ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ГОЛОВНА ЗБРОЯ ПРОФСПІЛОК

 Голови багатьох первинних організацій нашої проф­спілки переконані, що на сьогодні швидкість прохо­дження інформації – голо­вна зброя профспілки, але, на жаль, проблема в тому, що вона не використовуєть­ся на повну силу.

Хтось може заперечити і ска­зати, що головна проблема профспілки не в недостат­ній поінформованості чле­нів профспілки, а в її нездатності повною мірою реагувати на викли­ки нашого часу – зниження рівня реальних доходів населення і соці­альних стандартів. Та не варто за­бувати, що сила профспілки вияв­ляється, головним чином, у згурто­ваності її лав, злагодженій і по­тужній взаємодії її членів. Однак для того, щоб зробити сильною профспілку, насамперед треба приділити увагу якісному інфор­муванню членів профспілки.

Проблеми в інформуванні пов’язані як зі сформованими на сьогодні способами викладу ін­формації, так і з обраними засо­бами її передачі. Інформація, яку отримує член профспілки через свої видання, не вико­нує своєї ролі. Через великий обсяг пропонованої інформа­ції, викладеної офіційною «профспілковою мовою», втра­чається її головний сенс і зна­чення. Кажучи по-простому, кіль­кість не переходить в якість.

У рамках участі в дансько-укра­їнському проекті «Посилення вне­ску профспілок у забезпечення гід­ної праці, захисту прав працівни­ків і демократизації в Україні», ор­ганізованого ФПУ, під час спілку­вання з колегами з Данії, представ­никами найбільшої данської проф­спілки 3F, ми торкнулися також і питання інформування. Як при­клад інформаційної роботи в Данії мені показали профспілкове ви­дання – щомісячний журнал «3F». Я був приємно вражений якістю подання інформації. Журнал напо­внений великою кількістю корис­них ілюстрацій, усі матеріали ви­кладено коротко, ясно і зрозуміло. Не знаючи данської мови, я зміг вловити сенс деяких публікацій.

Після спілкування з данськими колегами та аналізу проблем, з якими стикаємося при інформу­ванні, вироблено певні вимоги до інформації, яку отримують члени профспілки.

Інформація має бути наочною, добре ілюстрованою. Деякі момен­ти, які начебто зрозумілі для проф­спілкового працівника, можуть бути незрозумілі профспілковому активістові і зовсім не сприйматися членом профспілки. Кожен член профспілки у своїй справі – висококваліфікований фахівець, але в тому, що йому намагаються донести, він не зобов’язаний розбиратися.

Інформація повинна «працюва­ти». Член профспілки має не про­сто прочитати або побачити інфор­маційний матеріал, він має озбро­їтися інформацією, бути готовим застосувати її на ділі.

Інформація повинна бути «близькою» члену профспілки, по­трібною йому. Він має бути обізна­ним, розуміти, як грамотно захи­щати свої права і права своїх това­ришів, які завдання і цілі ставить профспілка, що вже зроблено і що збирається зробити. Коли ви остан­ній раз читали позицію простого члена профспілки? На шпальтах профспілкових видань лише одні профспілкові лідери. Думаю, не за­йвим буде почути публічну думку члена профспілки щодо злободен­них питань нашого часу. Говорити можна не тільки про проблеми, а й про способи їх вирішення: наймен­ший вдалий проект на місцях має бути надбанням усіх профспілок.

Інформація повинна нести в собі пропаганду профспілкового руху, роз’яснювати її мотивацію. Не по­трібно соромитися піарити себе. Чомусь обридлі всім представники мережевих компаній і релігійних громад не соромляться це робити, при тому, що профспілка для люди­ни праці відіграє важливішу роль.

На сьогодні не використову­ються повною мірою усі засоби передачі інформації. Ми дуже погано використовуємо можливості інтернету. Се­ред членів профспілки бага­то молодих людей, які вва­жають за краще отримувати веб-інформацію.

Важливо також, щоб проф­спілки обмінювалися подіями, фактами, досягненнями або про­блемами. Профкомам потрібно ін­формувати журналістів про роботу своїх організацій. У кожному цеху, дільниці, бригаді є чудові, талано­виті люди, прекрасні авторитетні виробничники, про яких необхідно розповідати, ставити в приклад, вчити пишатися роботою поруч із такою людиною, пишатися собою.

Володимир РОМАНЕНКО,

голова ППО Профспілки металургів і гірників ПАТ «Нікопольський завод феросплавів»,

учасник третьої групи дансько- українського проекту

МИ МАЄМО МЕТУ І ЗНАЄМО, ЯК ЇЇ ЗДІЙСНИТИ

Історія профспілок України цікава, складна і насичена багатьма подіями. Однак, як крас­номовно підтверджують події останніх років, профспілки досі не знайшли своєї ніші і тяжко переживають усунення від участі в розробленні найважливіших документів суспільного життя та фактичне ігнорування, що ніколи не було притаманно нашому суспільству.

Важко переоцінити роль дієздатних профспі­лок, які є важливим ін­ститутом громадян­ського суспільства, що захи­щає права й свободи громадян у сфері трудових відносин. Вона набуває особливо важли­вого значення в умовах ста­новлення демократії та ринко­вої економіки у нашій країні. Сьогодні національний проф­спілковий рух переживає складний етап політичного гартування й утвердження не­залежності, пошуку свого міс­ця у системі регулювання соці­ально-трудових відносин. Довгий і тернистий шлях профспі­лок України, прагнення «євро­пейських стандартів», ство­рення потужних впливових профспілкових громад, здат­них ефективно обстоювати права й свободи працівників, є невід’ємним атрибутом цивілі­зованої держави. Профспілки покликані бути гарантом гро­мадян у сфері трудових відно­син. Тим часом виникла необ­хідність перезавантаження профспілок і модернізації профспілкового руху. Тож неа­бияк актуальним є дансько-український проект між ФПУ і 3F «Посилення внеску профспі­лок у забезпечення гідної пра­ці, захисту прав працівників та демократизації в Україні».

Проте слід чітко усвідомлюва­ти той факт, що ми не можемо калькувати інший досвід, оскільки більшість європей­ських країн кілька десятиліть тому пережили ситуації, поді­бні нашій. Програми подаль­шого розвитку профспілки слід розробляти з усвідомлен­ням того, що, реалізуючи їх, ми лише наближаємо до реалі­зації програми-мінімум, тоді як реалізацію програми-мак­симум ми маємо здійснити са­мостійно, тобто ми можемо отримати лише певні інстру­менти, а результат їх викорис­тання залежить виключно від нас самих. І лише після цього ми матимемо змогу усвідоми­ти, чи здатні ми протидіяти жорстким викликам сучаснос­ті, чи зможемо ми створити ефективні механізми захисту людини праці та зайняти гідне місце в суспільному житті. Ми можемо записати собі в актив цілу низку новостворених ор­ганізацій, тисячі залучених но­вих членів профспілок, оскіль­ки це одне з основних наших завдань. Та необхідно усвідо­мити той факт, що можна гово­рити про можливість реаліза­ції наших планів тільки тоді, коли повністю відновимо на всіх рівнях переговорний про­цес із метою закріплення у від­повідних угодах та колектив­них договорах, а за великим ра­хунком, у законах, основні по­ложення наших планів.

На сьогодні втрачено безліч можливостей і реально можна лише мріяти про ті позиції, які мали свого часу. На мою дум­ку, найголовніше у досвіді дан­ців зовсім не те, будемо мати у своїх лавах на сто тисяч біль­ше нових членів чи ні. Згадай­мо про чисельність своєї орга­нізації 25 років тому і запитай­мо себе: хіба це нас урятувало від нинішнього становища, коли втрачено три чверті член­ства? Це свідчить про те, що у принципових питаннях ми ма­ємо позбутися зайвої гнучкос­ті, яка часом переростає у від­верте пристосуванство.

В Україні сьогодні є можли­вість вдихнути нове життя у розбудову громадянського суспільства, яке має стати ру­шійною силою соціальних ре­форм, підтримати ініціативу роботодавців, які погодились об’єднати свої зусилля задля стабільності та розбудови дер­жави. Ми маємо не просто під­тримати цю ініціативу та ви­знати її вчасною, а й наповни­ти соціальним змістом, оскільки ніхто, крім нас, не ві­зьме на себе цю місію.

Олександр СІЛЬНІЦЬКИЙ,

учасник третьої групи дансько-українського проекту

28.02.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини