ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

«ПІД ВПЛИВОМ ПРОФСПІЛОК ПРАЦЯ ПОВИННА СТАТИ ТОВАРОМ НАРІВНІ З ІНШИМИ ТОВАРАМИ, А РОБІТНИК – ЙОГО ВЛАСНИКОМ»

Під таким гаслом у рамках реалізації дансько-українсько­го навчального про­екту пройшов триден­ний семінар-тренінг активу Профспілки працівників культури України, в якому взя­ла участь її голова Людмила Перелигіна.

Профспілковий рух в Україні пере­живає складний етап становлення та пошуку свого місця в системі нових соціально-економічних від­носин, а саме відносин найманої праці з капіталом, які поступово переходять на загальносвітові стандарти. Це суттєво змі­нює місце і роль професійних спілок у со­ціально-трудовій сфері.

Складний процес вироблення механіз­мів взаємодії профспілок, держави та робо­тодавців у рамках соціального партнер­ства потребує визначення нових підходів, спрямованих на захист права на працю, як радикальних (акції протесту), так і помір­кованих (переговори, укладання угод). Саме колективно-трудові відносини, що ви­ступають засобом регулювання всього комплексу соціально-побутових умов і ме­тодом регулювання трудових відносин, по­винні розглядатися в новому вимірі – через механізм створення ефективної системи організації та управління соціально-еконо­мічним розвитком на місцевому рівні.

Тож одна з основних тем семінару була присвячена створенню нової моделі ко­лективного договору в умовах децентралі­зації влади, яка чітко визначає зобов’язання та відповідальність сторін соціаль­ного діалогу, роль якого сьогодні особли­во зростає на рівні району, міста та села.

У цьому контексті надзвичайно акту­альним та важливим був виступ голови Профспілки працівників культури України Людмили Перелигіної, яка, враховуючи власний досвід роботи з міжнародними профспілками, охарактеризувала виклики, що постануть перед працівниками культу­ри в майбутньому. «Кожна серйозна рефор­ма потребує оцінки ризиків, ретельного планування та співпраці з професійним се­редовищем. Поспішні, непідготовлені дії можуть бути фатальними для культури, – зазначила вона. – Останнім часом до Проф­спілки надходить багато негативних сиг­налів щодо намагань місцевих органів вла­ди оптимізувати заклади культури. Голо­вний аргумент – відсутність коштів. І як результат, звільнення працівників, втрата первинної профспілкової ланки».

Підсумки проведеного Профспілкою моніторингу наявності закладів культури після створення об’єднаних громад свід­чать, що більшість таких закладів, що роз­ташовані на первинному рівні, під загро­зою закриття. Тож необхідно негайно долу­читися до участі в створенні об’єднаних територіальних громад, визначати пробле­ми на місцях, втручатися у формування бюджету громади, домагатися збереження закладів культури та створення робочих місць, використовувати можливості колдо­говорів для захисту прав працівників куль­тури, щоб вони не залишилися наодинці із своїми проблемами. «Використовуючи до­свід Данської профспілки 3F щодо підтри­мання високої ціни найманої праці саме через колективний договір, особистий до­свід, групову розробку рекомендацій, на­шим головним завданням на семінарі має бути вироблення вдосконаленого колек­тивного договору та напрацювання нової моделі первинної організації Профспілки у новостворених об’єднаних громадах», – підсумувала Людмила Перелигіна.

У ході практичної частини семінару тренери, які також є учасниками дансько- українського проекту, Анатолій Яловий та Тетяна Побережна застосовували інтерак­тивні методи навчання, що дозволило слу­хачам глибше розібратися в питаннях ко­лективно-договірного регулювання та функціонування первинної профспілкової організації в об’єднаній територіальній громаді. Слід зазначити, що в Профспілці існує усталена практика проведення освіт­ніх семінарів для профспілкового активу саме тренерами-викладачами, підготовле­ними дансько-українським проектом.

Оскільки серед слухачів семінару були досвідчені профспілкові лідери з великим особистим багажем навичок профспілко­вої роботи, практичні вправи опиралися якраз на різні підходи в підготовці, почат­ку і, власне, веденні переговорів. Основою цих практичних занять були теоретичні рекомендації, розроблені представ­никами Данської профспілки 3F, і вони стали тим раціональним зер­ном, що дало поштовх тематичним дискусіям.

Особливу зацікавленість та жва­ве обговорення викликала угода між управлінням культури Закарпат­ської ОДА та обласною організацією Профспілки (голова Наталія Тов­тин), яка включає в себе всі сучасні зміни в законодавстві галузі культу­ри. Окрім цього, розглядалися різно­манітні моделі створення первинної ланки Профспілки в об’єднаній те­риторіальній громаді та відпрацьовувалися механізми і форми впливу первинної проф­спілкової організації на соціально-трудову складову функціонування громади.

За підсумками практичних занять було напрацьовано удосконалену модель колек­тивного договору для закладів культури, в яких працює художньо-артистичний пер­сонал, а також пакет рекомендацій щодо правил і процедур соціальної діяльності та відповідальності роботодавців і профспі­лок на рівні підприємств та регіонів.

Насамкінець доречно навести думку політолога Віктора Каспрука з його статті «Соціальний фактор зможе об’єднати Україну». На мій погляд, висновок автора, що об’єднати нашу країну зможе саме со­ціальний фактор, є досить слушним: «І чи не професійні спілки, як захисні колектив­ні організації трудящих, мета яких – соці­ально-економічний захист своїх членів, повинні виступити стабілізуючим і об’єднавчим соціальним фактором транс­формаційних процесів, щоб члени проф­спілки по всій Україні відчували себе за­хищеними у соціальному плані та впевне­ними в завтрашньому дні».

Галина ГАЙДУК,

учасниця третьої групи дансько-українського проекту

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ

Людмила ПЕРЕЛИГІНА, голова Профспілки пра­цівників культури України:

«Нам необхідно негайно долучитися до участі в створенні об’єднаних тери­торіальних громад, визна­чати проблеми на місцях, втручатися у формування бюджету громади, домага­тися збереження закладів культури та створення робочих місць, використовува­ти можливості колдоговорів для захисту прав працівників культури, щоб вони не залишилися наодинці із своїми пробле­мами. Використовуючи досвід Данської профспілки 3F щодо підтримання високої ціни найманої праці саме через колектив­ний договір, особистий досвід, групову розробку рекомендацій, нашим голо­вним завданням на семінарі має бути ви­роблення вдосконаленого колективного договору та напрацювання нової моделі первинної організації Профспілки у ново­створених об’єднаних громадах».

РОЗВИВАТИ МОТИВАЦІЮ ПРОФСПІЛКОВОГО ЧЛЕНСТВА

Минуло більше 2 ро­ків, як мене було об­рано головою цехо­вого профспілкового комітету автоматного цеху ПАТ «Авто­КрАЗ». Негативними чинниками в проф­спілковій роботі, на мій погляд, є відсут­ність мотивації проф­членства та слабке розуміння працівни­ками заводу осно­вних напрямів діяль­ності профспілок.

Так, наприклад, під час спілкування з працівниками, які вже вийшли або найближчим часом збира­ються вийти на пенсію, а тому більшість свого жит­тя працювали за часів СРСР, можна дійти висно­вку, що в їхньому уявлен­ні діяльність профспілко­вих організацій має спря­мовуватись не на захист прав працівників на гідні умови праці та заробітну плату, дотримання трудо­вого законодавства і т. ін., а на забезпечення оздо­ровчими путівками, пода­рунками на новорічні свя­та, організацію різнома­нітних культурних та спортивних заходів. Тож своє бажання припинити членство в профспілці вони мотивують поваж­ним віком, а також тим, що профспілка їм уже ні­чим допомогти не може, адже ані путівки, ані по­дарунки їм не потрібні.

У молоді ж, яка прихо­дить на підприємство, взагалі відсутнє розумін­ня ролі профспілки. Тому цей контингент легше за­гітувати до членства й за­лучити до профспілкової діяльності, підняти на страйк тощо.

Ще однією проблемою є недоліки та колізії в зако­нодавстві. Вважаю досить суперечливим той факт, що дія колективного дого­вору, укладеного проф­спілкою, поширюється на всіх працівників підпри­ємства. Приміром, домо­глася ФПУ прийняття змін до законодавства, які поширюються на всіх пра­цюючих в Україні, а голо­ва профспілки разом з профспілковим активом добилися підвищення за­робітної плати знову ж таки для всіх працівни­ків, байдуже, членів проф­спілки чи ні. Натомість сплачувати внески, брати активну участь у проф­спілковій діяльності, мі­тингах, пікетах, виявля­ється, не потрібно.

На мій погляд, на рівні ке­рівництва профспілок не­обхідно порушувати пи­тання щодо поширення колективного договору лише на членів профспіл­ки. Або передбачити для них альтернативні меха­нізми преференцій, тим самим підвищуючи моти­вацію до профчленства й активної участі в проф­спілковій роботі. Адже в таких умовах, які наразі склалися, дуже важко роз­вивати мотивацію. Хоча особисто мені в цьому на­прямі допомагає участь в дансько-українському проекті.

Дмитро ДІБРОВ,

учасник першої групи дансько-українського проекту

11.02.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини