Надзвичайно прикро, коли
надії і сподівання руйнуються через недбалість, власні образи та особисті інтереси.
Мова йтиме про студентську молодь і спроби можновладців позбутися студентських
профспілкових організацій, які, до речі, є єдиним дієвим, прозорим і незалежним
захисником молоді у навчальному закладі.
Студентська молодь є однією з найвразливіших категорій населення
України. Деякі соціологи навіть називають її «втраченим поколінням», оскільки
в сучасного випускника, який має на руках диплом про освіту, немає можливостей і
перспектив розвитку.
Невтішний сценарій подальшої долі молодої людини більш вірогідний,
ніж гідне існування. Тим паче, що, за офіційними статистичними даними, кожен четвертий
пенсіонер вимушений працювати. А отже, молодь – «ще нехай почекає свого часу».
Здавалося б, новий Президент, Уряд, нові обличчя і нові сподівання.
Все має змінюватися, рухатися і модернізуватися. Стільки гарних, молодих інтелектуальних
особистостей сьогодні при владі. Та ні. Є сумнівні й дуже спірні «слуги народу».
Міністр освіти і науки України Сергій Квіт і його заступниця
Інна Совсун – яскравий приклад невдач та розчарування.
Перші кроки на шляху нової міністерської команди – скасування
стипендій, яка стає ідеєю «фікс». «Студенти не повинні отримувати стипендії», –
наголошує Інна Совсун з телевізійних екранів. Проте стипендія найчастіше є чи не
єдиним джерелом існування, особливо студентів із сільської місцевості.
Згадаймо також 2014 і 2015 рр., коли пані заступниця міністра
в офіційних виступах поділила студентство на бідних та заможних і вирішила, що
отримуватимуть стипендії будуть лише «обрані».
Це взагалі, що таке: геноцид молоді чи нові креативні ідеї міністерської
команди? – обурилися представники первинних студентських та аспірантських організацій
й розпочали активні масові дії. Профспілкова молодь за підтримки всього студентства
України і працівників освітньої галузі обстояла під стінами Верховної Ради України
право на отримання стипендій. Тисячні мітинги, купа офіційних звернень та інтерв’ю
дали результати – стипендії було збережено.
Але образа на профспілки залишилася. І от із кінця 2014 року
Інна Совсун і «команда» вирішили знищити тих, хто перешкоджає. До того ж з неофіційних
джерел знаємо, що за часів студентства заступниця міністра була задіяна у студентському
самоврядуванні. Але, на жаль, добре ознайомитися з діяльністю первинної організації
ані в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», ані в Київському
національному університеті імені Тараса Шевченка їй так і не вдалося.
Сьогодні «під соусом» проекту «Чисті виші», який функціонує за
вказівкою Інни Совсун, молоді люди мають робити все, щоб жодного захисника студентства
у навчальних закладах не лишилося.
«Чисті виші» – це команда із чотирьох осіб віком 20–23 років,
які ініціюють заходи, спрямовані на знищення корупції в навчальних закладах. І все
начебто було б добре, але в таких заходах є чітка логічна лінія – знищити студентські
профспілки.
Молоді люди за винагороду відпрацьовують чужі сценарії. Один
із них є «ляпсусом» у вигляді законопроекту № 3474. Прикро, адже чиновники використовують
молодь у власних цілях.
З особистої розмови ініціативної групи Молодіжної ради ФПУ, що
відбувалася в офісі Реанімаційного пакета реформ, стало зрозуміло, що активісти
проекту «Чисті виші» абсолютно впевнені, що роблять «добру» справу, принаймні
їм так здається. Для них – це робота. А от для студентської молоді – недолугий
законопроект № 3474 – реальна загроза втратити єдиний захист.
Молоді політики Ярослав Маркевич, Олексій Рябчин, Світлана Заліщук,
Іванна Климпуш-Цинцадзе, Сергій Лещенко – здебільшого друзі Інни Совсун (можемо
бачити спільні дружні фото у Facebook), вирішують його зареєструвати і далі просувати.
При цьому вони абсолютно не орієнтуються у діяльності профспілок (пояснювальна
записка до законопроекту чітко на це вказує).
На превеликий жаль, цей законопроект 3 лютого 2016 року розглянуто
на засіданні Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення
і Комітету з питань науки і освіти без обговорення та погодження із профспілковою
стороною. Не врахованими залишилися подані кожному члену комітету заперечення
і пропозиції від ФПУ, громадської ради при Комітеті з питань соціальної політики,
зайнятості та пенсійного забезпечення, Мінсоцполітики. Викликає обурення й те,
що на руках кожного учасника засідання в проекті рішення було чітко і аргументовано
окреслено: «Відхилити законопроект». Та зі слів голови Комітету – проект приймається
на підтримку студентських профспілок, тож депутати проголосували і його підтримали.
При цьому присутнім на засіданні Комітету Голові Спільного представницького органу
об’єднань профспілок, Голові ФПУ Григорію Осовому та його заступнику Володимиру
Саєнку навіть не надали слово для виступу.
ФПУ і Молодіжна рада не мають наміру відступати. Ми просто не
маємо права собі цього дозволити! ФПУ представляє майже два мільйони студентської
молоді, і ми спроможні себе захистити. І якщо буде потрібно – ми швидко мобілізуємо
зусилля по всій країні.
Перші кроки в цьому напрямі вже зроблені: з ініціативи молоді
Харківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки розпочато
Всеукраїнську акцію «Профспілки. Боротьба за Україну».
Дуже важливо, що ми маємо офіційну підтримку Міжнародної конфедерації
профспілок, яка представляє понад 180 мільйонів робітників в усьому світі, у тому
числі в Україні. Пані Шаран Барроу, генеральний секретар МКП, направила звернення
до Голови Верховної Ради України з вимогою повернути законопроект на доопрацювання
за участі Міжнародного бюро праці і профспілок.
Закликаємо всіх небайдужих спілчан підтримати боротьбу проти
МОНівської ініціативи – законопроекту № 3474.
МОЛОДІЖНА РАДА ФПУ
Людмила ЛІТВІНЕНКО,
колишня голова ППО студентів Новгород-Сіверського медичного
училища: «Коли мене вперше обрали головою профкому, мені було лише 16 років. Тоді
я ще зовсім нічого не розуміла у профспілковій роботі. Тільки коли у нас, студентів,
почалися проблеми з гуртожитком та виплатою стипендій, я зрозуміла – лише профспілка
наділена повноваженнями, щоб допомогти у захисті наших прав. Переконана, що цей
законопроект знищить можливість студентів гідно захищати себе. А цього робити не
можна, бо студентська профспілка насамперед – це зв’язок між студентами та керівництвом
навчального закладу».
голова ППО студентів, аспірантів та докторантів Кам’янець-Подільського
національного університету імені Івана Огієнка: «Зміни, що пропонуються у законопроекті
за реєстраційним № 3474, свідчать про те, що автори не володіють інформацією про
реальну ситуацію щодо роботи студентських профкомів. Як на мене, то саме ці їхні
намагання відстояти конституційні права студентів на захист можуть призвести
до розвалу первинних організацій студентів (що не дозволить взагалі здійснювати
захист) та до підконтрольності їх адміністраціям».
член Молодіжної ради Федерації профспілок Хмельницької області:
«Законопроект значно зменшує права студентських профспілок і відповідно ставить
під удар захист соціально-економічних прав та інтересів студентів як членів профспілки.
Конституція України не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Напевно, сильні студентські профспілки комусь як «кістка в горлі», тому й «протягують»
через депутатів Верховної Ради норми, що грубо порушують Основний Закон України».