СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Питання руба: реформуввання профспілок

Проблема, про яку йшлося у статті «Чи потрібні реформи профспілкам?» («ПВ», № 12 від 22 березня 2012 року) Мирона Іванківа, нашого колеги із Львів­ської області, сьогодні вже не просто актуальна, а нагальна. Підтримую­чи в основному викладені у статті думки автора із зазначеної теми, а пропозиції – в цілому, висловлюю своє бачення посилення впливу профспі­лок на вирішення питань соціального захисту найманих працівників.

Профспілковий рух в Україні по­требує вже не лі­кування, а вжит­тя оперативних заходів.

По-перше, повністю по­годжуюся із проблемою, висловленою паном Ми­роном, що «сьогодні люди здебільшого не готові ак­тивно захищати свої соці­альні права». А чому? А тому, що їх радянська вла­да привчила не думати про захист своїх прав – треба було лише продук­тивно й економічно пра­цювати.

Нині більшість працю­ючих спілчан бачать у профспілках щось на кшталт «каси взаємодо­помоги», організації, куди можна звернутися за вирішенням своїх про­блем і т. ін., але не як до організації, яку треба під­тримати своїм голосом, своєю присутністю, своєю участю. Мовляв, вніс 1% місячної зарплати і біль­ше від мене нічого не ви­магайте, я вам нічого не винен, я заплатив за все. А ви – профспілка, от і працюйте.

Із власного досвіду п’ятирічної роботи голо­вою міської ради профспі­лок на громадських заса­дах знаю, чого коштує ор­ганізація й проведення першотравневого мітингу солідарності всіх найма­них працівників. Та ще коли Перше травня перед «довгими» вихідними, усім треба на дачу, до ко­гось погостити. Витрати­ти цього дня три-чотири години, аби виявити єд­ність і солідарність, рядо­вому членові профспілки ой, як шкода.

Тому згоден з думкою автора, що одним із голо­вних завдань профспілок – навчити спілчан обстою­вати свої права. А для цьо­го треба постійно інфор­мувати їх про те, що ро­блять профспілки для за­хисту економічних і духо­вних інтересів працюю­чих. Коли існує проблема, яку слід вирішити, то тре­ба цілеспрямовано діяти. Провели засідання, запла­нували, що треба зроби­ти, зробили – тож поінфор­муйте про це членів проф­спілки.

По-друге, якщо ми – ор­ганізація, то має бути дис­ципліна, слід виконувати постанови вищих органів. Із цього випливає просте рішення: треба готувати юридично та економічно підготовлені кадри для всіх ланок профспілкової структури. Демократія де­мократією, а підбором ке­рівників ланок треба управляти, згідно з при­йнятими статутами, що треба переробити і зако­нодавчо ухвалити.

По-третє, підтримую автора в тому, що треба раз і назавжди викресли­ти з постанов, а тим біль­ше з угод, згаданих ним дієслів, посиливши контроль за виконанням при­йнятих рішень.

Хотілося б звернути увагу на питання вико­нання сторонами Гене­ральної угоди, а точніше Стороною власників, ви­мог пункту 2.1 Розділу II «Оплата праці» Генераль­ної угоди щодо забезпе­чення за період із 2010 по 2012 рік середньорічного зростання середньомісяч­ної реальної заробітної плати на рівні не нижчо­му, ніж зростання реаль­ного внутрішнього вало­вого продукту. Ось тут і надходження до Пенсій­ного фонду України не менше, ніж на 20%, і по­долання бідності серед працюючих, й інвестиції в економіку країни без по­зичок МВФ.

Чому за невиконання угоди ніхто не несе відпо­відальності?

Згоден також з авто­ром щодо розвитку в гу­манітарній сфері суспіль­ства, виховання молоді патріотами своєї Батьків­щини. Без цього – немає майбутнього України як держави. Коли ж проф­спілки представляють найбільш активну, пра­цюючу частину суспіль­ства, яка є виробником валового продукту – осно­ви економічного розви­тку держави, то треба ефективніше працювати у питаннях виховання мо­лоді, розвитку спорту, ор­ганізації культурно-масових заходів, наполе­гливо вимагати від Уряду дієвих зрушень у цьому питанні.

Іван АРТЮХ,

Голова обкому Луганської обласної організації профспілки «Машприлад» України

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА  НЕВИКОНАНЕ

Нині майже не розглядається питання відпові­дальності за невиконане. Все списують на об’єктивні причини. Кожен рік на десятки тисяч зменшується профспілкове членство. І що? А приклад ми беремо з указів минулих президен­тів про погашення боргів із заробітної плати, постанов Кабмінів у відставці про розвиток ві­тчизняного виробництва, створення робочих місць. Борги із зарплати збільшуються, та ще й на економічно активних підприємствах Примі­ром, із 16 фарфорових заводів залишився один, та й той, можливо, не доживе до кінця року. По кожній галузі можна навести прикла­ди вимирання містоутворюючих підприємств. Треба законодавчо підтримувати вітчизняного виробника: зменшувати для таких підприємств податок. Усі про це знають, кажуть, у тому числі і Прем’єр, а підприємства гинуть.

ЯК ПРАЦЮВАТИ І  НАД ЧИМ?

Голова первинної профорганізації ЗАТ «Славут­ський комбінат «Будфарфор» Микола Бойко висловив власне бачення щодо зміцнення проф­спілок. На його думку, необхідно працювати за такими напрямами.

Організовувати проф­спілкове навчання слід починати іще зі школи, технікуму, інституту, адже молодь – це потенційні члени профспіл­кової організації. В ході на­вчання потрібно не тільки розповідати про завдання профспілки, її функції, а й наводити реальні приклади захисту працівників (суть проблеми та як її було вирі­шено). І що більше таких прикладів, то краще.

Формувати профспілко­ве ядро, тобто залучати лю­дей, які вміють спілкувати­ся, переконливо та аргумен­товано доводити свою пози­цію, безстрашно обстоюва­ти власну точку зору, захи­щати свої права та права спілчан. Гуртувати людей навколо проблеми. Аналізу­вати проблемні питання, які виникають упродовж року, а також підбивати підсум­ки того, що вдалося виріши­ти, а що – ні та чому?

Проводити навчання всього профспілкового ак­тиву підприємства та заслу­ховувати загальний звіт го­лови профкому про роботу організації за рік.

Організовувати круглі столи для голів профспілко­вих організацій міста із різ­них питань, на яких обгово­рювати нагальні проблеми та шляхи їх розв’язання. Проявляти солідарність і згуртованість при проведен­ні спільних акцій. На круглі столи запрошувати пресу, аби інформувати громад­ськість про успіхи та пробле­ми на підприємстві і вико­нання керівництвом колдо­говору. Це спонукатиме ке­рівника підприємства уваж­ніше ставитися до проблем, які порушують профспілки, та докладати усіх зусиль для досягнення успіхів.

Одним із недоліків ни­нішніх профспілок вважа­ється радянське минуле. Потрібно змінювати стиль роботи. Настали інші часи, прийшли інші власники. Головна їхня мета – над­прибутки, а робітників вони вважають тільки де­шевою робочою силою. За­галом профспілки втрача­ють довіру народу, немає кому лобіювати ідеї проф­спілок на законодавчому рівні, що мають робити на­родні депутати Верховної Ради. Все це ускладнює ро­боту первинних профспіл­кових організацій в обсто­юванні прав працівників.

Чому ж люди виходять із лав профспілок?

По-перше, втрачено до­віру до профспілок. Праців­ники не вірять, що проф­спілка може щось проти­ставити могутнім власни­кам, зможе обстояти їхні права у разі потреби. Як ка­жуть – «Поки товстий схуд­не, худий ноги протягне».

По-друге, великі пробле­ми створюють існування на підприємстві двох профспі­лок. В іншої профспілки матеріальна база значно краща, вони нікуди нічого не платять, це дає значно кращі можливості. Це ди­ректорська профспілка, або просто турбюро. Сервісна модель профспілок веде до її розвалу та загибелі. При­чина виходу з нашої проф­спілки – це незначні мож­ливості. Історія свідчить, що бідність породжує про­дажність. Для розв’язання цієї проблеми потрібне втручання вищих керівних органів профспілки, адже потім може бути пізно.

Поки що профспілки тільки розвалюються, бо вони втрачають довіру працівників. А створення нової профспілки – це не­простий шлях, але цим по­трібно займатися, але поки що результат – нульовий. Спершу потрібно поверну­ти довіру до профспілок, а створення нових профспі­лок – питання часу. Слід відродити головну функ­цію профспілок – захист. Роботодавець має чітко ро­зуміти, що якщо пробле­мою зайнялася профспіл­ка, то її потрібно якнайшвидше розв’язувати, інакше можуть виникнути проблеми. Але для цього потрібно мати численну та згуртовану профспілкову організацію. Лише за та­ких умов роботодавець буде з повагою ставитися до профспілок: «Краще мати поганого союзника, ніж гарного ворога».

Федерація профспілок Хмельницької області

09.04.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини