ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Чому не укладено нову Генугоду?

 На засіданні Спільного представницького орга­ну репрезентативних все­українських об’єднань профспілок було розгля­нуто підсумки роботи Спільної робочої комісії для ведення переговорів і підготовки проекту Гене­ральної угоди на новий строк, а також визначено позиції сторони профспі­лок щодо розбіжностей, які не дають змогу уклас­ти нову Генугоду.

 Консультації сторін і колек­тивні переговори, які три­вали понад рік, не сприяли укладенню Генугоди на но­вий строк через розбіжнос­ті сторін (станом на 10.12.2012 до Таблиці розбіжностей проекту Генугоди на 2013–2015 роки відне­сено 28 суттєвих зауважень).

Рішенням СПО об’єднань проф­спілок від 08.01.2013 року визначе­ні найбільш принципові положен­ня, без урегулювання яких проф­спілкова сторона вважає немож­ливим підписання нової Генуго­ди. Це, зокрема, визначення тем­пів зростання середньої зарплати в цілому по Україні не нижче ніж на 16%; встановлення у виробни­чій сфері тарифної ставки (поса­дового окладу) робітника І тариф­ного розряду (ТР) у розмірі не менш як 110% мінімальної зарплати; установлення переліку та розмірів доплат і надбавок до та­рифних ставок, окладів і посадо­вих окладів працівників небю­джетної сфери, що мають міжга­лузевий характер, на рівні не ниж­че, ніж у чинній Генугоді; забез­печення щоквартального скоро­чення грошового розриву в оплаті праці працівників бюджетної сфе­ри до середньої по економіці; що­квартальне зменшення грошово­го розриву між розміром тариф­ної ставки (посадового окладу) працівника І ТР єдиної тарифної сітки (ЄТС) і розміром мінімаль­ної зарплати, щоб до 01.09.2014 року забезпечити встановлення базового посадового окладу пра­цівника І ТР ЄТС на рівні міні­мальної зарплати, з установлен­ням при цьому відповідних та­рифних коефіцієнтів і запрова­дженням доплат; гарантії форму­вання в Держбюджеті видатків на оплату праці держслужбовців в обсягах, передбачених ЗУ «Про державну службу».

Відповідно до прийнятого СПО об’єднань профспілок рішення протягом січня-травня 2013 року проводилися консультації та робочі зустрічі керівників сто­рін для урегулювання розбіжностей. У ре­зультаті за трьома принциповими розбіж­ностями знайдено компроміс: установ­лення переліку доплат і надбавок, що мають міжгалузевий харак­тер; щоквартальне скорочення гро­шового розриву в оплаті праці пра­цівників бюджетної сфери до се­редньої по економіці; проведення переговорів при формуванні Держ­бюджету на наступний рік щодо передбачення видатків на оплату праці держслужбовців в обсягах, передбачених ЗУ «Про державну службу».Також досягнуто компро­місу ще за 14 позиціями.

На засіданні Спільної робочої комісії 09.07.2013 року до розбіж­ностей віднесено 11 позицій, із них 3 – принципові.

Профспілкова позиція щодо встановлення тарифної ставки (по­садового окладу) робітника І ТР із перевищенням мінімальної зарплати на 10% є компромісною. Адже законодавчо встановлена мі­німальна зарплата є меншою на 9,2% за розмір фактичного про­житкового мінімуму та не врахо­вує податок із доходів фізичних осіб (15%). Таким чином, 10% пере­вищення тарифної ставки робітни­ка І ТР мінімальної зарплати мо­гло б нівелювати законодавчу про­галину та продемонструвати соці­ально відповідальне ставлення бізнесу до людини праці. Початко­ва позиція сторони роботодавців із питання встановлення тарифної ставки (посадового окладу) робіт­ника І ТР полягала в тому, що його взагалі не має бути в Генугоді, його мають регулювати лише на галузевому рівні та воно має мати рекомендаційний характер для колдоговорів, а сам розмір підви­щення становити 100,1% (згодом сторона роботодавців підкоригу­вала цей показник на 100,5%). Профспілки з цим категорично не погодилися. Визначення конкрет­ного розміру тарифної ставки (по­садового окладу) робітника І та­рифного розряду саме в Генугоді передбачено статтею 11 ЗУ «Про оплату праці».

Розмір перевищення мінімаль­ної зарплати звичайно визнача­ється колективними переговорами. Проте у чинних нині галузевих угодах це перевищен­ня вже становить від 2 до 35% і зменшувати планку досягнутого не­припустимо. Як комп­роміс, профспілкова сторона запропонува­ла встановити у 2013 році тарифну ставку І розряду на рівні 105% мінімальної зарплати й надалі що­річно визначати розмір її підви­щення під час колективних пере­говорів, але не менше рівня інфля­ції. Проте цю пропозицію сторона роботодавців не підтримала.

Також не врегульовано питан­ня оплати праці понад 3,5 млн працівників бюджетної сфери, де посадовий оклад (тарифна став­ка) працівника І тарифного розря­ду ЄТС на 25,7% менший за розмір мінімальної зарплати. Середня зарплата спеціалістів органів ви­конавчої влади, які становлять 74% загальної чисельності держ­службовців, залишається на рівні 2008 року і у 2–2,5 раза менша, ніж в середньому по країні.

Реальними кроками, спрямо­ваними на покращення соціально-економічного становища пра­цівників бюджетної сфери, мало бути кардинальне підвищення розміру базового посадового окла­ду працівника І ТР ЄТС до рівня мінімальної зарплати та набуття чинності нового ЗУ «Про держав­ну службу», згідно з яким міні­мальна ставка (оклад) має вста­новлюватися на рівні подвійної мінімальної зарплати.

Принциповість позиції проф­спілкової сторони ґрунтується на тому, що статтею 95 Кодексу зако­нів про працю України та статтею 6 ЗУ «Про оплату праці» передба­чено, що тарифна ставка робітни­ка І розряду встановлюється «у розмірі, що перевищує законо­давчо встановлений розмір міні­мальної зарплати».

Об’єктивно оцінюючи обсяги необхідного фінансування для за­безпечення реалізації пропозицій профспілок і поточну економічну ситуацію в Україні, сторона проф­спілок пропонувала урядовій сто­роні компромісну редакцію, яка передбачала поетапне скорочен­ня розриву між розміром тариф­ної ставки (посадового окладу) працівника І ТР ЄТС і розміром мінімальної зарплати, але з обов’язковим визначенням кон­кретних термінів усунення цього розриву. На жаль, цю позицію не підтримала урядова сторона.

Багато неузгоджених питань стосуються сфери охорони праці. У зв’язку з недостатніми можли­востями Держгірпромнагляду за­безпечити держконтроль у сфері безпеки та охорони праці на всіх підприємствах зі шкідливими та небезпечними умовами праці профспілкова сторона подала до проекту Генугоди пропозиції, спрямовані на забезпечення масо­вого громадського контролю профспілок за дотриманням зако­нодавства про працю, у тому чис­лі законодавства про охорону пра­ці, відновлення діяльності право­вої інспекції праці та посилення можливостей технічної інспекції праці профспілок для запобігання нещасним випадкам і профзахво­рюванням, що відповідає й інтересам роботодавців. Роботодавцям пропонувалося фінансувати ді­яльність техінспекції профспілок у розмірі та на умовах, обумовле­них у колдоговорах. Це дало б змо­гу використати повною мірою можливості підприємств і поси­лити профілактичну роботу, вбе­регти їх від економічних втрат унаслідок промислових аварій, запобігти виробничому травма­тизму. Однак сторона роботодав­ців не погодилася внести це поло­ження до проекту Генугоди.

Під час переговорів профспілко­ва сторона готова була погодитися на компромісний варіант, запропо­нований стороною органів вико­навчої влади, який полягав у тому, що сторони рекомендують внести до галузевих і регіональних угод норми щодо надання допомоги ін­спекції профспілок із питань контролю за дотриманням законо­давства про охорону праці у поряд­ку, визначеному у колдоговорах. Але і цей варіант не погоджено.

Не узгоджено пропозицію проф­спілкової сторони стосовно щоріч­ного проведення роботодавцем триденного навчання громадських інспекторів з охорони праці зі звільненням їх від роботи та збере­женням середньої зарплати, а та­кож щодо заохочення громадських інспекторів профспілок на перед­бачених колдоговорами умовах.

Під час переговорів сторона ро­ботодавців закликала підтримати її пропозицію стосовно зменшен­ня навантаження на роботодавців щодо сплати єдиного соцвнеску. Урядова сторона фактично пого­дилася з такою пропозицією. Про­те профспілкова сторона не може погодитися, аби це питання вирі­шувалося лише на користь робо­тодавця. Тому з урахуванням рі­шення Президії ФПУ від 25.09.2012 «Про позицію профспілок щодо ініціатив інших сторін соціально­го діалогу в сфері загальнообов’язкового державного соц­страхування» та рішення СПО об’єднань профспілок від 15.10.2012 «Про позицію СПО об’єднань профспілок щодо пи­тань подальшого розвитку систе­ми загальнообов’язкового держав­ного соцстрахування» профспіл­кова сторона внесла альтернатив­ну пропозицію, а саме: «Проводи­ти консультації щодо поступово­го зменшення навантаження на роботодавців по сплаті єдиного соціального внеску після ліквіда­ції дефіциту бюджетів фондів со­ціального страхування та забез­печення мінімальних гарантій для застрахованих осіб на рівні, передбаченому законодавством, встановлення ефективного меха­нізму щорічного перерахування та осучаснення страхових виплат і пенсій та адекватного підвищен­ня рівня заробітної плати застра­хованим особам».

Оскільки компромісу не досяг­нуто, зазначене питання розгляда­лося на засіданні НТСЕР 03.07.2013 року. Відтак тристоронній робочій групі з визначення напрямів удо­сконалення системи загальнообов’язкового державного соцстра­хування доручено опрацювати пи­тання щодо зменшення розміру єдиного соцвнеску після докладно­го обрахування усіх можливих ва­ріантів застосування та моделю­вання їх впливу у середньостроко­вій та довгостроковій перспективі на розвиток ринку праці, зростан­ня фонду оплати праці та трудових доходів населення, зменшення де­фіциту пенсійного фонду, створен­ня умов для запровадження медич­ного соцстрахування та другого рівня загальнообов’язкового нако­пичувального пенсійного страху­вання. Тим самим визначено об’єктивність профспілкових засте­режень із зазначеного питання.

На жаль, урядова сторона не підтримала пропозицію профспі­лок гарантовано забезпечити реа­лізацію норм статті 44 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та га­рантії діяльності» стосовно відра­хування первинним профоргані­заціям бюджетних установ цільо­вих коштів на проведення культурно-масової, фізкультур­ної та оздоровчої роботи в трудо­вих колективах. Її альтернативна пропозиція погіршує чинні колективно-договірні умови з цьо­го питання, тому профспілки від­хилили її.

16.08.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини