Модернізація – безальтернативна
Ситуація, в якій
опинилася Федерація профспілок України, висвітлила певні недоліки методів
управління. Зокрема, бачимо, що всеукраїнські й регіональні профспілки не
згуртовані, Федерація потерпає від незаконних зазіхань державних структур на
профспілкове майно, яке, власне, становить собою десятки профспілкових
санаторіїв, де щороку лікуються, оздоровлюються та відпочивають мільйони
українських трудівників.
Що далі?
11 листопада Рада
Федерації профспілок України обрала нового керівника – Юрія Кулика, колишнього
першого заступника Голови ФПУ. Нині складно передбачити, як це позначиться на
судових провадженнях стосовно профспілкової власності, проте ми сподіваємося,
що до кінця року все з’ясується остаточно.
За даних умов
новому Голові ФПУ, аби відповідати своєму призначенню, доведеться, на мій
погляд, усе ж таки розпочати роботу з проведення модернізації профспілок. Як
відомо, на VI з’їзді в березні ц. р. не було прийнято резолюції щодо
організаційного й фінансового зміцнення ФПУ. Тобто, як мовиться, «загнали
хворобу в глухий кут». Позицію більшості делегатів можна було б пояснити в
такий спосіб, що, мовляв, проблема зрозуміла, а от способи її вирішення – не
дуже. Однак модернізувати профспілки, хочемо ми того чи ні, нам все одно доведеться.
Що мається на
увазі під «модернізацією»? З погляду наукового, це програма внесення суттєвих
змін у діяльність профспілок, коли всі основні напрями об’єднано в один
великий проект. У нас же окремі напрями модернізації (у вигляді резолюцій
з’їзду) є, а єдиного проекту модернізації – немає.
Мета профспілок
проста й зрозуміла: всіма доступними методами піднести рівень життя членів
профспілок. За економічного зростання, коли «є, що ділити», – це боротьба за
підвищення соціальних гарантій і якості життя; в період економічного спаду –
боротьба за їх «незниження»... Чому кажу саме про рівень життя, а не,
приміром, про підвищення зарплати? Тому що рівень життя поліпшується не лише
завдяки збільшенню зарплати, а й наявності дитсадка, каси взаємодопомоги,
пільгового оздоровлення, доходів у негрошовому вираженні.
Чому не згадую
зараз про соціальне партнерство? Тому що член профспілки сплачує внески не за
соціальне партнерство, а для того, аби вирішувалися його питання. Формат профспілки
дозволяє розв’язувати особисті проблеми через колективну участь. Якщо
профспілка допомагає – отже, вона реалізує свою мету. Не допомагає – отже, не
реалізує.
Що ж варто
змінювати?
Чи потребують
профспілки суттєвих змін своєї діяльності? Наскільки потребують? Що конкретно
слід змінити?
Якби в нас не
зменшувалося членство, якби відчутно зростав рейтинг профспілок у
суспільстві, суттєво збільшувалися фінансові ресурси, скеровані на профспілкову
діяльність, – тоді, певна річ, і підстав для розмови про якісь зміни не було
б. Тож кажу про модернізацію як про осучаснення профспілок, їхнє вміння добитися
поліпшення життя трудівників навіть і за сьогоднішніх реалій. Про вміння
вигравати і за окремими напрямами, і в цілому. Водночас для нас дуже важливо,
аби ініціатором усіх змін була саме Федерація профспілок України. А не хтось
інший, включно з альтернативними до ФПУ профспілками.
У заходах із
модернізації профспілок вбачаю такі основні напрями:
• Профспілкова
структура і підприємство. Йдеться про те, що структура профспілки має відповідати
структурі компанії. Приклад – вертикально інтегрована компанія, головний офіс
у Києві (чи в далекому зарубіжжі), профком у регіоні спілкується з директором,
який не в змозі істотно змінювати фінансово-економічну політику конкретного
підприємства, затверджену нагорі. Якщо фінансовий стан компанії кращий, ніж у
галузі, ризик для місцевої профспілки полягає в небезпеці, що профком первинки
може замкнутися виключно на профструктуру всередині компанії. Маємо досить
прикладів, коли первинні організації виходять зі складу центральних
(обласних) профструктур, мотивуючи своє рішення так: «Навіщо нам галузева
профспілка, яка укладає угоду, гіршу за низкою параметрів, ніж укладена в
нашій компанії? А отже, навіщо нам переказувати гроші до такої профспілки?»
Інша ситуація,
коли фінансовий стан компанії гірший, ніж у галузі, а апарат галузевої
профспілки, її обране керівництво навіть не намагається вплинути на головний
офіс компанії, не допомагає своєму профкому. Профспілка повинна дотримуватися
жорсткої позиції стосовно сервісних служб, що виводяться з основної. Чи
поширюється на них «головний» колективний договір? Чи лишаються їхні
працівники на обліку в профорганізації? І, до речі, як бути з тими, кого
скорочують? Вони взагалі залишають профспілку чи потребують якогось проміжного
статусу?
Слід змінити
підхід керівних профспілкових органів усіх рівнів до створення (поновлення)
профорганізацій. Приміром, на підприємстві страйк, а галузева профспілкова
структура реагує так: «Ми не маємо там профспілки, тому й не надаємо
допомоги». Водночас добре відомо, що кризова ситуація – найкращий привід для
створення профспілкової структури.
• Демократичний
централізм. Тут на перший план висуваються виконання рішень вищих органів і
реальний облік думок членів профспілки. Проблема полягає в тому, що навіть у
«просунутих» галузевих профспілках спостерігається чималий розрив між ухвалами
вищих колегіальних органів і думкою рядових спілчан. У принципі, так було й
буде завжди, «начальники» будьякого рівня за визначенням сприйматимуться
підлеглими як такі, що «відірвалися від народу». Питання в тому, наскільки
великим буде цей розрив, у який спосіб можна його скоротити?
Між іншим,
згаданий розрив існує не лише всередині окремої профспілки, а й у самій ФПУ.
Конкретно: від ФПУ, точніше, від працівників її апарату, вимагають реальної
результативної роботи за низкою напрямів. Але для кінцевого результату часто
необхідні централізовані дії всіх профспілок країни. Проте їх центральні
комітети не дають можливості реалізувати «центристську» функцію Федерації
профспілок України (та її регіональних профоб’єднань). І при цьому не можна
замінити «згори» неефективних профспілкових керівників, не можна суворо
покарати «згори» за невиконання рішень тощо. Як результат, оголосили акцію, з
гаслами всі згодні, всі проголосували «за» – а на майдан вийшли не більше
0,1% членів профспілок. Фактично, попри назву «федерація», більшість функцій
ФПУ реалізовано на рівні конфедеративному. А ФПУ має стати реальною
федерацією.
• Молодь у
профспілках. В ухваленій Цільовій програмі ФПУ профспілки не уточнили й не
конкретизували висновків. Якщо вони навчають молодь, мотивують її до роботи в
профспілках, то, за підсумками навчання, мають чітко сказати: ми проводимо
планомірну ротацію профспілкового керівництва, і твоє місце (відповідно до
підготовки) – ось це. Або так само відверто сказати: ми тебе навчимо, а вже
далі виборюй своє кадрове зростання самостійно.
А що сьогодні
становить собою наша кадрова політика? Її реалізує не профспілка, а
конкретний профспілковий керівник, який коригує свою точку зору з огляду на
те, чи далеко йому самому до пенсії.
Сергій КАПИЦЯ,
керівник
управління розвитку профспілкового руху Дніпропетровського обласного
профоб’єднання
ЩЕ РАЗ ПРО
ПРОФСПІЛКОВУ ІДЕОЛОГІЮ
Поза сумнівом,
модернізація потрібна й корисна, але реформування системи, будь-які зміни не
мають спровокувати її руйнацію. адже саме так закінчилася для СРСР перебудова,
що (як і модернізація) попервах декларувалася як ліквідація суспільних
негативів та активний поступ. тож, перебудовуючись, слід узяти до уваги й
спиратися на низку важливих міркувань. Передусім слід адекватно оцінювати
ситуацію в профспілках і країні, і вже принаймні за жодних обставин не
дозволяти «накрити себе мокрим рядном». По-друге, більше уваги приділяти навіть
не технічним новаціям, а радше питанням профспілкової ідеології: задля чого
ми перебуваємо в профспілках? хто наші друзі, а хто – ні? Чого ми добиваємося
сьогодні, завтра, в цілому? які методи ми в змозі використовувати ефективно,
а які – ні (тож уже сьогодні від них відмовитися)?
28.11.2011
Коментарі
#1 29.11.2011 15:02 добавил: Сергій Капиця | додати коментарШановний редакторе!
На мій погляд, розділ "ЩЕ РАЗ ПРО ПРОФСПІЛКОВУ ІДЕОЛОГІЮ" не треба було виривати із контексту статті. Вийшло не дуже коректно. У читачів може скластися враження, що це не думка автора статті, а Ви його повчаєте.
А взагалі - дякую за те, що Ви надрукували.
|
|
|