КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ – ЗАПОРУКА СОЦІАЛЬНОГО СПОКОЮ

На всіх етапах розвитку суспільного виробництва важливою його складовою були й залишаються соціально-трудові відносини, які характеризу­ються відносинами між найманими працівниками і власниками (роботодавцями) за участю держави, під час яких визначаються умови найму, викорис­тання та відтворення робочої сили, розподілу суспільного продукту. Розуміння суті та механіз­му такої взаємодії, дотримання певних правил і принципів є необхідною передумовою успішної життєдіяльності як окремої людини, так і суспіль­ства в цілому. І навпаки – зволікання із вирішен­ням проблем у соціально-трудовій сфері, пору­шення гарантій, принципів і домовленостей сторонами соціально-трудових відносин призводить до соціальних потрясінь, конфліктів, стає перепоною на шляху економічного та соціального розвитку.

Саме на цих надважливих пи­таннях було зосереджено ува­гу під час навчання в рамках дансько-українського проек­ту, одним із очікуваних результатів якого має стати збільшення кількості укладених колективних договорів.

Колективні угоди укладаються на дер­жавному, галузевому і територіальному рівнях. Тому вкрай важливо саме на дер­жавному рівні закріпити той мінімум со­ціальних гарантій, благ, пільг, від яких роботодавець не мав би права відступати.

Закон України «Про соціальний діалог в Україні» визначає, що угода на галузе­вому рівні є складовою пакета докумен­тів, що регулюють соціально-економічні відносини між об’єднаннями найманих працівників, роботодавців та владою.

За допомогою угод регулюються норми соціального захисту найманих працівників підприємств, до них вно­сять додаткові, крім тих, що містить Генеральна угода, соціальні гарантії, компенсації, пільги з урахуванням га­лузевої специфіки.

Основним механізмом захисту членів профспілок є система колдоговорів та угод. Кваліфіковано укладений договір – запорука соціального спокою, а також ді­євий механізм запобігання виникненню розбіжностей у трудових конфліктах, на­самперед колективних, та їх вирішення.

Колективний договір – нормативний акт, укладений на підприємстві, в устано­ві та організації, що регулює виробничі, трудові та економічні відносини трудово­го ко­лективу з адміні­страцією, питання охорони пра­ці, соціального розвитку тощо.

Згідно із ЗУ «Про ко­лективні договори і угоди» колектив­ний договір в обов’язковому порядку підлягає повідомній реєстрації в орга­нах місцевого самоврядування.

Проблеми укладання та функціону­вання колдоговорів та угод як форми узгодження та юридичного узаконення співпраці сторін соціально-трудових від­носин для нинішньої України вкрай важ­ливі. Колективні договори та угоди, по суті, є функціональною моделлю соці­ального миру, і від того, як вони працю­ють, значною мірою залежить доля не тільки економічних реформ, а й транс­формація соціально-трудового життя України, розвиток соціального діалогу, розбудова демократичного суспільства.

Ось декілька висновків щодо укла­дення і виконання колективних догово­рів та угод, які, на мій погляд, є акту­альними для України:

– Колдоговір має стати основним засо­бом реалізації соціальної справедливості та гуманного ставлення до людини праці.

– Колдоговір не повинен залежати від політики уряду, не отримувати за­конодавче обґрунтування, вигідне тіль­ки одній стороні.

– У законі про колективні договори та угоди потрібно чітко виписати захо­ди відповідальності за їх по­рушення, посилити відпо­відальність посадових осіб як за забезпечення процедур, визначених цим законом, так і за невиконання укладе­них договорів та угод.

– Переймати світо­вий досвід досягнення консолідації та соціально­го миру в суспільстві, розви­вати соціальне партнерство на державному, галузевому та тери­торіальному рівнях.

– Для уникнення можливостей нере­алізованості прав та гарантій праців­ників у зазначеній законодавцем сфері соціально-трудових відносин, за умови відсутності колдоговору, законодавчо закріпити обов’язковість укладення колдоговору на всіх підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, господарювання, виду діяльності, галузевої належності.

– Популяризувати процедуру укла­дання колдоговору, адже в його наявнос­ті має бути зацікавлений не тільки пра­цівник, а й власник підприємства або уповноважена ним особа. Колдоговір встановлює локальні норми у сфері пра­ці та соціального розвитку. Тому існує безпосередній зв’язок між стимулами праці й соціальними резервами виробни­цтва. Що оптимальнішими будуть ло­кальні правові норми, то краще колдого­вір сприятиме ефективному господарю­ванню, стимулюватиме виробництво. Турбуючись про працівників, роботода­вець тим самим сприяє розвитку вироб­ництва, підвищенню його ефективності.

Тетяна ПОБЕРЕЖНА,

учасниця третьої групи дансько-українського проекту

 ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ПРАЦЮ МІСТИТЬ НИЗКУ СТАТЕЙ, ЯКІ Є «ВІДСИЛЬНИМИ», ТОБТО НЕ САМІ ВСТАНОВЛЮЮТЬ ТІ АБО ІНШІ ТРУДОВІ УМОВИ, А ВКАЗУЮТЬ, ЩО ЦІ УМОВИ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ В КОЛЕКТИВНОМУ ДОГОВОРІ ПІДПРИЄМСТВА. ЗОКРЕМА:

відповідно до статей 7 і 8 ЗУ «Про відпустки» у колективному договорі обумовлюють тривалість додаткових щорічних відпусток та надання працівникам із ненормованим робочим днем додаткової відпустки тривалістю до 7 календарних днів;

відповідно до статті 115 КЗпП України у колективному договорі вказують дні виплати заробітної плати;

згідно зі статтею 15 ЗУ «Про оплату праці» у колективному договорі встановлюються форми системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних виплат і їх розміри.

МИ НЕ ГІРШІ ЗА ЄВРОПЕЙЦІВ ІЗ ВІКОВИМИ ТРАДИЦІЯМИ ДЕМОКРАТІЇ, У НАС ПРОСТО ІНШЕ БАЧЕННЯ