СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Основні завдання та обов’язки профспілок у нинішній кризовий час

На пленумі Харківського обкому Профспіл­ки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України, що відбувся 6 лютого, у своїх виступах голови первинних профспілко­вих організацій порушували питання ефектив­ної діяльності ФПУ та її апарату. Члени проф­спілки висловлювали невдоволення тим, що на місцях вони не відчувають підтримки з боку ФПУ. Відсутність Генеральної та Галузевої угод для підприємств електротехнічної промисло­вості не дає змоги вести конструктивний діалог із роботодавцями, насамперед під час укла­дення колективних договорів.

Микола Кригін

голова Харківської «Укрелектропрофспілки»,

заслужений працівник профспілок України, член Ради ФПУ

Динамічний суспільно-політичний розвиток потребує критичного аналізу роботи ФПУ та її відповідності сучас­ним очікуванням членів проф­спілок. Члени профспілки ви­словили занепокоєння тим, що досі не вирішено питання ухва­лення Генеральної угоди.

Звернімо увагу на добре зна­йомі всім положення статті 8 ЗУ «Про колективні договори та угоди», яка встановлює визна­чення поняття угоди на націо­нальному рівні, тобто Генераль­ної угоди: «Угодою на націо­нальному рівні регулюються основні принципи й норми реа­лізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо: гарантій праці і забезпечення продуктивної за­йнятості; мінімальних соціаль­них гарантій оплати праці і до­ходів всіх груп і верств населен­ня, які забезпечували б достат­ній рівень життя; розміру про­житкового мінімуму, мінімаль­них нормативів; соціального страхування; трудових відно­син, режиму роботи і відпочин­ку; умов охорони праці і навко­лишнього природного середови­ща; задоволення духовних по­треб населення; умов зростання фондів оплати праці та встанов­лення міжгалузевих співвідно­шень в оплаті праці; забезпечен­ня рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дис­кримінації».

Жодні коментарі змісту статті не потрібні. Зрозуміло, що Генеральна угода – осно­вний документ, який захищає права та забезпечує гарантії не тільки членам профспілки, а взагалі всім працюючим в Україні. Тобто укладання Гене­ральної угоди – основне завдан­ня, основний напрям роботи ФПУ.

Натомість уже другий рік поспіль профспілкові організа­ції розпочинають колдоговірну кампанію без визначених Гене­ральною угодою стандартів. Штучне заниження оплати пра­ці, про що йдеться в Постанові Президії ФПУ від 30.01.2014 року, стало можливим у тому числі тому, що вже не діють норми Генеральної угоди 2010–2012 років стосовно оплати пра­ці, насамперед ті, що передба­чали темпи зростання рівня се­редньої заробітної плати. В умовах, коли на рівні окремих галузей такі угоди відсутні, лише Генеральна угода могла б стати основним орієнтиром, за­безпечити норми, які були б взяті за основу в колективних договорах.

Окрім того, викликає подив сам механізм проведення пере­говорів із Генеральної угоди, від якого відсторонені спеціа­лісти та профспілкові лідери середньої ланки, які спроможні більш безкомпромісно довести потреби простих людей до ви­щих владних структур та об’єднань роботодавців. Кілька років тому було проведено два навчання профспілкових пере­говірників для таких цілей, але з невідомих причин цей проект був припинений, натомість роз­почалися кулуарні перемовини з прийняття Генеральної угоди, які безславно закінчилися.

Коли, нарешті, ми дозріємо до справжніх переговорів із владою, а не їх імітацією? Саме з цього розпочинається дієвий рух до європейських цінностей, щоб не було протистоянь і май­данів.

У членів профспілки виникає запитання стосовно місця ФПУ як сторони в соціальному діало­зі, авторитету ФПУ серед влад­них структур та роботодавців.

Слід зазначити, що згідно із статтею 9 Статуту ФПУ одним з основних завдань ФПУ є: «ве­дення переговорів та укладен­ня договорів (угод) з Урядом, організаціями роботодавців і їх об’єднаннями, контроль за їх виконанням, сприяння розви­тку соціального діалогу, вдо­сконаленню практики укладан­ня угод і колективних догово­рів як механізму регулювання соціально-трудових відносин працівників з роботодавцями, їх організаціями та об’єднаннями».

У статті 1 Закону України «Про соціальний діалог в Укра­їні» сказано, що «Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діало­гу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і ор­ганів місцевого самоврядуван­ня, з питань формування та ре­алізації державної соціальної та економічної політики, регу­лювання трудових, соціальних, економічних відносин».

Вважаємо, що саме в напря­мі розвитку соціального діало­гу з владою, об’єднаннями ро­ботодавців слід зосередити ува­гу ФПУ в умовах розбрату, соці­альної та економічної неста­більності в державі.

Розпочинати потрібно з того, щоб аргументовано переконати владу та роботодавців у необхід­ності якнайшвидше розпочати роботу з розроблення та укла­дення основного документа, при розробці та в ході виконання якого можна створювати дійсно конструктивний соціальний ді­алог – Генеральної угоди.

Таким чином, саме ФПУ має стати тим самим двигуном у розвитку соціального діалогу, та, як наслідок – в укладанні Ге­неральної угоди. Саме ФПУ по­винна стояти на захисті інтересів і прав членів профспілок, а тому працювати більш активно та дієво, а не «скаржитися на неспроможність соціального діалогу». Якщо ж модель «соці­ального діалогу» потребує вдо­сконалення, саме апарат ФПУ має розробити проект нової мо­делі, винести його на обгово­рення членів профспілок та ви­рішити на всіх рівнях питання його запровадження.

Чинне законодавство Украї­ни передбачає різні форми за­хисту прав працівників, серед яких, зокрема, колективний трудовий спір. Справді, в окре­мих випадках система вирішен­ня колективних трудових спо­рів виявляється не зовсім ефек­тивною, але для того, щоб мати право на такий висновок, необ­хідно хоча б раз застосувати процедуру колективного трудо­вого спору. Чому ФПУ не засто­сувало цей механізм захисту трудових прав членів профспі­лок при вирішенні питання про укладання Генеральної угоди?

Ще одне болюче питання – власність ФПУ. Неприпустимо, щоб це важливе питання для профспілок останні роки було неодноразово доручено «засла­ним козачкам» при потуранні як керівництва ФПУ, так і коле­гіального органу – Президії ФПУ. Це навіть не «граблі», а, мабуть, злий намір, потурання, в результаті якого все майно профспілок фактично опинило­ся під загрозою «націоналіза­ції» Фондом державного майна України.

З урахуванням подій, які від­буваються сьогодні на головній площі країни та бентежать чле­нів профспілок, вважаємо не­припустимим той факт, що ін­тереси трудящих країни ви­словлює та обстоює не Федера­ція профспілок України – офі­ційний і законний представник трудового народу, вищий орган найбільшої за чисельністю гро­мадської організації, яка має бути основою громадянського суспільства. На жаль, унаслі­док бездіяльності ФПУ «Май­дан», незважаючи на політичну складову цього явища, своїм натиском і безкомпромісністю взяв на себе роль рупора, який висловлює та обстоює інтереси простих людей України, а це є загрозою для подальшого існу­вання мало дієвих профспілко­вих структур усіх рівнів.

Починаючи із засідання Ради ФПУ від 27 лютого ц. р. має розпочатися якісна, без­компромісна робота ФПУ та всіх її галузевих та регіональ­них структур із захисту інтересів громадян України.

09.03.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини