ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

КАЗКОВЕ МАРЕВО «КАРПАТ»

Як цього року проходить сезон у профспілкових оздоровницях, чи мають можливість наші земляки отримати на їх базі сана­торно-курортне лікування або пройти курс реабіліта­ції після перенесених хво­роб? Про це йдеться у ре­портажі із санаторію «Кар­пати» – однієї із провідних оздоровниць ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

На території клінічного сана­торію «Карпати» (Мукачівський район Закарпатської області) цієї осені багато відпочивальни­ків, тих, хто приїхав сюди полі­куватись. На вихідних сюди пря­мують безліч весільних корте­жів, що прагнуть потрапити до розташованого тут казкового замку Шенборнів. Ніби в тутеш­ньому повітрі панують любов й романтика, сподівання на щас­тя та гарну долю. Мені разом з дружиною також пощастило по­трапити у цей благодатний край саме восени.

Відчув не тільки неймовірне душевне піднесення, а ще й гор­дість за Батьківщину. Адже не кожен з нас щодня замислюєть­ся про те, на якій насправді уні­кальній, неповторній та Богом даній землі нам пощастило жити! А потрапивши до верхо­вин Українських Карпат, на зем­лі Міжгір’я та Синевиру відчу­ваєш це усією своєю природою, дякуючи за те, що народився й живеш в Україні.

Зустрівся з директором, голо­вним лікарем санаторію «Карпа­ти», кандидатом медичних наук, заслуженим лікарем Укра­їни Іваном Кошелею, який вже 12 років поспіль очолює цей профспілковий заклад. Врахову­ючи його ще молодий вік, мож­на сказати, що половину свого трудового життя він присвятив санаторію. На мою думку, це ве­лике покликання, яке свідчить про його небайдужість до лю­дей, про любов до лікарської справи і, звісно, до Карпат.

А що відчув сам Іван Кошеля, коли вперше побачив палац гра­фа Шенборна з його витончени­ми силуетами готичних башт, які не тільки нагадують про ве­личну історію цього краю та лю­дей, які жили тут колись, а й у прямому сенсі зцілюють мо­рально і фізично всіх, хто приїз­дить сюди в наші дні? «Я з ди­тинства мешкав недалечко – у Свалявському районі, наразі ра­йони об’єднали й тепер це Мука­чівський район, – розповідає очільник профспілкового закла­ду. – Тут народився, виріс, ходив у школу у Сваляві і в перший раз на екскурсію до замку потра­пив ще у 4-му класі школи. Пам’ятаю, як мене вразив замок, він мав у собі щось таємниче, і мені це було дуже цікаво. Потім я вже більш дорослим приходив сюди, гуляв парком та лісом, за­ходив на джерело краси, на озе­ро, мріяв про щось своє, дитяче. Тоді я ще і не думав бути ліка­рем. Батько за фахом був інже­нером-енергетиком, мама – агро­ном. У ті часи сільськогосподар­ські землі задля більшої уро­жайності сильно оброблялись шкідливими добривами. Й так трапилось, що моя мама у віці 32 роки на роботі отримала отру­єння ядохімікатами. Їй надали групу інвалідності через проф­захворювання, все життя вона лікувалась, а я хоч і був малень­ким, але дуже хотів їй допомог­ти. Це було таке відчайдушне прагнення. І може через це я піс­ля закінчення школи пішов на медичний. Спочатку працював у м. Новоград-Волинський Жи­томирської області, згодом – травматологом у Мукачівсько­му військовому госпіталі, де з часом очолив травматологічне відділення. Потім мене запроси­ли на посаду головного лікаря Свалявської центральної район­ної лікарні, а з 2010 року перей­шов до ДП «Клінічний санато­рій «Карпати» ПрАТ лікуваль­но-профілактичних закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Ми не є приват­ним закладом у прямому зна­ченні, а відносимось до профспі­лок і тому виконуємо соціальну функцію: приймаємо на ліку­вання та реабілітацію різні ка­тегорії громадян: по путівках з Фонду соціального страхування, інвалідів, чорнобильців, учас­ників АТО/ООС, також за влас­ні кошти, – усіх оздоровлюємо. У 2010 році, коли я очолив за­клад, у нас було п’ять профіль­них відділень, здебільшого це лікування кардіологічних за­хворювань та реабілітації після інсультів, патологій вагітності. Але до мене приходили люди, телефонували із пропозиціями щодо вдосконалення та покра­щення процесу лікування. Ми прислуховувались і поступово розширили напрями лікування в нашому санаторії, відкривши додатково ще 16 відділень: для лікування та реабілітації після травм, захворювань опорно-ру­хового апарату, дихальної сис­теми, ендокринологічної систе­ми, гастроентерологічних, уро­логічних і гінекологічних захво­рювань, патології вагітних. А від початку АТО – відділення психоемоційної реабілітації та ін. Можна сказати, саме життя нам підказувало, що найбільше потрібно людям. Сьогодні в по­рівнянні з іншими санаторно- курортними закладами ми нада­ємо один з найбільших спектрів послуг з лікування та реабіліта­ції, у тому числі хронічних за­хворювань. Наше кредо – надати можливість людині отримати комплексне лікування. Ми праг­немо допомогти кожному швид­ко відновитись і повернутись до праці, а у випадку хронічної па­тології домогтись швидкої ремі­сії. На сьогодні санаторій «Кар­пати» – один з лідерів закарпат­ських оздоровниць. Санаторій ніколи не закривається, ми пра­цюємо цілий рік, у тому числі в зимовий період. Із червня ми відкрили лікувальну базу сана­торію, й до нас хлинули сотні людей. Наразі санаторій повніс­тю завантажений: більше 500 осіб проходять лікування. Про­тягом року ми можемо оздоро­вити до 9 тис. осіб з терміном пе­ребування 18–24 дні».

Іван Кошеля з великим на­тхненням розповідає про свою роботу. Він переконаний, якщо працюватимуть санаторії, від цього буде лише користь: по- перше, українці будуть оздоров­люватись, по-друге, працівники санаторію матимуть зарплату, по-третє, держава отримувати­ме податки. А найголовніше – санаторій буде жити, а не зане­падати. Багато відпочивальни­ків приїздять до «Карпат» де­кілька років поспіль. Тут цілю­ща вода, на території санаторію є озеро, тече природне джерело молодості, унікальний клімат, неперевершене повітря. Свого часу санаторій відвідували пре­зиденти України, міністри і бан­кіри. У замку розташована ка­пличка, на свята лунають дзво­ни, і кожен відпочивальник може тут пережити багато непо­вторних емоцій та відчуттів, знайти для себе щось загадкове та дивовижне, що є тільки в Кар­патах. Дійсно, побачивши всю цю красу, що нагадує казковий міраж, виникає бажання ще раз сюди повернутись.

Розповідаючи про економічні умови, в яких наразі працює са­наторій «Карпати», його очіль­ник висловив побажання щодо надання державою певних пре­ференцій для тих закладів, які під час війни виконують гумані­тарну функцію допомоги на­шим співгромадянам. Напри­клад, щоб плату за енергоносії та газ для профспілкових сана­торіїв, які приймають ВПО, при­рівняти до розміру тарифу, що сплачують державні установи. І ось практично під час нашого спілкування стало відомо, що, реагуючи на неодноразові звер­нення керівництва ФПУ до Уря­ду, ухвалено постанову Кабіне­ту Міністрів України № 1045, якою передбачено надання дер­жавної компенсації за спожиті комунальні послуги під час роз­міщення внутрішньо переміще­них осіб не лише для державних і комунальних підприємств та закладів, а й для підприємств іншої форми власності, до яких належать профспілкові санато­рії. З 1 вересня ця постанова на­брала чинності і діятиме до за­вершення воєнного стану. Спо­діваємось, що це стане відчут­ною підмогою для санаторно-ку­рортних закладів профспілок у їхній такій необхідній людям роботі.

ОЛЕКСІЙ КОРЕЦЬКИЙ

ФОТО АВТОРА

• ПРЯМА МОВА

Іван Кошеля

головний лікар санаторію «Карпати», кандидат медичних наук, заслужений лікар України

«У І кварталі у нас зазвичай трохи менше від­почивальників. Так сталося, що з початком повно­масштабного вторгнення росії в Україну ми почали прийма­ти, поселяти та годувати всіх, хто до нас приїздив. У нас проживали здебільшого жін­ки з діточками. У перші дні ві­йни в санаторії щоденно пе­ребували 550–570 людей на добу, хоча потужності ста­новлять 478–515 ліжко- місць. На початку березня в нашому санаторії був утворе­ний штаб з допомоги біжен­цям. Тоді з Києва до нас при­їхали керівники ФПУ і Укрпрофоздоровниці на чолі з Головою ФПУ Григорієм Осо­вим. Завдяки активній роботі Гумштабу ФПУ вдалося аку­мулювати певні кошти і спря­мувати їх на забезпечення перебування людей. Ми й до сьогодні утримуємо цих гро­мадян у статусі ВПО, – це найвразливіші категорії, які втратили все, і їм поки немає куди їхати».

06.11.2022

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини