ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

РОЛЬ ПРОФСПІЛОК У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

У нинішній складний час соціально-економічних перетво­рень у нашій державі основні зусилля профспілок усіх рів­нів від ФПУ та ЦК до регіональних, територіальних та пер­винних організацій відповідно до реалізації Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» спрямовуються на принципове відстоювання конституцій­них прав членів профспілок, захист їхніх трудових, соціаль­но-економічних прав і свобод, посилення громадського контролю за дотриманням законодавства про працю.

ДІАЛОГ І ПАРТНЕРСТВО

Представляючи і захищаючи інтереси членів профспілок, виборні проф­спілкові органи будують свої відноси­ни як з органами державної влади, так і з роботодавцями на принципах соці­ального діалогу і партнерства. Участь представників профспілок у роботі ко­легій, громадських рад, засіданні опе­ративних виробничих нарад при орга­нах державного управління та місцево­го самоврядування підтверджує репре­зентативність усіх ланок профспілок, а участь їхніх представників у роботі Національної тристоронньої соціаль­но-економічної ради та її територіаль­них представництв закріплює інститут соціального діалогу.

Разом із тим в умовах, коли насе­лення вже реально відчуває на собі «батьківську турботу» чергового Уряду&CO з приводу підвищення цін і тарифів на такі життєво необхідні газ та електроенергію, загрозу масових скорочень, падіння рівня життя, що по­роджує зневіру у завтрашньому дні, багато хто з нас замислюється про роль громадських організацій, зокрема профспілок, у сучасному українському суспільстві.

СОЦІАЛЬНА ЗНАЧУЩІСТЬ

В ідеалі громадські організації – це невід’ємна складова нормального гро­мадянського суспільства. І там, де роз­винуті справжні демократичні ціннос­ті, громадські організації вільно діють практично в усіх сферах суспільного життя, роблять вагомий внесок у спра­ву загального добробуту і стабільності. Часто-густо вони виконують функції більш ефективно, як свідчать ЗМІ, аніж їх виконує держава, це насамперед ви­конання різних соціальних напрямків. При цьому держава забезпечує і надає можливість громадянам спільно реалі­зувати власну ініціативу. За кордоном найбільш поширеними є недержавні, неурядові, неприбуткові або волонтер­ські організації, тобто організації, що створені й керовані громадянами без жодного формального втручання дер­жави, або ті, які діють завдяки волон­терській (добровільній) праці, працюю­чи на національному та місцевому рів­нях – у чому втілюється дух і сутність суспільства. Підтверджується теза, що громадські організації надають можли­вість суспільству нормально функціо­нувати й розвиватися.

Яскравим прикладом усіх позитив­них зрушень у цьому плані є успішна європейська держава – Королівство Да­нія, де протягом багатьох років поруч з урядовими активно працюють різні не­державні організації, що займаються, зокрема, гендерними питаннями, збере­женням довкілля, пропагандою здоро­вого способу життя, спорту, різними со­ціальними проектами, питаннями між­народної допомоги тощо. Звичайно, їм не потрібно займатися тарифами чи ви­борювати право на достойне цивілізова­не життя, гідну заробітну плату. Для цього у них є загальновідомі данські профспілки зі своїми сталими традиці­ями, історією, незалежністю, могутнім фінансовим ресурсом, що мають вели­чезну вагу у суспільстві й користують­ся повагою як з боку громадян, так і влади. Тобто є яскравим прикладом для наслідування.

На жаль, у нас існує проблема дові­ри до громадських організацій та домі­нуюча громадська пасивність. Нині громадяни здебільшого зайняті по­всякденними проблемами виживання своїх родин, вони недостатньо інфор­мовані про діючі громадські організа­ції, які, у свою чергу, виявляють інерт­ність щодо інформування громадян та залучення їх до своєї діяльності. Так, громадяни України у переважній біль­шості майже не знають про роль, функ­ції та можливості тих чи інших гро­мадських організацій. До речі, невідо­мо скільки їх є насправді – 60, 100 ти­сяч? Чи, може, більше? А необізнаність широких верств суспільства з діяльніс­тю громадських організацій, особливо тих, що досягають успіху, породжує за­гальний скептицизм щодо таких орга­нізацій узагалі.

Сьогодні при більшості міністерств, державних комітетів діють громадські ради. Це консультативно-дорадчі орга­ни, яким відведено роль одного з осно­вних інститутів взаємодії громад­ськості з органами влади. Створені на сьогодні громадські ради все ще не є цілком дійовими, проте їхній вплив на вироблення та прийняття рішень орга­нами влади, формування та реалізацію державної політики з кожним разом зростає. Тому важливо і надалі сприя­ти розширенню та підвищенню якості роботи таких громадських рад для дієвого розвитку громадянського суспільства.

На місцях до складу громадських рад при органах влади усіх рівнів по­трапили організації, які не є численни­ми, не мають досвіду, є часто непрофе­сійними, але вміють «правильно» і сво­єчасно застосовувати потрібні гасла або ж їх очолюють керівники колиш­ньої системи. Тобто влада використала громадські ради для власних інтересів, свідомо прищепивши їм кишеньковий статус, потурбувавшись про те, щоб туди потрапили конформісти – люди, які пристосуються до будь-яких обста­вин та активно співпрацюватимуть із владою для отримання власної вигоди чи преференцій. Напрошується висно­вок: не можуть бути сильними громад­ські ради, які створені під владу і про­водять свою діяльність тільки на дого­ду останньої. Необхідні зміни.

ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ

Важливим є підвищення правової свідомості громадян, донесення до лю­дей думки про необхідність створення недержавних добровільних організа­цій. Найкращим засобом для цього є всебічне висвітлення їх здобутків, гро­мадської ініціативи. Це сприяло б усві­домленню людьми власної соціальної значущості та особистих можливостей у вирішенні важливих соціальних про­блем без підтримки влади та без фінан­сування держави.

Профспілки, громадські організа­ції, громадські ради на сучасному ета­пі суспільно-політичного розвитку на­шої держави є своєрідною сполучною ланкою між політичним і громадян­ським суспільством. І саме в цьому по­лягає їх стабілізуюча, інтегративна роль. А держава для успішного прова­дження державотворчих процесів має дбати, аби громадські організації дія­ли у межах правових норм, допомагати їм і водночас заручитися їхньою під­тримкою або нейтралітетом щодо ви­рішення у разі потреби політичних проблем.

Олександр СИЗЮК,

учасник третьої групи дансько-українського проекту

ПОТРІБНІ ЗМІНИ

Зміни. Добре це чи погано – дати нам відповідь зможе тільки час. Але, на мій погляд, зміни це на краще, тому що якщо стояти на одному місці, тим паче у сучасному світі, то це може призвес­ти лише до одного – до руйнування всього, що було збудовано протягом багатьох років. Наш світ дуже динамічний, швидкоплинний, постій­но змінюється, і ми повинні йти в ногу з часом, щоб профспілковий рух не згас, а відроджу­вався і став процвітаючим. Адже профспілка є дуже важливою і необхідною ланкою нашого суспільства, яка виконує першочергове за­вдання – захист прав та інтересів працівників.

Чи багато підручни­ків з профспілкової діяльності було у ва­ших руках? Я маю на увазі саме підручники. Бо­юся, що останнє видання – ще десь 90-х років. Так, існу­ють різні матеріали, пред­ставлені у спеціалізованих та періодичних виданнях, а також у мережі Інтернет, але саме сучасного керівни­цтва про профспілкову ді­яльність особисто я, на жаль, не бачила. І як вчасно почав свою реалізацію дан­сько-український проект «Посилення внеску проф­спілок у забезпечення гід­ної праці, захисту прав пра­цівників та демократиза­цію в Україні». Бо запозичи­ти безцінний досвід у краї­ни, де профспілковий рух процвітає ще з 1899 року, де соціальний діалог викону­ється на найвищому рівні, де роботодавець та проф­спілка працюють разом на загальний добробут країни – що може бути кращим для плідної та сучасної роботи у профспілковій діяльності.

Завдяки цим знанням з’явилися перші результати. Най­важливішим досягненням є той факт, що на нашому під­приємстві відновилося профспілкове навчання для молодих та активних членів профспілки. Учасники семі­нару ознайомилися зі ста­тутною діяльністю проф­спілки працівників оборон­ної промисловості, молодіж­ною політикою із соціально­го захисту та реалізації тру­дових прав молодих членів профспілок, з роботою проф­спілки 3F, з мотивацією членства у профспілках. Та­кож розроблено проекти на тему: «Профспілка майбут­нього», відзняті відеороли­ки про позитивний імідж профспілки. Це дає неоці­ненний досвід учасникам по-іншому поглянути на профспілки, побачити, що ця організація була створе­на не для надання послуг, а насамперед для захисту прав працюючих, для впев­неності у майбутньому. На­томість керівний склад, у свою чергу, дістав змогу ді­знатися про потреби членів профспілки, почути їхні по­бажання і побачити, що не­обхідно змінити для вдоско­налення своєї роботи.

Навчання триває, попереду ще багато нового належить пізнати у процесі подаль­шої роботи. І я дуже рада, що можу в цьому брати участь, а надалі бачити і за­проваджувати зміни на кра­ще у профспілці.

Марина ГЕРАСИМОВА,

учасниця першої групи

дансько-українського проекту

12.11.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини