«Податкова реформа для громадян – батіг без пряника?»
Круглий стіл під
такою назвою відбувся у редакції «ПВ». У дискусії взяли участь заступник
Голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк, керівник департаменту
апарату ФПУ Людмила Остапенко, заступник директора Департаменту доходів і
зборів з фізичних осіб – начальник Управління адміністрування доходів і зборів
з фізичних осіб Державної фіскальної служби України Сергій Наумов, заступник
начальника Науково-дослідного центру з проблем оподаткування при Національному
університеті ДПС України, д. е. н. професор Костянтин Швабій, провідні фахівці
апарату ФПУ. Під час заходу присутні обмінялися думками щодо того, чому
профспілки вважають, що податкова реформа для громадян – батіг без пряника, що
очікує громадян у сфері податків наступного року, чи заплановано Урядом у
перспективі підвищення розміру ЄСВ для працівників і якою має бути справедлива
податкова політика щодо пересічних громадян – платників податків. Обговорюючи
Концепцію реформування податкової системи в Україні, учасники круглого столу
висловили низку зауважень щодо відсутності соціально орієнтованих норм,
значного збільшення податкового навантаження на працівників, а також запропонували
виробити спільні позиції, що сприятимуть удосконаленню податкової системи.
Сергій КОНДРЮК,
заступник Голови ФПУ:
«Багаторічна практика співпраці з Державною податковою
адміністрацією, Міністерством доходів і зборів, Державною фіскальною службою
доводить, що ми вміємо правильно діагностувати проблеми в сфері оподаткування
і знаходити рішення. Нам здається, що переважна більшість проблем може бути
вирішена як з точки зору інтересів держави, так і з точки зору інтересів
бізнесу, а головне – з точки зору людини праці. Цілу низку проблем, що були в
нас раніше і пов’язані з профспілковою діяльністю, нам вдалося вирішити шляхом
тривалих консультацій. Акцентуючи на цьому, я сподіваюся, що ми, врешті-решт,
віднайдемо рішення проблеми подолання певної дискримінації в сфері оподаткування,
що склалася на сьогодні.
Наведу декілька прикладів і сподіваюсь, що в умовах тих
викликів, які постали перед нашою країною, і тих завдань, які, власне, поставив
перед нами Майдан, суспільство, ми почуємо один одного і віднайдемо рішення.
Перший приклад: за інформацією колишньої податкової
адміністрації, пересічний громадянин платить податків у 50 разів більше, ніж
наша багата еліта. Розмови про те, що бізнес несе високе навантаження на фонд
заробітної плати, є дещо від лукавого, бо бізнес це навантаження закладає в
ціну товарів і послуг, а працівник, купуючи ці продукти, знову-таки повертає
бізнесу все це із своєї заробітної плати. Якщо підсумувати ці податки, то,
безперечно, це є не зовсім правильним.
Друга проблема пов’язана з тим, що працівник платить податки
із загальної суми доходу, в той час як бізнес платить податки лише з прибутку.
Ми вважаємо вкрай дискримінаційною ситуацію, коли держава бере податки з доходу,
який необхідно спрямувати на відтворення робочої сили. Ви чудово знаєте, що
сьогодні податок вираховується з мінімальної заробітної плати, яка начебто
дорівнює прожитковому мінімуму. Прожитковий мінімум у нас занижений
щонайменше на 400 грн, і навіть попри це держава забирає у працівника із
зарплати на рівні мінімальної 7,5%. Тобто на 7,5% людина недоспоживає товарів
і послуг від прожиткового мінімуму. Таким чином ми штовхаємо людей на
подвійну бідність. По-перше, відбувається генерування бідності за рахунок
штучно заниженого розміру мінімальної заробітної плати, що базується на
заниженому розмірі прожиткового мінімуму. По-друге, збираючи у бідної людини
ще й податки, також провокується бідність. Ще раз акцентую увагу, що оподаткування
доходів, які спрямовуються на відтворення робочої сили, є не просто дискримінаційним,
а з моєї точки зору – протизаконним, бо, відповідно до конституції України,
кожен має право на достатній рівень життя. А ми де-факто і де-юре даємо
працівнику менший дохід, ніж прожитковий мінімум, його оподатковуючи.
Нарешті, вкрай некоректним є ставлення держави до оподаткування
різних доходів. Ми тривалий час ведемо серйозну боротьбу щодо того, що трудові
доходи – це є потом і кров’ю зароблені гроші. А є доходи, які зароблені,
скажімо так, меншими зусиллями. Податки з трудових доходів не можуть бути
вищими, ніж податки з інших доходів. Наша тривала співпраця з нинішнім Урядом,
фіскальною службою дала певні результати, і нам дещо вдалося змінити цю
ситуацію, є певні ознаки домовленостей. Окрім двох обставин. Перша: продовжує
зберігатись антиконституційна норма, а саме соціальна пільга замість
неоподаткованого мінімуму. Це протиправна позиція, що не відповідає
однаковості відношень в оподаткуванні бізнесу і трудових доходів. Друга – це
різність ставок. Нам досі не зрозуміла жорстка позиція стосовно податку на
дивіденди. Ми чудово розуміємо, що переважна більшість багатих людей, заради
яких начебто і вводитиметься прогресивна шкала оподаткування, власне, трудові
доходи не отримують в тому розумінні, до якого ми звикли. Переважна більшість
багатих людей отримує дивіденди або проценти від вкладів. Зазначене ми трактуємо
як спробу «відмазати» багатіїв від належної участі у вирішенні
загальносуспільних проблем. У будь-якому випадку праця не повинна бути дискримінована
при веденні податкової політики держави…
Питання навіть не у величині податків, питання в тому, що
залишається у працюючої людини після утримання податків. Чи праця лишається
рентабельною, чи вона збиткова. Усе це призводить до генерування бідності в
країні. Ми в такий спосіб заганяємо нашу державу в спіраль постійного дефіциту
бюджету. Якби одночасно з необхідністю реформування податків ми говорили, що
повинна бути реформована оплата праці і насамперед її мінімальні гарантії...
Тобто, якби мова йшла про те, що після сплати податків лишається повноцінний
розмір прожиткового мінімуму та ще й бажано з якоюсь дельтою для інвестування
в родину, то ставлення до податкової реформи було б більш позитивним».
Людмила ОСТАПЕНКО, керівник Департаменту бюджетної політики
та соціального захисту:
«Якщо ми проаналізуємо зміни, що були внесені до Податкового
кодексу цьогоріч, то побачимо, що податкове навантаження було збільшено: введено
військовий збір (знову ж таки, та категорія, про яку говорив Сергій
Михайлович, тих, хто живе не за рахунок зарплат, не ділиться своїми доходами у
такий важкий час), оподаткування депозитів, зміни в оподаткуванні нерухомості
тощо.
Щодо Концепції реформування податкової системи, то ми
зробили свої розрахунки. Із шести запропонованих Урядом моделей реформування
податків на доходи фізичних осіб чотири ми визнали вкрай фіскальними. Одна з
цих моделей навіть передбачає збільшення розміру податку з мінімальної
заробітної плати, і
цей податок, за нашими розрахунками, збільшиться на 100 грн! Проаналізувавши
передвиборчі програми депутатів, партій, що ідуть на вибори до Верховної Ради,
чесно кажучи, ми там побачили для себе дуже мало оптимістичного. Про людину
праці, за рідким винятком, ніхто не говорить. Ми розуміємо проблему браку
коштів у держбюджеті, але забирати у працюючої людини, що стає все біднішою
і біднішою, не варто. Адже кожен п’ятий працюючий є бідним, і це виходячи з
того, що показники бідності у нас розраховуються із заниженого прожиткового
мінімуму. Якби розрахунки проводились на основі об’єктивного, реального прожиткового
мінімуму, то показники бідності були б значно вищими».
Сергій НАУМОВ, заступник директора Департаменту доходів і
зборів з фізичних осіб – начальник Управління адміністрування доходів і зборів
з фізичних осіб Державної фіскальної служби України:
«Сьогодні на розгляді у парламенті перебуває законопроект
«Про внесення змін до Податкового кодексу і деяких інших законів України (про
податкову реформу)» № 5079, що спрямований не на зменшення податків, а на
збільшення доходів, а також підвищення відповідальності роботодавців щодо
дотримання законодавства з оплати праці, податкового законодавства з тим, щоб
за реальну працю працівники отримували реальну заробітну плату, а не
мінімальну, яку роботодавці декларують у своїх звітах. Адже не секрет, що значна
частина доходів виплачується нелегально, не за відомостями. Тож ті
статистичні дані, які ми маємо і в держстатистиці, і в податковій звітності,
і в звітності до Пенсійного фонду, не відповідають дійсним цифрам про
зарплату, яку роботодавці виплачують своїм працівникам. Тому один з напрямів
цього законопроекту – підвищення відповідальності роботодавців щодо декларування
зарплати. А це дасть змогу підвищити реальні офіційні зарплати, отримувані
найманими працівниками.
Хотів би зупинитися на питанні дискримінації осіб, які
отримують заробітну плату. В законопроекті № 5079 передбачено підвищення
оподаткування пасивних доходів та запровадження прогресивної шкали – 15–20–25%.
Але чомусь, коли критикують закон, не звертають увагу на право працівника, що
отримує заробітну плату, на податкову знижку. Тільки найманий працівник має
право на отримання податкової знижки. Підприємець або інша особа, яка отримує
доходи, відмінні від заробітної плати, права на податкову знижку не має.
Протягом 2013 року майже 170 тис. осіб звернулися до фіскальної
служби за податковою знижкою, сума до повернення якої склала понад 170 млн грн.
Повернення коштів фіскальною службою особам, які вчасно заявили про податкову
знижку, надходять без затримок, жодних скарг, ажіотажу стосовно того, що
повернення не проводяться, немає. На мою думку, отримання податкової знижки
може стати додатковим джерелом збільшення престижності отримання заробітної
плати, збільшення можливості осіб, які її отримують, на відшкодування тих сум
податків, які вираховуються із заробітної плати.
На окрему увагу заслуговує податкова соціальна пільга, яка
залишається на рівні мінімальної заробітної плати, не запроваджується
неоподатковуваний мінімум. Законопроект містить саме такі норми.
Запроваджуються деякі зміни щодо оподаткування, визначення
додаткового блага, зменшується неоподатковуваний мінімум доходів, які не
оподатковуються (виграшів у лотерею) та дещо уточнюються положення в зв’язку
із змінами до третього розділу Податкового кодексу, зокрема щодо доходів, які
перераховуються роботодавцями на користь своїх працівників.
Крім того, є й інші зміни. В цілому законопроект № 5079 і
законопроект «Про реформування загальнообов’язкового державного соціального
страхування та легалізацію фонду оплати праці» № 5080 передбачають підвищення
відповідальності роботодавців. Це зміни до Кодексу законів про працю, Кодексу
про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу.
Державна фіскальна служба вважає, що це буде першим етапом
для того, щоб повернути роботодавців на шлях реального відображення заробітної
плати, виплачувати її та будь-які доходи легально, з оподаткуванням і
перерахуванням єдиного соціального внеску.
Разом з податковою реформою відбуваються зміни і в системі
соціального страхування. Сьогодні законопроектом № 5080 пропонується внести
зміни до законодавства з нарахування та справляння єдиного соціального внеску.
Так, передбачається зміна в порядку нарахування роботодавцем єдиного
соціального внеску на фонд заробітної плати. До розміру зарплати будуть
застосовуватись коефіцієнти, зберігається чинний порядок застосування
розрахунку ЄСВ для заробітної плати в межах двох мінімальних зарплат. Якщо
мінімальна зарплата менша, єдиний соціальний внесок перераховується з
мінімальної. Все, що перевищує розмір мінімальної зарплати, перераховується за
зниженим тарифом. Це за основним місцем роботи. За неосновним пропонується залишити
ЄСВ за тарифами, які діють на сьогодні. Це зміни для роботодавців. Для
працівників зміни в цьому законопроекті відсутні.
Сьогодні нам потрібно обговорювати принципи та критерії
декларування, спільно із суспільством виробити соціально справедливу, доступну
для пересічних громадян модель системи сплати податків».
Костянтин ШВАБІЙ, заступник начальника Науково-дослідного
центру з проблем оподаткування при Національному університеті Державної
податкової служби України, д. е. н., професор:
«Ми з фіскальною службою не ідеологи нових реформ, нового
Податкового кодексу. Під час прийняття нового Податкового кодексу в 2009–2010
роках у Верховній Раді тривала запекла дискусія з приводу того, що та як має
бути. В результаті чого народні депутати зробили перфорацію податкового законодавства,
яке діяло раніше, і на його базі створили новий Податковий кодекс. Звісно, що
там ніяких податкових реформ не було.
Наразі ми багато говоримо про те, що існує дуже багато випадків,
коли принципові моменти, пропозиції спочатку на етапі подання документу, а
потім доробки його у парламенті зникають. Тому всі проблеми не до нас
(науковців, виконавців), а до тих осіб, які приймають ці закони. За моїми
підрахунками, якби держава цей напрямок щодо неоподатковуваного мінімуму запровадила
б уже зараз, то втратила б доходи у розмірі 30% річних надходжень. Щоб
пропагувати законопроекти, які тягнуть за собою зменшення надходжень, і щоб ці
законопроекти сприймалися, треба подати певні пропозиції щодо компенсацій
витрат населенню.
Сьогодні основна вимога до податкової системи перебуває в
сфері компромісу двох взаємовиключних принципів: соціальна справедливість та
економічна ефективність. Роблячи висновок, не можна сказати, що в Україні
економічна система є ефективною і сприяє економічному зростанню країни. Також
не можна сказати, що є справедливою і податкова система.
У 2011 році я виступав на всеукраїнському першому податковому
форумі з невеликою презентацією, метою якої було показати на основі статистики
порівняння середньоефективних ставок податку за різними видами оподаткування:
трудові, підприємницькі та майнові доходи. І вийшло так, за офіційною
статистикою Міндоходів і зборів, що середньоефективна ставка податку з трудових
доходів у 50 разів перевищувала ставку податку з підприємницьких доходів, а
від майна – на 10%. І від того часу нічого не змінилося».
Олена ОВЕРЧУК,
Тетяна РУБАН
«ПВ»
13.10.2014
|