ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Для чого профспілці потрібна партія?

 Валерій МАМЧЕНКО

перший заступник голови Профспілки працівників вугільної промисловості України

Чому рівень життя людей у кра­їнах світу різний? Які фактори на це впливають?

Відповідаючи на ці запитання, ми відразу згадуємо про культуру виробництва, високі технології, ор­ганізацію робіт, кваліфікацію пра­цівників, традиції, природно-клі­матичні умови тощо. Все це, зви­чайно, правильно. Але однією з основних умов, яка безпосередньо пов’язана з поняттям «високороз­винена країна», є здатність найма­них працівників обстояти свої со­ціально-економічні права. Не від­крию секрет, якщо скажу, що єди­ним ефективним інструментом за­хисту прав та інтересів трудящих є об’єднання у професійні спілки, які представляють працівників на всіх рівнях – від окремого підприєм­ства до всієї галузі та країни.

Чому ж в Україні, незважаючи на наявність численних галузевих профспілок та їх об’єднань, трудя­щі програють у боротьбі між пра­цею і капіталом? Чому профспілки не виконують своє головне завдання?

Відповідь проста і банальна: більшість працівників досі вва­жає, що головною функцією проф­спілок є надання путівок, матері­альної допомоги та дитячих ново­річних подарунків. У нас виросло не одне покоління людей, які сприймають профспілкові коміте­ти в кращому випадку як касу вза­ємодопомоги, в гіршому – як масо­виків-витівників.

Таке ставлення почалося іще з ленінського визначення профспі­лок як «приводних ременів» від Ко­муністичної партії до мас. Таким чином, роль профспілок була пере­кручена і знівельована, що було ви­гідно радянській системі.

Парадокс нинішнього часу по­лягає в тому, що змінилася країна, політична та економічна системи, а владі та бізнесу як і раніше ви­гідно тримати профспілки на дру­горядних ролях. З цією метою вони були позбавлені права законодав­чої ініціативи, контролю за соці­альним страхуванням. Роботодав­ці доволі активно вдаються до створення «своїх» слухняних проф­спілок, що вносить розкол у робіт­ниче середовище, а профспілки дискредитуються в очах найманих працівників.

Але всупереч усьому профспіл­ковий рух в Україні зберігся і роз­вивається. Наймані працівники, особливо на приватних підприєм­ствах, усе частіше усвідомлюють, що профспілка – це інструмент, за допомогою якого можна захистити свої права і соціальні гарантії. І що сильнішою є профспілка, то ефек­тивнішим виявляється цей захист. Але сила профспілок вимірюється не чисельністю, а насамперед здат­ністю забезпечити соціальні гаран­тії працівників та захистити їхні інтереси.

Тривалий час у суспільстві на­саджувалася думка, що профспіл­ки не мають брати участь у полі­тичному житті країни, оскільки їх сфера діяльності обмежується тільки соціально-економічними питаннями. У підсумку наймані працівники, службовці, представ­ники малого й середнього бізнесу не мають своїх представників у Верховній Раді, а отже, ніяк не мо­жуть впливати на законодавчий процес у країні, проте цим успішно користуються великий бізнес, олі­гархи і влада, які послідовно про­водять політику наступу на соці­альні стандарти і права трудящих. Таким чином, саме життя підказа­ло, що профспілки не повинні, не мають права залишатися осторонь політики, для участі в якій потрі­бен інструмент. Цей інструмент – партія, що має депутатську групу або фракцію у Верховній Раді, при­чому своя партія. І така партія обов’язково буде створена.

28.09.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини