« на головну 21.09.2018
Архів номерів  •  Актуальний номер » (965)
30
Серпень
 
Інтерв’ю
 
Юрій Піжук: «Ключовим при проведенні реформ має бути принцип справедливості»

Юрій Піжук: «Ключовим при проведенні реформ має бути принцип справедливості»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Епіцентр

Законодавче врегулювання правового режиму майна профспілок – ключова умова їх незалежності

Законодавче врегулювання правового режиму майна профспілок – ключова умова їх незалежності

Нині в господарських су­дах України перебувають понад 200 проваджень, де органами прокурату­ри та іншими державни­ми органами порушуєть­ся питання щодо визнання права державної власнос­ті на об’єкти, що належать профспілковим організа­ціям, вилучення та пере­дачі їх у державну влас­ність. Уже винесено низку рішень, згідно з якими профспілки позбавлені права власності на понад 70 належних їм об’єктів.

ЙДЕМО В ЄВРОПУ, А ЧИНИМО НЕ ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

Ситуація ускладнюється тим, що в низці випадків у судовому порядку ста­виться питання також про виселення профспілкових органів із займаних ними будинків і приміщень, що поси­лює напруження у відносинах між Кабі­нетом Міністрів України та Федерацією професійних спілок України, які є соці­альними партнерами.

Чому ж в Україні, яка оголосила про своє прагнення бути цивілізованою, де­мократичною, правовою європейською державою, відбуваються такі події, які аж ніяк не відповідають цьому прагнен­ню і цим намірам?

Чому, як свідчать результати аналізу відповідних судових справ, судами не бе­реться до уваги історичний аспект форму­вання незалежних професійних спілок України? Адже у рішенні Вищого госпо­дарського суду України від 19 лютого 2015 року було прямо рекомендовано відповід­ним судам звернути увагу на необхідність ретроспективного дослідження питань реорганізації профспілкових організацій СРСР та утворення Федерації незалежних профспілок України, вивчати компетен­цію профспілкових органів СРСР, зокре­ма Всезагальної конфедерації профспілок СРСР, приймати рішення про зміну пра­вового режиму майна, яке перебувало в її власності, та передавати спірне майно у власність іншим організаціям.

Проте це питання переважно судами не досліджується.

Суди, які винесли рішення про ви­знання права державної власності на майно, що належало профспілкам, не враховують, що майно, яке було у воло­дінні загальносоюзних організацій, на підставі актів законодавства України стало державною власністю лише тим­часово. Тобто, у рішеннях судів стосов­но майна профспілкових організацій мало б зазначатися, що майно, яке ви­лучається або щодо якого приймається інше рішення, передається у державну власність до остаточного вирішення пи­тання щодо його належного власника.

МАЙНОВІ ПРЕТЕНЗІЇ ДО ПРОФСПІЛОК – БЕЗПІДСТАВНІ

Щоб ситуація, яка склалася нині з відчуженням профспілкового майна, стала зрозумілішою, слід проаналізува­ти деякі історичні факти та події. На­приклад, згідно із статутом, затвердже­ним XVIII з’їздом профспілок СРСР, єди­ної загальносоюзної профспілкової ор­ганізації не існувало – то була мережа ЦК галузевих та рад територіальних (республіканських, крайових і облас­них) організацій профспілок. Мало того, шість профспілок мали лише централі­зовану загальносоюзну структуру без відповідних територіальних підрозді­лів. На рівні рад до їх складу входили представники всіх місцевих галузевих профспілок, що й робило цю систему за­мкненою. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську органі­зацію і мала статус юридичної особи.

XV з’їзд профспілок України, який від­бувся у жовтні 1990 року та за рішенням делегатів був перетворений на I Установ­чий з’їзд незалежних профспілок Украї­ни, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок Украї­ни і проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. У п. 26 Декла­рації було зазначено, що Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради і все майно Федерації є власністю останньої.

А вже 27 жовтня 1990 року XIX з’їздом профспілок СРСР було прийнято постано­ву «Про власність профспілок СРСР», згід­но з якою профспілкові об’єкти є єдиною власністю профспілок СРСР, правонас­тупником власності якої є Всезагальна конфедерація профспілок СРСР. Отже, на початок 1992 року – до прийняття Верхо­вною Радою України відповідних поста­нов та до створення Фонду державного майна України – фактично відбулося оста­точне юридичне врегулювання статусу та розмежування належності майна проф­спілкових організацій. А саме: все майно, розташоване на території України, неза­лежно від перебування його у віданні цен­тральних профспілкових органів СРСР або Української СРСР чи інших союзних республік, перейшло у власність Федера­ції незалежних профспілок України.

Таким чином, в органів держави – як із точки зору верховенства права, так і з точки зору дотримання принципу за­конності – немає правових підстав для висування майнових претензій до Феде­рації профспілок України та її член­ських організацій щодо майна, набуто­го в порядку правонаступництва від Укрпрофради та Загальної конфедера­ції профспілок СРСР.

Федерація незалежних профспілок України (нині – Федерація професійних спілок України) в листопаді 1990 року одержала майнові об’єкти на праві влас­ності від Загальної конфедерації проф­спілок Союзу РСР за договором в уста­новленому порядку та відповідно до чин­ного на той час законодавства. Отож, на­лежить зробити висновок, що постанови Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року та від 4 лютого 1994 року на пе­редавання майна громадських організа­цій колишнього Союзу РСР Фонду дер­жавного майна України не поширюють­ся на Федерацію незалежних профспілок України, а нині – Федерацію профспілок України. У зв’язку з цим у держави немає жодних підстав для висунення претензій до ФПУ щодо майна, законно набутого нею в установленому порядку.

НАМ МСТИЛИ І МСТЯТЬ ЗА ПІДТРИМКУ МАЙДАНУ

Але все це не зупиняло і не зупиняє тих, хто намагається захопити майно профспілок. Свого апогею рейдерські ата­ки досягли на початку грудня 2013 року, коли профспілки підтримали учасників Євромайдану, дали їм притулок у своєму будинку на майдані Незалежності, зігрі­ли і захистили їх від переслідувань.

Реакція влади була миттєвою: про­тягом тижня прийнято 13 незаконних судових рішень про фактичну конфіска­цію майнових об’єктів ФПУ. Весь проф­спілковий апарат по кілька разів прой­шов через допити слідчих як співучас­ники, на думку слідчих, масових кримі­нальних заворушень. Будинок профспі­лок спалено спецпідрозділами. Нам була зрозумілою логіка рейдерської по­літики Сім’ї. З її точки зору Закон і на­род – це ніщо, є лише право сильного.

Після Революції гідності всі сподіва­лись, що влада стала новою, демократич­ною, справедливою, очищеною від особис­тих інтересів, корупції та замовлень. На жаль, реальні події дають підстави гово­рити про інше. Естафету рейдерських атак швидко підхопили замовники, охочі погріти руки на профспілках. Прокурори знову потяглись до судів з позовами та скаргами. З’явилися нові незаконні рі­шення про нібито визнання за державою права власності на об’єкти, законним власником яких протягом десятків років були і залишаються профспілки.

Тепер долучено суддів Верховного Суду, які всупереч Закону, виходячи лише «з власної правосвідомості», гото­ві конфіскувати майно профспілок і вже приймають необхідні комусь рішення. Одночасно штучно підігрівається інтерес до профспілкового майна у засобах масової інформації.

Нагадаємо, що в 2008 році, до приходу попередньої влади, той же Верховний Суд України категорично відмовив Ге­неральній прокуратурі у розгляді заяви щодо визнання незаконним створення профспілкових господарських това­риств, будучи переконаним, що законні підстави для такої заяви відсутні. Тепер, прикриваючись державними інтереса­ми, до атак на профспілкові об’єкти до­лучилися і місцеві «князьки». Їхні апе­тити зосередились не тільки на санато­ріях і туристичних закладах. За такими ж схемами почали «віджимати» на­вчальні центри, заклади культури, спор­ту, дитячі оздоровчі табори і навіть ад­міністративні будівлі профспілок – єди­не місце в регіоні, куди прості люди ще можуть вільно прийти, поскаржитись на порушені права і безоплатно отрима­ти реальну допомогу. Нікого не цікавить подальша доля цих закладів та їх робота для людей. Реальний інтерес становлять ласі земельні ділянки і будівлі в курорт­них зонах та центрах міст.

Важко уявити, щоб у будь-якій кра­їні Європи, куди рухається наша дер­жава, так цинічно і відверто порушува­лися права, силою, незаконно відбира­лося майно правозахисної громадської організації.

ПРОБЛЕМУ ТРЕБА РОЗВ’ЯЗУВАТИ НА ЗАКОНОДАВЧОМУ РІВНІ

Як вирішити цю болючу для проф­спілок, суспільства, людей праці про­блему? Що пропонують профспілки?

По-перше, припинити порушення за­конних прав профспілок, у тому числі майнових. Зупинити рейдерські атаки на майно, яке належить профспілкам по закону і праву.

По-друге, потрібно вирішувати це питання у законодавчому полі. Ми про­понуємо внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до статті 34 Закону України «Про професійні спілки, їх пра­ва та гарантії діяльності».

Цей законопроект виходить з принци­пу забезпечення додержання рівних прав професійних спілок порівняно з деякими іншими громадськими організаціями у питанні врегулювання права власності на їх майно (що було зроблено в законодав­чому або судовому порядку). Так, статтею 21 Закону України «Про професійних твор­чих працівників та творчі спілки» перед­бачено, що джерелом формування майна і коштів творчих спілок є, зокрема, майно колишніх загальносоюзних творчих спі­лок Союзу РСР, до якого належать розта­шовані на території України будинки, споруди, матеріально-технічні засоби, які станом на 24 серпня 1991 року, згідно з пра­вовстановлюючими документами, пере­бували у віданні творчих спілок колиш­нього Союзу РСР або у володінні чи корис­туванні відповідних республіканських або територіальних структур.

Проектом зазначеного закону пропо­нується доповнити статтю 34, якою пе­редбачити, що профспілки, їх об’єднання є власниками майна профспілок, їх об’єднань колишнього Союзу РСР і УРСР, набутого до 24 серпня 1991 року за рахунок власних коштів, майна, розта­шованого на території України і переда­ного їм у власність, відання, володіння або користування за рішенням органів державної влади, інших державних орга­нів колишнього Союзу РСР та Україн­ської РСР, а також майна юридичних осіб, створених відповідно до законодав­ства за участю профспілок, їх об’єднань.

Законопроектом окремо запропоно­вано врегулювати питання подальшого використання майна, що належало профспілкам, їх об’єднанням, але за рі­шенням відповідних судів визнано дер­жавною власністю, та інші пункти.

Профспілки виступають за цивілізова­не, правове вирішення цього питання на законодавчому рівні і будуть зі свого боку робити все, щоб це відбулося. Ми чекаємо взаєморозуміння та співпраці також від партнерів по соціальному діалогу.

ГРИГОРІЙ ОСОВИЙ,

ГОЛОВА СПО ОБ’ЄДНАНЬ ПРОФСПІЛОК,

ГОЛОВА ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

25.06.2018



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

03.09.2018 00:04

03.09.2018 00:04

18.08.2018 23:39

18.08.2018 23:37

18.08.2018 23:29

18.08.2018 23:28

05.08.2018 00:18

22.07.2018 00:58

22.07.2018 00:39

08.07.2018 02:28

Усі новини


Опитування

Чи подобається вам новий дизайн газети?

Так
- 63,89 %
Ні
- 31,94 %
Усього: 72 голосів


Аккумуляторы для ноутбуков
Интернет-магазин по продаже батарей и блоков питания.






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2018©

01042, Украіна, м. Київ
бульвар Дружби народів, 5.
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання