МОТИВАЦІЯ ПРОФЧЛЕНСТВА – МІРИЛО МАКСИМАЛЬНОЇ ВІДДАЧІ ТА КОРИСТІ ПРОФСПІЛКИ

В умовах державної кризи значно зростає роль профспілок. Працівник само­стійно не може захистити себе від незаконних дій роботодавця, домогтися по­ліпшення умов праці чи ухвалення потрібних для нього законів. При цьому він відчуває тиск із боку роботодавця, влади й капіталу. Проте, об’єднавшись, зро­бивши свій вибір на користь профспілки, працівники можуть разом впливати на роботодавця, контролювати умови своєї праці, своє життя.

Саме профспілки є надій­ною і загальновизнаною формою представництва інтересів найманої робо­чої сили на ринку праці.

Незалежно від розмірів трудового колективу і відносин, що виникають між працівниками, завжди існує кон­флікт інтересів працівників та робо­тодавця. Відтак виникає необхід­ність об’єднання найманих робітни­ків, щоб спільно регулювати відноси­ни з роботодавцем, управляти орга­нізацією, взаємодіяти з управлін­ськими структурами і тим самим по­зитивно впливати на виробництво, підвищуючи його результативність.

Процес скорочення чисельності членів профспілок України багато в чому має об’єктивний характер і пов’язаний зі зміною структури еко­номіки країни, з наслідками впро­вадження ринкових відносин і но­вих форм організації бізнесу, з при­ватизацією та реструктуризацією виробництва тощо. Проте важли­вим також є внутрішній фактор – безпосередньо профспілка, її здат­ність адаптуватися до змін, готов­ність і вміння діяти відповідно до сучасних вимог та завдань.

Основним завданням ФПУ, її членських організацій залишаєть­ся посилення впливу профспілок на покращення рівня життя громадян, захист трудових, соціально-еконо­мічних прав і гарантій працівників, підвищення ролі профспілок у сус­пільно-політичному житті.

Однак часто процеси, що відбу­ваються у профспілковому русі, су­проводжуються такими негативни­ми тенденціями, як послаблення єд­ності, зниження мотивації до проф­членства, загострення проблем фі­нансового забезпечення діяльності організацій.

Суб’єктивні причини переважно пов’язані з мотивацією профспілко­вого членства, а саме розчаруван­ням спілчан у можливостях проф­спілкових структур обстоювати право на працю, справедливу та своєчасну її оплату. Як наслідок спостерігається вихід із профспілок за власним бажанням.

Мотивація профспілкового член­ства – це комплексна система захо­дів, форм і методів роботи, яка сприяє зростанню профспілкових лав, зміцненню профспілкових структур, підвищенню авторитету й впливу профспілкових організа­цій у трудових колективах.

Як показує практика, необхід­ність у профспілках існує і сьогод­ні, незважаючи на те, що позиції та авторитет профспілкових організа­цій невеликі, проте статус громад­ської організації дає можливість профспілкам поставити себе у рівне становище з органами влади і робо­тодавцем. Основною перевагою профспілок у цьому випадку стає чисельність їх членів, адже що згуртованіші члени профспілки, то більше у них шансів звернути увагу на свої проблеми не лише робото­давців, а й органів влади.

Збереження та зростання чисель­ності професійної спілки, побудова­ній на індивідуальному членстві й фіксованих членських внесках, є за­порукою її життєдіяльності відпо­відно до Статуту й чинного україн­ського законодавства на тривалу перспективу.

Від чисельності й фінансової бази профспілки залежать її авторитет і можливості представництва й захис­ту інтересів не лише своїх членів, а й усіх працівників на підприємстві, в галузі та в цілому по країні.

Важливою з точки зору мотивації профспілкового членства є саме осо­ба профспілкового лідера, особливо голови профорганізації. Організація житиме й буде необхідна людям, якщо матиме дієздатний кістяк, на­вколо якого усе формується.

Багато з проблем мотивації не­можливо вирішити інакше, як без­посередньо у трудових колективах, оскільки реальні результати вико­нання профспілками своїх функцій працівники бачать саме на прикла­ді діяльності їхнього профкому. Ве­личезне мотиваційне навантажен­ня лягає при цьому на колдоговір, який є головним механізмом, за до­помогою якого профком може здій­снити і закріпити власний статус у житті підприємства, організації.

Здійснюючи заходи з мотивації профспілкового членства, профор­гани мають піклуватися про зрос­тання чисельності профспілкових організацій, їх сили та фінансової стійкості. При цьому необхідно вра­ховувати зовнішні й внутрішні умови мотивації.

ЗОВНІШНІ УМОВИ МОТИВАЦІЇ

Реалізовувати зовнішні умови мотивації, пов’язані зі створенням позитивного іміджу профспілки у трудовому колективі, серед соці­альних партнерів на рівні організа­ції, профспілковий комітет може у спосіб:

– участь голови і членів профко­му в зборах трудового колективу, нарадах з інформуванням про ді­яльність і результати роботи проф­спілкової організації, її роль у жит­ті підприємства (організації);

– проведення звітних зборів про діяльність первинної профспілко­вої організації;

– інформування колективу за до­помогою наочного матеріалу, ін­формаційних технологій;

– проведення днів відкритих две­рей профорганізації, днів профко­му, днів голови профкому, днів профспілкової інформації тощо;

– регулярні виступи голів різних профоб’єднань та профорганізацій, профактивістів на телебаченні, сто­рінках газет, журналів тощо.

Формуванню позитивного став­лення до профспілки сприятиме приділення уваги кожному члену колективу, врахування потреб пра­цівників, а також:

– культурно-масова діяльність, організація дозвілля працівників, у тому числі проведення тематич­них вечорів, екскурсій, туристич­них походів, залучення спілчан і членів їхніх родин до фізкультур­но-оздоровчих заходів, пропаганда здорового способу життя;

– охорона праці і техніка безпеки (виконання угоди з охорони праці і плану заходів щодо техніки безпе­ки, участь у роботі спільних комі­сій з охорони праці, навчання та ор­ганізація роботи уповноважених (довірених осіб) з охорони праці).

Особливе місце у мотивації профспілкового членства займає робота первинної профспілкової ор­ганізації з молоддю. Багато хто з молодих людей, коли приходять на підприємство (в організацію), прак­тично нічого не знають про проф­спілку. Відсутність інформації се­ред молоді свідчить про необхід­ність проведення з нею роз’яснювальної роботи, видання спеціаль­них пам’яток, передбачення у ко­лективних договорах спеціальних розділів щодо роботи з молоддю, забезпечення її додатковими піль­гами і гарантіями. Бажано, щоб при кожній первинній організації було створено Молодіжну раду.

Профкомам необхідно організову­вати зустрічі з профспілковими пра­цівниками та активом інших органі­зацій, головними фахівцями осно­вних профспілкових структур, діяча­ми культури тощо, щоб життя пра­цівників було насиченим та цікавим.

Формуванню іміджу профспілки сприятиме проведення конкурсів, спільних заходів зі службами соці­ального захисту населення, участь у загальноміських, загальнорайон­них і обласних заходах.

Велике значення має розроблен­ня і впровадження спеціального роз­ділу колективного договору «Права і пільги члена Профспілки», у якому мають бути визначені додаткові пільги членам профспілки, окрім тих, що передбачені законодав­ством. З огляду на європейський до­свід, це може бути, приміром, рівень забезпеченості членів профспілки у разі втрати роботи. Наприклад, профспілка оплачує допомогу з без­робіття у значно більшому розмірі від попереднього заробітку або три­валіший термін, ніж передбачено законодавством, оплачує курси пе­рекваліфікації або допомагає зна­йти нову роботу. Звісно, що без під­тримки не залишиться і «непроф­спілковий» працівник: він отримає від держави допомогу, але значно меншу, аніж член профспілки.

Серед додаткових пільг можуть бути і такі: право на безкоштовні юридичні консультації, пільги на послуги адвоката, податкові зниж­ки, участь у культурно-оздоровчих заходах за рахунок профспілки, га­рантоване безкоштовне або пільго­ве медичне забезпечення, у тому числі для членів родин спілчан. Тим часом серед привілеїв членів профспілок деяких західних країн – знижки в банках, страхових ком­паніях, туристичних фірмах, які на­лежать профспілці.

Продовження читайте у № 36 «ПВ».

Роман ПІДРУЧНИЙ,

учасник другої групи дансько-українського проекту

ЗОВНІШНІ УМОВИ МОТИВАЦІЇ НА РІВНІ ФПУ ПОВ’ЯЗАНІ З НАЛАГОДЖЕННЯМ СПІВПРАЦІ З ОРГАНАМИ ВЛАДИ, РОБОТОДАВЦЯМИ ТА ЇХНІМИ ОБ’ЄДНАННЯМИ У РАМКАХ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ: