СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Ласкаво просимо до ГУЛАГу?!

Це не жарт. І не чорний піар. Це – український рімейк проникливих слів безстрашного чеха-журналіста в ка­мері празького гестапо: «Люди, будьте пильними!». Інакше завтра знову бу­демо зізнаватися в шпигунстві на ко­ристь мілітаристів Японії, створен­ні резидентур розвідки білополяків і просто пособництві «ворогам народу».

Пролог – про ста­рий туристичний готель у провін­ційному місті Нова Каховка Херсонської області. Мину­ли часи, коли за рознаряд­кою приїжджали сюди ту­ристи «по лінії профспі­лок» подивитися на леген­дарну тачанку, випалений степ під назвою «плац­дарм», а також колишню красуню – місцеву ГЕС.

Сюжет – чи доведе Гене­ральна прокуратура, що па­нельні приміщення новока­ховського турготелю зовсім не майно профспілок, а та­кий же стратегічно важли­вий об’єкт, як і Танкопром, Атоммаш, МШС або ГТС ко­лишнього СРСР – уже не пи­тання. І якщо трапиться так, що «дотисне» тут, у Ки­єві, то в міжнародному суді точно не доведе.

Але ми не про це.

У 2001 році документи про право власності на тур­готель були оформлені на місцеве дочірнє підприєм­ство всеукраїнського проф­спілкового туристичного об’єднання ЗАТ «Укрпроф­тур». Тоді ж, після кілька­разових відвідин БТІ й міс­цевої влади, свідоцтво про право власності одержали.

На лихо працівника зга­даного Новокаховського комунального підприєм­ства БТІ інженера-реєстратора Олени Козинець, що готувала перелік доку­ментів для прийняття міс­цевою владою рішення про видачу профпідприємству свідоцтва про право влас­ності, через 10 років праців­ники місцевої прокурату­ри, завзято виконуючи ко­манду «згори», розкрутили «кримінал» зі звичайної об­лікової державної процеду­ри. Та не просто розкрути­ли, а ще й процесуально підстьобнули.

15 червня 2011 року місце­ві правоохоронці професій­но й оперативно вилучили купу документації з Новока­ховського БТІ. А вже 12 серп­ня за вироком Новокахов­ського міського суду згада­ну О. Козинець засуджено до двох років позбавлення волі, дякуючи правосуддю – з відстрочкою вироку на один випробувальний рік.

Запитаєте, з якого боку до неї лихо прийшло? І звідки ГУЛАГ замайорів?

Пояснюємо. Наприкінці травня цього року пильні працівники Генеральної прокуратури України отри­мали від «жовтої преси» й окремих народних депута­тів наклепницьку інформа­цію про те, що Федерація профспілок України планує самостійно розібратися з долею окремих своїх об’єктів, у тому числі в Но­вій Каховці, що давно й без­надійно «лежать» фінансо­вим тягарем. І порядок та­кої розбірки є, не на один день і не на один профспіл­ковий щабель. Так що від пропозиції директора будь-якого об’єкта до оголошен­ня про продаж за конкурсом – шлях не в один місяць.

«Цьому не бути, – сказа­ли в Генпрокуратурі, – не сміти вирішувати, тому що майно – не ваше, а держав­не. А те, що піввіку володі­ли, та й документи на влас­ність маєте – так це все від прокурорського недогля­ду». І нехай навіть Фонд держмайна України від­мовляється, мовляв, не у справах, фахівці із проку­ратури взялися новокахов­ський туркомплекс держа­ві таки повернути.

Прокуратура – серйоз­ний орган. Довелося ФПУ звернутися до адміністра­тивного суду. Тільки в ньо­го є повноваження завзяту владу поставити на місце, або іншими словами – по­вернути в правове поле. На травень 2011 року в проф­спілок були документи на право власності та судові рішення на їх користь щодо колишніх претензій на збережене добро.

Тут слід дещо пояснити. За судовим законом, вирок у кримінальній справі при­ймається як факт у всіх ін­ших судах. Воно й зрозумі­ло. Кримінальне слідство куди суворіше – поняті, про­токоли, обшуки, очні став­ки, допити з погрозами.

Те, що в столиці специ з Генпрокуратури не можуть визначитися, з якого боку в цілому до майна профспі­лок підступитися – як до стратегічних об’єктів ко­лишньої могутності СРСР, чи як до розхитаних ліжок у санаторіях МОЗу (у нього держава ще в 1960 році їх за­брала й повернула проф­спілкам назад) – зрозуміло.

Уже запустили третю «пастку»: санаторії проф­спілок – це майно одного «загальносоюзного об’єднання (організації) колиш­нього СРСР». Спи спокій­но, Михайле Васильовичу Ломоносов, – до майна Ака­демії наук Російської імпе­рії руки ще не дійшли.

А нині питання принци­пу: інженер-реєстратор Но­вокаховського БТІ десять років тому вчинила не так, як нині вважають тимчасо­ві хазяї будинку на вулиці Різницькій.

І весь кримінал виявив­ся в тому, що не зрозуміла десять років тому Олена Петрівна, що гаражі та пральні Новокаховського туркомплексу – це саме ті залишки стратегічної мо­гутності колишньої краї­ни, або балансові будівлі колишнього ВЦРПС, або ще щось. Але тепер – це практично золотий запас держави. І розпоряджатися ним покладено не кожно­му, включаючи профспіл­ки. А коли ж держава само­стійно з таким добром не впорається – дивись, і зна­йдуться гідні люди.

Тож прокурорське слід­ство з 15 червня рухалося швидко, і в Новокаховсько­му міськсуді два прокуро­ри просили оголосити Оле­ну Петрівну злодієм. Воіс­тину, «від в’язниці й тор­би...».

І цим вироком від 12  серпня, нехай у жіночих сльозах і людській образі, зміцнила прокуратура міс­та Нова Каховка свій позов, що із 7 червня лежав у Гос­подарському суді Херсон­ської області, щодо скасу­вання власності профспі­лок на туркомплекс.

І визнав Господарський суд Херсонської області те майно державним, і хазяї­на назвав – Фонд держмай­на України. Щоправда, сам фонд в жодні суди не ходив і права визнавати майно своїм не просив – ні проку­ратуру, ні суд. Але ж і рі­шення Верховного Суду України на користь проф­спілок, що оскарженню не підлягає, ніхто не скасовував.

І не указ ні прокуратурі, ні вказаному суду, що є рі­шення Конституційного Суду України і що у 2004 році захищено від рейдерів об’єкти споживкооперації, які 1987 року перейшли до кооператорів «у відання» від колишнього Мінторгу УРСР, як і в 1960 році оздо­ровниці профспілкам – від МОЗу.

Щодо майна питання до кінця не вирішене. Ще є дві судові інстанції. Тому не дуже й радіють у Києві на Різницькій, що знайшлися «на місцях» молодці, які зу­міли керівний орган під­кріпити надією в грі із кра­пленими картами.

Жаль Олену Петрівну. У провінційному місті ніх­то за неї заступитися не на­важився, відтак вирок на­був законної сили.

До чого тут, запитаєте, ГУЛАГ?

До того, що таких об’єктів – стратегічних, колиш­ніх радянських державних і просто колишніх радян­ських суспільних – не одна сотня. І тому злодіїв-оформлювачів стільки ж. Так що перша колона шкодників, практично по­іменно, уже на замітці.

А ще на черзі ті, хто оформляв громадянам квартири у власність. Вони ж точно колись були дер­жавними. Ну а самі грома­дяни підуть за співучасть... уся країна!

ШЛЯХ У НІКУДИ

Генпрокуратура вимагає від профспілок: 23 травня ніяких рішень у києві не приймати; 24 травня – скасувати те, що всупереч проку­рорській волі вирішили; 7 червня місцева про­куратура подала позов до Господарського суду Херсонської області; 15 червня – обшук та ви­їмка документів у новокаховському БТі; 12 серпня – вирок інженерові-реєстратору; 12 вересня – право власності на профспілко­вий об’єкт, отриманий унаслідок доведеного злочину, – скасовано.

15.10.2011

(З офіційного веб-сайту ФПУ)

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини