може самостійно скласти позовну заяву.





Аккумуляторы для ноутбуков
Интернет-магазин по продаже батарей и блоков питания.






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2015©

01042, Украіна, м. Київ
бульвар Дружби народів, 5.
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання