ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ПРОДОВЖЕННЯ ДАНСЬКО- УКРАЇНСЬКОГО НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ – ЗМІЦНЕННЯ ТА МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРОФСПІЛКОВОГО РУХУ

Останні 2,5 року стали періодом найбільших викликів в історії Української дер­жави та її профспілкового руху. Звичайно, це лише збіг, що саме у цей час роз­почалася реалізація дансько-українського профспілкового проекту. Однак він є одним з небагатьох реальних наших успіхів останніх років, і головним висно­вком тут може бути лише один: нам усім треба вчитись.

Р азом із 22 учасниками третьої групи амбітного проекту, що покликаний сприяти реалізації курсу України на євроінтеграцію в частині подальшого розвитку та модернізації профспілкового руху, ми взялися опановувати європейський досвід у цьому на­прямі.

У перший рік навчання про­водив данський викладач проф­спілки 3F Пер Айзенрайх, який запам’ятався як висококласний фахівець своєї справи і цікава людина. Завдяки йому кожен учасник проекту зміг розкрити свої здібності та виявити їх у різних практичних та теоретич­них завданнях.

Наданий матеріал дав змогу долучитися до обговорення дуже важливих питань, таких як досвід профспілкового на­вчання у Данії, зміни у суспіль­стві, нова роль, базові функції та модернізація профспілок України. Для кожного завдання формувалися невеликі групи, що дозволяло учасникам проек­ту тісно співпрацювати та по­знайомитись ближче. Важливо відзначити вдало підібраний склад груп: це були однодумці, які розуміють як необхідність змін, так і важливість покладе­ної на них місії. Водночас хоті­лося б звернути увагу на одну важливу обставину, що залиши­лася поза увагою: нинішня ситу­ація в Україні і ситуація, що склалась у профспілковому русі, суттєво відрізняються від тієї, що була ще 2–3 чи 5 років тому. Подібний навчальний проект є просто незамінним за звичайних умов, сьогодні ж, коли ситуація у країні є не про­сто кризовою, а й у певних мо­ментах патовою, важливо, на мою думку, дещо конкретизува­ти завдання з більшою прив’язкою до сьогодення. Час, на жаль, диктує свої умови, і ми не вправі нехтувати ними. Саме тому недостат­ньо просто залу­чити до на­вчання біль­шу кіль­кість проф­спілкових активістів з метою збільшити профчлен­ство. Пріори­тетним за­вданням має стати не лише від­новлення втрачених по­зицій, збільшення кількості членів профспілки, а й форму­вання нової стратегії профспіл­кової мотивації, тож запитання «Навіщо вступати до профспіл­ки?» взагалі не повинно виника­ти. На жаль, причин безліч, од­нак наслідок їх очевидний: без радикальної корекції своїх основних завдань та напрямків розвитку, які можна було б на­звати модернізацією профспі­лок, без кардинального переосмислення мотивації проф­спілкового членства у профспі­лок немає майбутнього. Ще кілька років стагнації, і все за­кінчиться цілковитим занепа­дом. Зітхання з приводу того, що профспілка не має достат­ньої підтримки у держа­ви, породжені на­шим «радянським минулим», коли держава була дороговказом і визначала головні на­прямки розви­тку та завдан­ня. Такий стан речей несуміс­ний із сучасними профспілковими ви­кликами, і це ми бачи­мо на прикладі профспілок Данії. Держава має лише ство­рити зрозумілі та справедливі правила гри, вимагаючи від со­ціальних партнерів їх дотри­мання, а не підміняти при цьо­му всі сторони соціального діа­логу одночасно, адже ми розу­міємо, що сьогодні роботодавці також чекають преференцій від держави.

Важливим і відверто наболі­лим питанням є профспілкова розпорошеність. Кожен має ро­зуміти, що профспілка повинна бути сильною і згуртованою, можливим варіантом є ініцію­вання об’єднання близьких за духом та видом діяльності профспілок. Широкий відгук у слухачів проекту отримала ідея оновлення та омолодження профспілкового керівництва. Але й тут слід зважати на той факт, що в більшості профспіл­кових організацій вже пройшли звітно - виборні збори і в наступ­ні 5 років вочевидь не варто очі­кувати на зміни. Та чи є у нас цих 5 років? Запитання риторич­не, але й вибору реально немає – саме залучення до профспілко­вих лав активної молоді є оче­видним фактором перспектив­ності та успішності профспілок.

Особисто мені проект дав цін­ні знання та досвід для подаль­шої профспілкової роботи, тому вважаю, що потенціал проекту слід використати раціонально. Ми вкотре стоїмо перед нераці­ональним і відверто безглуздим вибором: продовжувати в силу нашої давньої слов’янської тра­диції «вигадувати велосипед» або скористатись досвідом ко­лег, які на шляху профспілково­го досвіду мають не лише наба­гато більший багаж, а й є наба­гато успішнішими. Ми всі отри­мали надзвичайно високі диві­денди від співпраці з данським проектом, можливо, навіть до кінця не усвідомлюючи всі на­дані нам можливості. На під­твердження своїх слів можу лише запропонувати перечита­ти сотні позитивних відгуків у «Профспілкових вістях» та на сайті Федерації профспілок України.

Альтернативи продовженню співпраці з профспілками ін­ших країн, насамперед європей­ських, що близькі нам за історі­єю, традиціями, зрештою, гео­графічно, у нас просто немає.

Олександр СІЛЬНІЦЬКИЙ,

учасник третьої групи дансько-українського проекту

22.04.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини