ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

«Спроба забрати у профспілок їхню власність – це волаюче беззаконня»

Безпрецедентні атаки Генераль­ної прокуратури на керівництво і колектив Федерації профспілок України, регіональні профспілко­ві організації викликають подив і обурення не лише у простих лю­дей, а й у народних депутатів. Ми попросили представників різ­них парламентських фракцій прокоментувати ситуацію, штучно створену правоохорон­цями навколо майна ФПУ.

Геннадій МОСКАЛЬ, фракція НУНС:

– Профспілкове майно – це власність, яка була побудована чи придбана за внески членів профспілок іще за Ра­дянського Союзу. Тож жодного сто­сунку до державної власності воно не має. Але, ди­віться, вони ж сьогодні хочуть забрати не тільки май­но профспілок, а й майно Спілки письменників, Спіл­ки художників, Укоопспілки. Якщо я очолюю громад­ську організацію і не за державні гроші (а майно профспілок придбано не за державні гроші, як і май­но колгоспів) ми придбали господарські об’єкти, то вони належать цій громадській організації. Адже будь-яка громадська організація має право мати свою власність. Зрозуміло, що ці об’єкти хочуть забрати й передати у приватні руки. Так, можливо, ці об’єкти зараз не такі гарні й доглянуті, як приватні готелі та турбази. Проте... Знаєте, це якась радянська, я б ска­зав, ленінська модель експропріації – грабуй награ­боване. Але тут йдеться не про награбоване, а про за­роблене й збудоване на профспілкові гроші.

Так, можна пригадати, як забирали майно КПРС. Але тоді ж партію розпустили. А профспілки ніхто не розпускав і, гадаю, навряд чи розпустять. Чому ж у них хочуть забрати майно? Кому це потрібно? Невже недостатньо, що приватизували провідні, найприбут­ковіші державні підприємства. Тепер ось і до проф­спілкової власності дісталися...

І ще один нюанс. Профспілки – це ж не один Хара. Профспілки – це мільйони людей, потенційних ви­борців. Тож ініціаторам усієї цієї метушні навколо власності профспілок слід було б подумати, що вони насамперед завдають шкоди своїй партії. Адже по­переду вибори, і чи будуть люди – члени профспілок – голосувати за партію, яка асоціюється з цими дія­чами?

Ярослав СУХИЙ, фракція Партії Регіонів:

– У 2007 році я був автором законопроекту «Про мораторій на відчуження проф­спілкового майна». Він набрав тоді конституційну більшість у парламен­ті. У тому законопроекті були доручення Кабміну, Фон­ду держмайна, Федерації профспілок України, Генпро­куратурі, всім зацікавленим державним інституціям визначити правові стосунки на майно. До 2009 року все це було зроблене. На сьогодні профспілки виграли всі суди аж до Верховного. Рішення остаточне й оскаржен­ню не підлягає: це їх профспілкове майно. Тому для мене нинішня постановка питання ГПУ про те, що хтось повинен відібрати профмайно, не зрозуміла. Річ у тому, що в нас немає такої форми власності, як проф­спілкова. Власність може бути або державною, або ко­мунальною. А вона в даному випадку є приватною, тобто належить громадській організації.

То хіба це означає, що цю власність необхідно пе­редавати у власність держави? Хочу нагадати, що в 50-х роках профоздоровниці вже передавали державі в особі Міністерства охорони здоров’я. І що? Після того, як вони одна за одною почали занепадати, їх по­вернули профспілкам. Я маю автомобіль. Це моя влас­ність. Даруйте, чому мені повинні диктувати, їздити мені на ньому чи продати, щоб купити новіший? Хай профспілки на місцях розбираються, чи є можливість оздоровлювати людей, дітей у санаторіях на морі? Якщо я маю квартиру, то хто, скажіть, має право в мене її забрати і передати до держвласності? Відібрати у профспілок їхню власність – все одно, що забрати у вас квартиру або машину. А дії прокуратури взагалі для мене не зрозумілі. Якщо є якісь факти, то нехай вона спокійно, без надмірного галасу, без прес-конференцій і брифінгів їх розслідує і доведе до суду.

Що означає забрати майно у профспілок? Це озна­чає передати його комусь в управління. Якомусь мі­ністерству. Щоб потім довести до банкрутства і купи­ти за безцінь. Ні, цього допустити не можна.

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, фракція «БЮТ–Батьківщина»:

– Усі напади на Федерацію профспілок України пов’язані, певна річ, із майно­вими питаннями. Тут цинічно вико­ристовується такий рейдерський при­йом: спочатку «наїхати» на керівництво профспілок, а потім, як ведеться, неофіційно сказати: віддайте свою власність. Віддайте, мовляв, залишки того май­на, насамперед санаторії, які залишилися, приміром, у Криму в більш-менш робочому стані.

Мета одна – забрати цю власність і поділити її між олігархами. Але треба віддати належне Василю Хара. Він хоч і сам донецький, але все ж намагається «бри­катися», не віддавати залишки профвласності. Тому і здійснюються атаки на керівництво ФПУ, була спро­ба затримати її головного бухгалтера, влаштовува­лись у Будинку профспілок маски-шоу. Взагалі, спро­би забрати у профспілок їхню власність – це волаюче беззаконня.

Ми ж знаємо, що ця операція з власністю профспі­лок – примітивна двоходівка. Перший крок – забрати у профспілок їхню власність. Другий – наступного ж дня оголосити конкурс на приватизацію і віддати за безцінь одному з олігархів. Вони, певна річ, і висту­пають замовниками цієї операції. Сценарій давно ви­пробуваний і успішно здійснюваний. Влада, на жаль, це може робити. І тут дії ГПУ спрямовані на те, щоб нівелювати роль і значення профспілок.

Якщо знищити профспілки, то люди взагалі зали­шаться беззахисними перед тиском влади і свавіллям чиновників. Мені здається, що саме цей тиск змусить профспілки діяти активніше, захищаючи трудящих, усіх простих людей. На мою думку, вони повинні ви­явити максимум наполегливості в питаннях пенсій­ної реформи, Трудового кодексу, підвищення цін і тарифів для населення, мати тверду позицію стосов­но невиправданого тиску з боку Міжнародного валют­ного фонду. Профспілки також повинні демонструва­ти жорсткішу позицію в соціальному діалозі.

Спиридон КИЛІНКАРОВ, фракція компартії України:

– Нині спостерігаємо типовий переділ власності. На мою думку, сьогодні, безумовно, потрібно наводити лад в інвентаризації власності всіх видів, перш за все державної. Водночас власність, яка пере­буває під контролем профспілок і яка сьогодні нор­мально працює, зовсім не потребує передачі до держав­ної власності. Це перше. Друге: якщо в прокуратури є конкретні факти незаконного відчуження власності, розкрадання оздоровчих і туристичних об’єктів, тоді порушуйте кримінальні справи проти конкретних лю­дей, доводьте справи до суду. А просто заявляти, що є необхідність передати до держвласності… Де обґрун­тування цієї необхідності? Що, у державній власності ці об’єкти діятимуть ефективніше? І які категорії лю­дей туди потраплятимуть? Чи залишаться вони, врешті-решт, державними і чи виконуватимуть свої со­ціальні функції або їх згодом все-таки приватизують? Де відповіді на ці запитання? Прокуратура повинна стежити за виконанням законів. А тут явно спрацюва­ла чиясь ідея. Її ж висунули конкретні люди під кон­кретні рішення. От нехай вони вийдуть і скажуть, чим обґрунтовано переведення профспілкової власності до державної і яке соціальне навантаження вона матиме. Запитань більше, ніж відповідей. Можливо, є якісь по­рушення з боку профспілок. Розслідуйте ці факти. А  просто заявляти, що потрібно забрати профспілкову власність, коли не зрозуміло, що з нею робити і хто її врешті-решт забере, вважаю, просто нелогічно і непра­вильно.

Записав Олексій ПЕТРУНЯ

15.10.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини