ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Профспілки – природний опонент влади та бізнесу

  У редакції газети «Профспілкові вісті» 7 липня відбувся круглий стіл із кандидатами на посаду Голови ФПУ, які балотувалися на цю посаду 26 червня під час восьмого засідання Ради ФПУ. У заході взяли участь голова Профспілки працівників будівництва і промисловості будівель­них матеріалів України Василь Андреєв, голова первинної організації Профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Юрій Бобченко, голова Проф­спілки таксистів України Василь Попик, Голова Федерації профспілок України Григорій Осовий та заступник Голови ФПУ Сергій Кондрюк.

Мета зустрічі – надати кандидатам на посаду Голови ФПУ трибу­ну «Профспілкових вістей» для доведення до широкого читацько­го загалу їхнього бачення подальшого розвитку ФПУ та модернізації профспілкового руху. Як наголосив Григорій Осовий, потрібно почу­ти кожного з претендентів на посаду лідера профспілок, врахувати їх позицію при подальшій реалізації програмних цілей ФПУ.

Журналісти отримали відповіді на запитання щодо підвищення ефективності діяльності ФПУ та її членських організацій, мотивації вступу до профспілок, ролі ФПУ в подальшому розвитку соціального діалогу і підвищенні її авторитету на міжнародному рівні, вирішен­ня майнових питань тощо.

  – Шановні учасники круглого столу, наразі тільки ледачий не говорить про необхідність модернізації Федерації проф­спілок України. А якою, на ваш погляд, має бути ця мо­дернізація?

Ю. Б.: Профспілковий рух – це величезна сила, тож як би ми не говорили про проблеми, які сьогодні ставлять перед проф­спілками трудові колективи, члени профспілок, про методи їхнього вирішення, впевнений, тільки реальними справами ми зможемо досягти результату.

Я вважаю, що наразі мають бути докорінні зміни в законо­давстві про профспілки. Остан­ні зміни до Закону України «Про колективні договори і уго­ди» вносилися 17 років тому – 1997 року; роль трудових колек­тивів на підприємстві визначає Закон «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управ­лінні підприємствами, устано­вами, організаціями» 1983 року; «Трудовий кодекс» приймаєть­ся не один десяток років, а ни­нішній «Кодекс законів про працю України» – 1971 року. Права профспілок визначені ще за радянськими правилами, і ніхто не намагається їх зміни­ти відповідно до вимог сього­дення. Уявіть собі, наразі діє постанова Ради народних комі­сарів УРСР від 1923 року щодо забезпечення трудящих милом та іншими миючими засобами! Потребує змін і Статут ФПУ.

В. П.: Моя основна позиція: сьогодні потрібна децентралі­зація дій профспілок. Треба ро­бити основний акцент на член­ські організації.

Головне із завдань майбут­нього лідера – зробити посаду Голови ФПУ неполітичною. Приміром, чому ми, Профспіл­ка таксистів, будучи співоргані­заторами Податкового майдану, отримали перемогу? Тому що у нас було кілька осередків за­мість одного, на який можна було б натиснути. Тому ниніш­нє завдання Голови ФПУ – під­нести до свого рівня 44 лідерів членських організацій для того, щоб він був не один, а їх було 45. Тоді профспілкових рух у 45 ра­зів стане сильнішим.

Також треба розділити функ­ції між галузевими профоргані­заціями та облпрофрадами. Пер­ше: профспілковими питаннями займаються лише членські орга­нізації, галузеві профспілки. Друге: облпрофради мають вико­нувати функції «міні-ФПУ» на місцях. Мінімум – територіаль­на угода, максимум – координа­ція загальних спільних дій.

В. А.: У тих тезах, які Проф­спілка будівельників України сформувала до засідання Ради ФПУ, зазначено, що сьогодні по­трібно окреслити низку програм­них завдань, спільних та най­більш важливих для різних га­лузей, разом із членськими орга­нізаціями ФПУ і спрямувати всю діяльність на їхню реалізацію.

Сьогодні виклики для Феде­рації профспілок через негатив­не макроекономічне та суспільно-політичне підґрунтя помножуються на внутрішні застарілі проблеми ФПУ та її членських організацій:

– постійне скорочення проф­членства;

– незахищеність та залеж­ність значної кількості голів профкомів від роботодавців;

– невідповідність фінансово­го забезпечення профорганів обсягам їх діяльності та відпо­відальності.

– Розкажіть про свою програ­му, з якою ви йшли на вибо­ри, про її основні аспекти.

Ю. Б.: Перше питання – заро­бітна плата. Я підготував про­ект закону «Про галузеві стан­дарти оплати праці». Його треба втілювати в життя вже сьогод­ні. З прийняттям цього закону значно підвищиться рівень оплати праці майже в усіх сфе­рах економіки, особливо галу­зях із важкими умовами праці, наповниться бюджет країни. Якщо одного разу вирішити це питання, то автоматично будуть узаконені норми оплати праці. Наразі сподіваюся, що відбу­деться зустріч із Президентом України, де ми висловимо свою позицію щодо цього питання.

Друге питання – зайнятість. Треба законодавчо затвердити норми чисельності працівни­ків. І не лише на папері.

Третє питання – безпека пра­ці. На сьогодні діють закони про охорону праці, які приймалися ще на початку минулого століт­тя. І які практично не перегля­далися. Потрібно приймати нові закони, які б діяли в сучасних умовах і реально захищали пра­цівників на робочих місцях.

В. П.: У моїй програмі чотири основних блоки. Перший – це мо­дернізація ФПУ. Другий – моти­вація профспілкового членства. Третій – майно ФПУ. Четвертий – інформаційна політика.

Наразі я хочу зупинитися на мотивації профчленства. Зрозу­міло, основна мотивація – це пе­реможні, активні дії профспіл­ки. Із цим, на жаль, у нас реаль­но складно. По-друге, підтрим­ка профспілкового руху на зако­нодавчому рівні. Погоджуся з колегами, що на законодавчому рівні треба закріпити коефіцієн­ти із зарплати, враховуючи при цьому міжнародний досвід.

Розуміючи слабкість нашого профспілкового руху, ми сто­відсотково знаємо, що кожен окремо не доб’ємося під Верхо­вною Радою змін у законодав­чому полі. Потрібна реальна підтримка всіх сил профруху, кожного спілчанина.

В. А.: Говорячи про той пере­лік проблем, якими сьогодні за­ймається Федерація профспілок, хотів би зупинитися на тих за­вданнях, які треба вирішувати.

Сьогодні потрібно окреслити не більше шести програмних за­вдань, спільних та найбільш важливих для різних галузей, разом із членськими організаці­ями і спрямувати всю діяль­ність ФПУ на їхню реалізацію: підписання Генеральної угоди з гідним рівнем тарифної ставки першого розряду; встановлення мінімальної зарплати на рівні реального прожиткового міні­муму; зрівняння базового поса­дового окладу за ЄТС для бю­джетників з розміром мінімаль­ної зарплати; захист членів профспілок від масової втрати робочих місць і часткового без­робіття; гарантування дотри­мання прав найманих працівни­ків і профспілок у системах соц­страхування на випадок тимча­сової непрацездатності та не­щасних випадків (профзахворю­вань) на виробництві; віднов­лення Будинку профспілок.

Проте, акцент на шести осно­вних завданнях не означає ігно­рування всіх інших запитів і потреб членських організацій ФПУ. Якщо основні завдання вкласти в формат кампаній (су­купність спланованих заходів, спрямованих на досягнення за­здалегідь визначеного резуль­тату в умовах часових і ресурс­них обмежень), то всі інші захо­ди можна вкласти в рамки на­ступних кампаній:

– за укладення Генеральної угоди для встановлення реаль­ної мінімальної зарплати, сти­мулюючої тарифної ставки 1-го розряду, зрівняння базового по­садового окладу ЄТС із міні­мальною зарплатою;

– за право на організацію, за­лучення нових членів профспі­лок, захист їхніх трудових прав, підвищення ролі молоді в профспілках;

– за розвиток соціальної дер­жави, дієвого соціального діа­логу, ефективного соціального страхування.

– Сьогодні багато говорять про реформи в профспілках, про зміни у структурі. Проте у кож­ної зміни має бути рушійна сила. Хто, на вашу думку, може стати такою рушійною силою в реформуванні профспілок?

Ю. Б.: Однозначно, що всі дії, про які ми сьогодні говорили, а також зміни – це справа рук люд­ських. Якщо будемо мати бажан­ня, все зробимо. А бажання в пер­шу чергу має виходити від тих, хто хоче це зробити. Якщо керів­ник захоче змін в організацій­ній, фінансовій і майновій систе­мі ФПУ, то він їх зробить.

Але самому це зробити, зви­чайно, важко. Потрібна під­тримка інших членських орга­нізацій, спілчан. Тому треба ро­бити перший крок для того, щоб потім можна було зробити тися­чу наступних. А на цьому пер­шому кроці створити комісію, заслухати всі сторони, дійти оптимального варіанту. Якщо в цьому напрямі почнемо рухати­ся, результати не забаряться.

Єдність повинна бути не в лозунгах, солідарність не на словах, дії не на папері. Необ­хідно стати на шлях ефектив­них змін форм та методів проф­спілкової роботи за наявності працездатної профспілкової ко­манди однодумців керівництва ФПУ. Тут я хочу підкреслити, що в апараті ФПУ підібрані ви­сококваліфіковані та грамотні спеціалісти. Новообраний Го­лова ФПУ, шановний Григорій Осовий, має взяти на озброєння

 та за основу все те краще та ре­альне, що є в потенціалі канди­датів та всього профспілкового активу, щоб бути сильним, пу­блічним, результативним та на­родним Головою ФПУ.

В. П.: Якщо хтось думає, що рушійною силою профспілок може бути ФПУ, то це не так. Моя відповідь на це запитання проста: це первинна профспіл­кова організація. Сьогодні тре­ба змінювати мислення людей. Реально, конкретно доводити, що профспілки – це не тільки путівка. Ваш захист – справа ваших рук.

Наразі треба робити акцент на низи, акцент на тих людей, хто сплачує профспілкові вне­ски, а не на тих, хто за ці внески живе.

В. А.: Я є головою Молодіж­ної ради ФПУ, тож хочу зазна­чити, що рушійною силою май­бутнього профспілкового руху будуть молоді профспілкові лі­дери, яких ми плекаємо майже в усіх галузевих профспілках і територіальних профоб’єднаннях. Це ті люди, які прийдуть за досвідченими профлідерами та складуть кістяк профспілково­го руху України.

– Що, на вашу думку, потріб­но зробити для підвищення ролі соціального діалогу в соціально-економічному за­хисті працівників?

Ю. Б.: Найголовніше, щоб нас не тільки слухали, а й чули. Прийшли, взяли ручку, арку­шик, записали, а ми радіємо, що нас почули – це ми вже про­ходили. Тут найголовніше – не упустити те, що записано, і при­значити відповідального, тер­міни виконання. Соціальний ді­алог має бути постійним. Чому до нас так «часто» ходять пре­зиденти? Давайте пригадаємо, коли востаннє Президент був на засіданні Ради Федерації профспілок України? Хай не Президент, хай представник Президента. Вода камінь то­чить. Так і ми повинні бути по­стійними, вимогливими, наші дії мають бути щоденними і по­слідовними. Складні завдання потрібно виконувати одразу, а неможливі – із часом.

В. П. : Усім відомо, що Фран­ція, так би мовити, жорстко пре­зидентська республіка. Перша зустріч президента Франції піс­ля обрання – з профспілками. У нас проблема не в президенті, проблема в профспілках. Якщо сьогодні лідер профспілки віді­рваний від діяльності своєї профспілки, і він собі має зарплату, то навіщо йому рухатися вперед, для чого? Лідер проф­спілки має жити виключно на внески, які йому люди свідомо сплачують. Профспілки – це природний опонент влади та біз­несу. Система Радянського Со­юзу має лишитися в минулому, тільки активні дії. Наша проф­спілка живе за ось яким принци­пом: закон пишеться людьми для людей. Якщо закон не відпо­відає цій нормі, значить, це по­ганий закон. Страйки та акції протесту на транспорті заборо­нені вже давно, однак нас це ні­коли не зупиняло. В кризу наші олігархи, мабуть, єдині в Євро­пі, не зменшили швидкості сво­го збагачення. Криза по них не пройшлася зовсім, зате про­йшлася по нам. Це результат на­шої діяльності.

В. А.: Питання часткової за­йнятості та можливості під­тримки людей у таких умовах для Профспілки будівельників та низки інших індустріальних профспілок є дуже важливим. Коли знижується обсяг виробни­цтва, людей дуже просто скоро­тити. Відновити виробництво набагато складніше. Це стосу­ється і заводів, не лише буді­вельних майданчиків. Тому така ініціатива Президента Пе­тра Порошенка, як розроблення спільної з ЄС програми щодо створення та збереження робо­чих місць в регіоні, відбудова Донбасу, для реалізації якої низ­ка країн погодилися створити фонд у 1,5 млрд євро, стане дуже важливим кроком для підтрим­ки багатьох галузей: будівель­ної, деревообробної, хімічної, нафтопереробної тощо. Усі галу­зі працюватимуть над тим, щоб допомогти східним колегам від­новити нормальне життя.

Останні роки показують, що соціальний діалог в Україні не працює, оскільки в профспіл­ках не бачать сильного опонен­та. Так буде доти, доки проф­спілки не навчаться «показува­ти зуби» з найбільш принципо­вих питань.

– Якими ви бачите конкретні шляхи підвищення авторите­ту ФПУ в Україні та на міжна­родній арені?

Ю. Б.: Федерація профспілок України не повинна сьогодні працювати за старими закона­ми пострадянського часу, які потрібно змінювати. Усе в на­ших руках. Якщо ми мовчати­мемо, то займемо погоджуваль­ну позицію, що дозволить по-хамськи ставитися і до проф­спілок, і до людей. На місцях ми цього не дозволяємо робити. Наша позиція має бути жор­сткою і водночас справедли­вою, відкритою. Це принесе нам і авторитет, і імідж. Нашого лі­дера, Григорія Осового, як і ФПУ, повинна знати вся країна, і ми це зробимо, я в це вірю.

В. П.: Хочу підкреслити: не імідж ФПУ зараз важливий, а її членських організацій. Сильні іміджеві членські організації – сильна іміджева ФПУ.

Щодо майнових питань, хотів би зазначити, що наше майно ми повинні вивести із статусу «соціально значимого», це є біз­нес. Сьогодні у нас статус члена наглядової ради пожиттєвий. У будь-якому бізнесі, якщо є на­глядова рада, існує поняття «ро­тація». 30% ротація щороку всіх наглядових рад. Це важливо за­для недопущення корупції. Я це постійно говорю. Ідею підтри­мують, але результату немає.

Інформаційна політика та­кож є дуже важливою. Ми має­мо створювати новини, бути ці­кавими для ЗМІ. Мобільний те­лефон також має стати засобом поширення інформації, єдиним інформаційним полем. Що нам заважає щотижня у смс-повідомленні інформувати, що зро­била ФПУ, членська організа­ція? Для Профспілки таксистів України за допомогою єдиного інформаційного поля ми ще й створюємо безпеку.

В. А.: Щодо авторитету ФПУ на міжнародній арені, то дій­сно, ФПУ дуже багато сплачує і членських внесків, і є другим за величиною профспілковим об’єднанням у Європі. За таких умов ФПУ має розраховувати на гідне представництво не лише в європейських підрозді­лах, а й у Міжнародній органі­зації праці. Можливо, щось не так в міжнародній політиці ФПУ. Адже це не лише репре­зентативність, не лише гарний засіб проводити міжнародні зу­стрічі з певним статусом, це можливість лобіювати ті за­вдання, які члени профспілок ставлять перед ФПУ.

Сергій Кондрюк, заступ­ник Голови ФПУ: Сьогодніш­ня зустріч – шанс для єднання. Ми починали з альтернативних кандидатських програм і нара­зі, мені здається, близькі до того, щоб об’єднати ці альтер­нативні кандидатські програ­ми в консолідовану програму дій Федерації профспілок Укра­їни. Григорій Осовий, безпере­чно, як людина, яка вміє вбира­ти ідеї і їх реалізовувати, ви­дасть певний продукт як кон­кретні завдання за підсумками цієї зустрічі. Це надзвичайно важливо в умовах сучасної кри­зи. Причому найбільшої кризи за період всієї історії Україн­ської держави.

Хотів би сказати, що, звичай­но, криза є бідою. Сьогодні ми маємо колосальне зростання цін і тарифів при замороженій заро­бітній платі, при колосальному безробітті. Часовий збіг цих фак­торів восени і взимку просто по­трясатиме Україну в цілому, не тільки економіку, а й соціальні інституції. Водночас я повністю підтримую вислів, що криза – це шанс. Шанс для відродження профспілок як щита і локомоти­ва захисту трудових прав та по­долання дефіциту гідної праці в Україні, побудови нових цивілі­зованих трудових відносин. Усе те, що говорили учасники зу­стрічі, безперечно, може бути й ідеологічним підґрунтям, і кон­кретними інструментами для реалізації.

Найближчим часом ми буде­мо проводити профспілковий референдум стосовно мінімаль­ної заробітної плати. Ми хочемо показати суспільству, що певна кількість наших членів проф­спілок готові проголосувати хоча б в електронному вигляді, потім, можливо, смс, поштовою листівкою, можливо, пікетом. Але для цього потрібна ваша підтримка, шановні колеги. Без вас Федерація профспілок, без­перечно, цього не зробить.

Я хотів би закликати до розу­міння. Абсолютно впевнений, як тільки не буде Генеральної угоди, колективні договірні від­носини в цій країні, громадяни­ном якої я є, зникнуть за півроку-рік. Тому консолідація і со­лідарність профспілок, зокрема в сфері колективно-трудових відносин, полягає в тому, що по­трібна певна об’єднуюча націо­нальна угода, що й має ставити національні цілі.

Така доброзичлива розмова, в ході якої ви поділилися свої­ми ідеями, мене особисто нади­хає на позитивні зміни в нашій організації.

Григорій Осовий, Голова ФПУ: Хотів би також приєдна­тися до слів вдячності за цю зу­стріч. Мене особисто порадува­ло те, що претенденти на поса­ду Голови – профспілковці з до­свідом. Це добрі ознаки змін. Федерація може вирішувати питання свого розвитку шля­хом внутрішньої дискусії.

Щодо пропозицій. Колеги, окреслюючи певні аспекти на­шої діяльності, фактично резю­мують про необхідність модерні­зації ФПУ, розмежування повно­важень і функцій центру та член­ських організацій. Я стовідсотко­во погоджуюся, що кожен має знати свої повноваження, відпо­відати за них. Тоді в сукупності дій членських організацій вима­льовується обличчя самої ФПУ, її авторитет і суспільна значи­мість. Водночас ФПУ виступає в ролі координатора, організатора з певних питань. І якщо ми в ко­легіальних органах дійшли пев­ного рішення, має бути, безумов­но, його виконання, працювати механізм приведення його в дію зверху донизу. Це є на сьогодні великою проблемою.

Стосовно модернізації, це ба­гатоаспектна проблема для профспілок, яку не можна звес­ти до одного-двох сюжетів. Дис­кусія щодо стратегії модерніза­ції буде продовжена до жовтня, ми їй тільки-но дали старт. По­бачили з різних кутів, різних площин нашої профспілкової діяльності. Наразі складається враження, що одна частина вва­жає, що не треба нічого зміню­вати. Друга, активна, вважає, що зміни потрібні, і конкретно зазначає, що треба зробити. І третя, радикальна, частина вва­жає, що нічого не зміниться, якщо не змінимо керівництво ФПУ зверху донизу, потрібна повна кадрова заміна, що до­зволить новим людям погляну­ти на існуючі проблеми і шука­ти шляхи їх розв’язання.

Я чітко усвідомлюю, що з’їзд має бути наближеним. Єдине, що ми маємо врахувати, це те, що його слід провести в той час, коли держава буде готова до ді­алогу з громадянським суспіль­ством. Сьогодні ніхто, ні Уряд, ані Президент до цього не гото­ві, адже зайняті справою, що наразі є найболючішою для на­шої країни та мільйонів грома­дян на сході.

Попереду – тест для нашої організації на здатність адек­ватно реагувати на виклики кризи. Чи зуміємо ми, окрім га­рячих настроїв, добрих поба­жань і гострих дискусій, діяти солідарно. Але попри всі труд­нощі в поточному році ми впев­нені, що кризу використаємо як шанс, і профспілки стануть ре­альною інституцією, яка захи­щає інтереси людини праці.

13.07.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини