МАЄМО ВІДПОВІДІ НА ВИКЛИКИ ЧАСУ
Людина, яка обирає для себе громадську діяльність, має розуміти,
що це не справа вільного часу чи улюблене хобі. Це системна відповідальність, яка
завжди з тобою, незалежно від часу та настрою. На роботі, вдома чи на відпочинку
– профспілковий діяч завжди має бути в тонусі, відповідати на запитання, вирішувати
нагальні завдання і якісно робити свою нелегку справу. Разом із тим це не має бути
тягарем, а навпаки – надихати і приносити радість.
Цікаво, що ніхто не вчить, як працювати у профспілці, як правильно
доносити важливу інформацію до людей, як їм допомагати. Є тільки перелік зобов’язань
і правил – суха посадова інструкція. Якщо керуватися лише нею, то і вся справа
буде суха й бездушна.
Щоб цього не сталося, треба постійно самовдосконалюватися або,
просто кажучи, вчитися, а саме: спілкуватися з однодумцями, обмінюватися цінним
досвідом і разом втілювати нові ідеї в життя. Особисто для мене все це стало можливим
завдяки участі в семінарах у рамках дансько-українського проекту.
Кожна зустріч – це ніби ковток свіжого повітря, що бадьорить
і надає нових сил, ідей, а отже, і можливостей. Так, заручившись дружньою підтримкою
своїх колег і підкріпивши це отриманими знаннями, з’являється бажання рухатися
вперед і досягати нових успіхів в улюбленій справі.
Теми, що ми обговорюємо, – актуальні, гострі, важливі для наших
країн та їх мешканців, незалежно від професії чи соціального становища. Вони близькі
кожному з нас – адже у своїй діяльності профспілкові лідери стикаються із широким
колом питань. І це не лише налагодження взаємовідносин з адміністрацією закладів
чи підприємств, а й соціальна підтримка, відстоювання прав людини, гідні умови
праці та відпочинку тощо. Загалом це все, з чого складається наше буденне життя.
Яким же ми, учасники круглого столу данськоукраїнського проекту,
бачимо майбутнє профспілок у нашій державі? Відповідь, на жаль, буде невтішна. Профспілки
не мають належної підтримки з боку держави, їх не вважають за повноцінні організації
і тому не сприймають серйозно. Разом з тим не скуті фінансовими відносинами чи
якимись іншими зобов’язаннями, профспілки мають справжню єдність, чесність і силу
у своїх лавах. Ці якості варто цінити й використовувати на благо самих людей.
Рушійною силою таких об’єднань має бути молодь, що сміливо дивиться
в майбутнє і не боїться змін. Саме ці зміни – сміливі, розумні, можливо, навіть
нестандартні, потрібні первинним організаціям. Не варто, звісно, нехтувати й
міцними традиціями профспілок, що працюють уже не перший рік.
Важливо також пам’ятати, що профспілка – це не сервіс, не послуга,
а організація самих працівників, які разом борються за свої інтереси та інтереси
своїх товаришів, це колектив, об’єднаний спільною метою. Тільки з таким підходом
до справи ми зможемо оновити профспілку, заохотити людей до змін і разом ефективно
працювати і розвиватись.
Сергій БЕЗУМЕНКО,
учасник другої групи дансько-українського проекту
ДРУГИЙ ЕТАП ПРОФСПІЛКОВОГО НАВЧАННЯ
Усі розуміють, що за останні роки в нашій країні відбулися принципові
зміни, які кардинально змінили місце, роль і завдання профспілок.
Сьогодні ні в кого не викликає сумніву той факт, що для ефективного
управління потрібна спеціальна підготовка, професійні знання, вміння і навички.
Навчання має починатися із членів профспілок, із первинок і йти до навчання профспілкових
викладачів. Система профспілкової освіти, що є невід’ємною складовою політики профспілок,
покликана дати необхідні знання, розвинути відповідні навички роботи. Від її ефективності
й мобільності залежить імідж профспілкового руху в суспільстві. Бути лідером цього
руху може лише спеціально підготовлена та всебічно обізнана людина. Навчання має
бути цікавим та активним, відбуватися у вигляді тренінгів, семінарів, практикумів,
варто показувати відеофільми, застосовувати нові технології й активні методи навчання,
які забезпечать найбільш ефективне досягнення поставлених цілей.
У Данії навчання у профспілці є одним із найголовніших завдань.
Щороку тут затверджують графіки проведення семінарів, що охоплюють різні теми.
Так необхідно робити і в Україні. Профспілкова освіта має охоплювати початкову
підготовку профспілкових кадрів, базове навчання, підвищення кваліфікації за
спеціальними курсами і мати на меті формування у членів профспілки більш активної
громадянської позиції, вміння кваліфіковано обстоювати свої права та інтереси.
І якщо у профспілковій організації зрозуміють, що профспілкові лідери повинні
не лише навчатися самі, а й дбати про навчання кожного члена трудового колективу,
обов’язково вносити до колдоговорів пункт про підвищення кваліфікації членів профспілки,
то й профспілка в Україні стане могутньою та захищеною.
Світлана ГІЛЬТАЙ,
учасниця другої групи дансько-українського проекту
МОЛОДЬ – РУШІЙНА СИЛА ПРОГРЕСУ
Розвинені держави на практиці довели, що інвестиції у молодь
є передумовою розвитку конкурентоспроможної економіки та процвітаючої країни.
Тільки здорові, освічені, високоморальні, матеріально забезпечені, щасливі молоді
громадяни здатні принести максимальну користь державі та суспільству. Тож нині
велика надія і відповідальність покладається на керівників держави за створення
гідних умов для розвитку та реалізації молоді.
Не менша відповідальність покладається на громадські структури,
найбільша з яких – Федерація профспілок України, а одним із завдань, яке вона
ставить перед собою, є розвиток громадянського суспільства.
Організовуючи тренінги, семінари, навчання для активної та перспективної
профспілкової молоді, ФПУ закладає надійний фундамент для подальшого розвитку громадянського
суспільства.
Одним із таких просвітницьких проектів є спільний данськоукраїнський
навчальний проект «Посилення внеску профспілок у забезпечення гідної праці, захисту
прав працівників та демократизацію в Україні».
Учасники проекту – це команда однодумців, молодих, активних,
небайдужих, цілеспрямованих профспілкових лідерів із різних галузей та всіх куточків
України. Вони ознайомлюються із системою навчання, що розроблена й успішно функціонує
у данських профспілках, а також вивчають структуру, членство, законодавчу базу
профспілки 3F.
Наша країна має великий потенціал розвитку в усіх напрямах галузей
та профспілкового руху. Проте головною запорукою успішного майбутнього є солідарність.
Спільність думок, поглядів та дій є основною складовою суспільства майбутнього
України.
Профспілкове навчання – одне з найголовніших аспектів роботи
профспілки. Це як зерно, кинуте в землю, яке обов’язково дасть паростки – діями
та врожай – результатами роботи.
На мою думку, профспілкове навчання потрібно подавати двома
рівнями. Це мають бути базове навчання та громадські університети. Базове навчання
має передбачати такі розділи, як «Профспілкова ідеологія», в якому розглядатимуться
питання: що таке профспілка, історія профспілкового руху, профспілки та політика,
профспілка та суспільство, профспілка і економіка, солідарність у профспілці;
«Профспілкове законодавство» – профспілковий статус, профспілка у трудовому законодавстві,
охорона праці, соціальне страхування, оподаткування та звітність профспілок; «Колективний
договір та переговори» – техніка ведення переговорів, компетентність, етапи угоди,
формування змісту угоди, контроль та відповідальність за виконанням угоди.
Під час занять на громадських університетах спілчани отримуватимуть
знання із «Психології та комунікацій», «Органайзингу», «Інформаційної політики».
Головне – донести до спілчан, що вчитися ніколи не пізно, оскільки навчання є
запорукою розвитку особистості, а в поєднанні із солідарністю навчання – основа
розвитку профспілкового руху.
Тетяна БЄЛЄНКІНА,
учасниця другої групи дансько-українського проекту
14.11.2015
|