ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ПОТУЖНІ ПРОФСПІЛКИ – СИЛЬНА ДЕРЖАВА

Профспілки – важливий інститут громадянського суспільства, який захищає права і свободи гро­мадян у галузі трудових відносин. Ця роль профспілок набуває особливо важливого значення в умовах становлення демократії та ринкової економіки в нашій країні. Створення потужних впливо­вих профспілок, здатних ефективно відстоювати інтереси працівників, є невід’ємним атрибутом цивілізованої держави. Такою державою прагне стати Україна.

ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФСПІЛКОВОГО РУХУ

Профспілковий рух в Україні перебуває сьо­годні на складному етапі становлення, пошуку свого місця у системі нових соціально-еконо­мічних, політичних відносин. Трансформують­ся традиційні профспілки і, разом з тим, ство­рюються нові (вільні, альтернативні) професій­ні об’єднання.

Неоднозначні, часом суперечливі тенденції розвитку профспілкового руху, складний про­цес вироблення механізмів взаємодії профспі­лок, держави та роботодавців у рамках соці­ального партнерства потребують вивчення та широкого громадського обговорення.

Дансько-український проект, мета якого – гідні умови праці і життя на добре врегульова­ному ринку праці, де стабільний профспілко­вий рух робить свій внесок у демократичний розвиток України, мене, як учасника третьої групи, надихнув на впевненість у кращому майбутньому та зміцненні профспілок на на­ціональному, регіональному та місцевому рів­нях, забезпеченні їх участі у формуванні пріо­ритетних напрямів регіонів і гармонізації за­гальнодержавних та регіональних інтересів.

Незважаючи на відсутність єдності в проф­спілковому русі, його роль в суспільному роз­витку повинна зростати. Ріст безробіття, інфля­ція та майнова диференціація викличуть заці­кавленість широких мас трудівників України в збереженні та зміцненні профспілок. Проф­спілки – єдина доступна організація, що займа­ється повсякденними проблемами працівників.

Світовий досвід свідчить, що при певних со­ціально-економічних умовах профспілковий рух може бути фактором, який викликає суттєві зміни у політичній та економічній ситуації в країні. Лише в комплексі таких чинників, як до­бровільність, незалежність, демократичність, відкритість і прозорість, солідарність у захисті економічних інтересів найманих працівників, профспілки можуть функціонувати як інститу­ти громадянського суспільства. Зазначені прин­ципи є сутнісними, необхідними та взаємопов’язаними між собою. Відсутність будь-якого з них позбавляє організації найма­них працівників права бути дійсними профспіл­ками. Окрім того, ці принципи попереджують бюрократизацію, одержавлення та політизацію профспілок і, тим самим, сприяють їх діяльнос­ті як інститутів громадянського суспільства.

Необхідно наголосити на необхідності виро­блення чіткої концепції та парадигми захисної діяльності профспілок. Сутність і мета такої ді­яльності визначається як дія, що прагне мінімі­зувати негативний вплив ринкових чинників на зниження якості життя і праці найманих працівників. Зміст профспілкового захисту без­посередньо визначається зонами утиску прав, свобод і інтересів найманих працівників з боку роботодавців. Навколо них формуються осно­вні напрями захисної діяльності профспілок.

У сучасних умовах функціями профспілок є захисна і представницька. Причому осно­вною функцією профспілок слід вважати за­хисну, а представницька є допоміжною у за­хисті прав найманих працівників, вона ство­рює належні передумови для реалізації захис­ної функції. Визнання захисної функції проф­спілок головною, основною передбачає, що всі інші напрями їх діяльності повинні мати під­порядкований характер і не суперечити їй.

До основних методів профспілкового захис­ту належать колективно-договірна, страйкова, самоврядна та політико-правова діяльність профспілок. Профспілковий захист має забез­печувати: в економічній сфері – розширюваль­не відтворення робочої сили й економічну ефективність виробництва; у соціальній сфері – гідні умови життя та соціальну справедли­вість; у духовно-культурній сфері – розвиток здібностей і творчих потенцій та формування громадянської активності й відповідальності.

Профспілки на сьогодні змогли утвердити­ся в суспільстві як громадська організація, яка, насамперед, покликана захищати права та ін­тереси найманих працівників і здатна викорис­тати всі форми та методи діяльності, включа­ючи політичну функцію. Зокрема, ефективною формою діяльності профспілок є лобіювання інтересів своїх членів в органах державної вла­ди, насамперед у Верховній Раді України. Ак­тивізація політичної діяльності профспілок у період незалежності України була сигналом, який засвідчив неможливість розв’язувати проблеми, що виникли в соціально-економіч­ній системі країни, наявними засобами.

Профспілки через свою природу виконують функцію провідника соціально-економічних вимог у політичну систему. Вони діють як на локальному рівні (на рівні підприємства, міс­цевості), так і в масштабах всієї країни. В останньому випадку профспілки, взаємодіючи з політичними партіями, стають політичним суб’єктом.

У політичному житті суспільства профспіл­ки виступають як потужна група інтересів і одна з груп тиску, яка впливає на владу, але не прагне її завоювати. Втручаючись у сферу полі­тики, профспілки неминуче стикаються з необ­хідністю визначити свої взаємини із структура­ми державної влади, політичними партіями, іншими громадськими організаціями та об’єднаннями і рухами. Від правильного їх вста­новлення залежить не тільки виконання функ­ціональних обов’язків профспілок, а й успіш­ність формування та існування громадянського суспільства. Основними принципами та форма­ми політичного співробітництва профспілок є: парламентські вибори, законодавча ініціатива, урядові консультації та переговори, трудове су­дочинство, громадський контроль, лобізм тощо.

Можна виокремити три основні та найпо­ширеніші форми політичної діяльності проф­спілок України: їх участь у виборчих кампані­ях, співпраця з політичними партіями та засто­сування акцій протесту.

У виборчих кампаніях профспілки брали участь насамперед для того, щоб отримати доступ до законотворчого процесу і скерувати його у бік захисту інтересів трудівників. Вони користувалися наступними методами: вису­вання кандидатів у депутати від профспілок, утворення власної партії та підтримка певної політичної партії. Це свого часу принесло певні результати: було створено профспілко­ве представництво в парламенті, депутати, підтримані профспілками, розробили низку важливих законів, які регулювали окремі ас­пекти у сфері трудових відносин, соціального захисту тощо.

Здатність профспілок ефективно здійсню­вати свої функції, захищати не на словах, а на ділі трудові, соціально-економічні права та ін­тереси працівників безпосередньо пов’язана із ступенем їх організованості та фінансовими можливостями.

У процесі вироблення стратегії політичної діяльності профспілковим організаціям вар­то, насамперед, зберігати незалежність від органів влади та нейтральність щодо полі­тичних партій. Така позиція, з нашої точки зору, дозволить їм об’єктивно та без уперед­женості реалізувати власні ідеї та програми за допомогою політичних методів боротьби, що позитивно позначиться на ефективності їх діяльності в сфері захисту соціально-еко­номічних прав робітників.

ЕФЕКТИВНИЙ ЗАХИСТ

Для того, щоб профспілки України більш ефективно захищали права людей найманої праці, їм необхідно:

– Постійно відслідковувати, щоб ринкові перетворення пов’язувалися з їх соціальними наслідками. Домагатися від Уряду, щоб соці­альні проблеми вирішувалися не за залишко­вим принципом і вузьковідомчими мізерни­ми можливостями, а були складовою держав­ної політики.

– Опанувати механізм соціального діало­гу, стати дієвими та незалежними партнера­ми щодо держави та роботодавців. Слід сер­йозно посилити колдоговірну роботу, аби за­безпечити укладення колективних договорів на кожному підприємстві, де є профспілкова організація, а де такого формування немає, безпосередньо працівники мають подбати про її створення для забезпечення передбаче­ного законодавством захисту трудівників че­рез двосторонні зобов’язання.

– Активно брати участь у виробленні, вдо­сконаленні та реалізації соціально-орієнтова­ного законодавства, що повинно стати визна­чальним напрямком діяльності профспілок.

– Домагатися надання профспілкам права законодавчої ініціативи на рівні ФПУ і вне­сти відповідні доповнення до ЗУ «Про профе­сійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і до статті 93 Конституції України.

– Надання згоди профспілки – це обов’язкова умова для звільнення працівни­ків – має дотримуватися у всіх випадках, не­залежно від членства працівника у профспіл­ці. Необхідно внести відповідні зміни до Ко­дексу Законів про працю або передбачити в новому Трудовому кодексі України.

– З метою підвищення життєвого рівня громадян, профспілки повинні домагатися визначення розміру мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму в роз­рахунку на працездатну особу, упорядкуван­ня механізму проведення компенсації несво­єчасно виплаченої заробітної плати, вста­новлення оптимальної шкали оподаткуван­ня доходів працівників залежно від розміру доходів.

– Внести зміни до законодавчої бази, які спростили б можливості для проведення страйків.

– Змінити організаційну структуру, не до­пускати необґрунтованого дроблення проф­спілкових організацій. У профспілковому русі саме на часі об’єднання на рівні великих профспілок, аж до міжнаціональних угрупо­вань, здатних протистояти процесам еконо­мічного реформування та глобалізації.

– Приділяти більше уваги роботі щодо по­силення мотивації профспілкового членства. Потрібно використовувати комплекс заходів, щоб зробити профспілки привабливими для людей. Доцільно ввести інститут громад­ської адвокатури в профспілках, на яку слід покласти функцію представництва інтересів членів профспілок у судах тощо.

– З метою подолання інформаційної закри­тості профспілкового руху від широкої гро­мадськості необхідні заходи щодо розширен­ня інформування громадськості через пресу, радіо і телебачення, розвитку мережі влас­них засобів інформації.

– Скоригувати пріоритети профспілок у процесі приватизації майна державних під­приємств та наростання банкрутства. Слід на­вчити членів профспілок, як колективно ко­ристуватися своїми правами власника, впли­вати на прийняття господарських і управлін­ських рішень, на розподіл прибутку акціонер­них товариств.

– Довести здатність профспілок ефективно здійснювати свої функції.

Бажаю всім успіхів у нелегкій та дуже важливій спільній праці задля майбутнього профспілок!

Ольга СОРОЧИНСЬКА, учасниця третьої групи дансько- українського проекту

Усі новини