Чому не укладено нову Генугоду?
На засіданні Спільного
представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок було
розглянуто підсумки роботи Спільної робочої комісії для ведення переговорів і підготовки
проекту Генеральної угоди на новий строк, а також визначено позиції сторони профспілок
щодо розбіжностей, які не дають змогу укласти нову Генугоду.
Консультації сторін і
колективні переговори, які тривали понад рік, не сприяли укладенню Генугоди на
новий строк через розбіжності сторін (станом на 10.12.2012 до Таблиці розбіжностей
проекту Генугоди на 2013–2015 роки віднесено 28 суттєвих зауважень).
Рішенням СПО об’єднань профспілок від 08.01.2013 року визначені
найбільш принципові положення, без урегулювання яких профспілкова сторона вважає
неможливим підписання нової Генугоди. Це, зокрема, визначення темпів зростання
середньої зарплати в цілому по Україні не нижче ніж на 16%; встановлення у виробничій
сфері тарифної ставки (посадового окладу) робітника І тарифного розряду (ТР) у
розмірі не менш як 110% мінімальної зарплати; установлення переліку та розмірів
доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників
небюджетної сфери, що мають міжгалузевий характер, на рівні не нижче, ніж у чинній
Генугоді; забезпечення щоквартального скорочення грошового розриву в оплаті праці
працівників бюджетної сфери до середньої по економіці; щоквартальне зменшення
грошового розриву між розміром тарифної ставки (посадового окладу) працівника
І ТР єдиної тарифної сітки (ЄТС) і розміром мінімальної зарплати, щоб до
01.09.2014 року забезпечити встановлення базового посадового окладу працівника
І ТР ЄТС на рівні мінімальної зарплати, з установленням при цьому відповідних
тарифних коефіцієнтів і запровадженням доплат; гарантії формування в Держбюджеті
видатків на оплату праці держслужбовців в обсягах, передбачених ЗУ «Про державну
службу».
Відповідно до прийнятого СПО об’єднань профспілок рішення протягом
січня-травня 2013 року проводилися консультації та робочі зустрічі керівників сторін
для урегулювання розбіжностей. У результаті за трьома принциповими розбіжностями
знайдено компроміс: установлення переліку доплат і надбавок, що мають міжгалузевий
характер; щоквартальне скорочення грошового розриву в оплаті праці працівників
бюджетної сфери до середньої по економіці; проведення переговорів при формуванні
Держбюджету на наступний рік щодо передбачення видатків на оплату праці держслужбовців
в обсягах, передбачених ЗУ «Про державну службу».Також досягнуто компромісу ще
за 14 позиціями.
На засіданні Спільної робочої комісії 09.07.2013 року до розбіжностей
віднесено 11 позицій, із них 3 – принципові.
Профспілкова позиція щодо встановлення тарифної ставки (посадового
окладу) робітника І ТР із перевищенням мінімальної зарплати на 10% є компромісною.
Адже законодавчо встановлена мінімальна зарплата є меншою на 9,2% за розмір фактичного
прожиткового мінімуму та не враховує податок із доходів фізичних осіб (15%). Таким
чином, 10% перевищення тарифної ставки робітника І ТР мінімальної зарплати могло
б нівелювати законодавчу прогалину та продемонструвати соціально відповідальне
ставлення бізнесу до людини праці. Початкова позиція сторони роботодавців із питання
встановлення тарифної ставки (посадового окладу) робітника І ТР полягала в тому,
що його взагалі не має бути в Генугоді, його мають регулювати лише на галузевому
рівні та воно має мати рекомендаційний характер для колдоговорів, а сам розмір підвищення
становити 100,1% (згодом сторона роботодавців підкоригувала цей показник на
100,5%). Профспілки з цим категорично не погодилися. Визначення конкретного розміру
тарифної ставки (посадового окладу) робітника І тарифного розряду саме в Генугоді
передбачено статтею 11 ЗУ «Про оплату праці».
Розмір перевищення мінімальної зарплати звичайно визначається
колективними переговорами. Проте у чинних нині галузевих угодах це перевищення
вже становить від 2 до 35% і зменшувати планку досягнутого неприпустимо. Як компроміс,
профспілкова сторона запропонувала встановити у 2013 році тарифну ставку І розряду
на рівні 105% мінімальної зарплати й надалі щорічно визначати розмір її підвищення
під час колективних переговорів, але не менше рівня інфляції. Проте цю пропозицію
сторона роботодавців не підтримала.
Також не врегульовано питання оплати праці понад 3,5 млн працівників
бюджетної сфери, де посадовий оклад (тарифна ставка) працівника І тарифного розряду
ЄТС на 25,7% менший за розмір мінімальної зарплати. Середня зарплата спеціалістів
органів виконавчої влади, які становлять 74% загальної чисельності держслужбовців,
залишається на рівні 2008 року і у 2–2,5 раза менша, ніж в середньому по країні.
Реальними кроками, спрямованими на покращення соціально-економічного
становища працівників бюджетної сфери, мало бути кардинальне підвищення розміру
базового посадового окладу працівника І ТР ЄТС до рівня мінімальної зарплати та
набуття чинності нового ЗУ «Про державну службу», згідно з яким мінімальна ставка
(оклад) має встановлюватися на рівні подвійної мінімальної зарплати.
Принциповість позиції профспілкової сторони ґрунтується на тому,
що статтею 95 Кодексу законів про працю України та статтею 6 ЗУ «Про оплату праці»
передбачено, що тарифна ставка робітника І розряду встановлюється «у розмірі,
що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати».
Об’єктивно оцінюючи обсяги необхідного фінансування для забезпечення
реалізації пропозицій профспілок і поточну економічну ситуацію в Україні, сторона
профспілок пропонувала урядовій стороні компромісну редакцію, яка передбачала
поетапне скорочення розриву між розміром тарифної ставки (посадового окладу) працівника
І ТР ЄТС і розміром мінімальної зарплати, але з обов’язковим визначенням конкретних
термінів усунення цього розриву. На жаль, цю позицію не підтримала урядова сторона.
Багато неузгоджених питань стосуються сфери охорони праці. У
зв’язку з недостатніми можливостями Держгірпромнагляду забезпечити держконтроль
у сфері безпеки та охорони праці на всіх підприємствах зі шкідливими та небезпечними
умовами праці профспілкова сторона подала до проекту Генугоди пропозиції, спрямовані
на забезпечення масового громадського контролю профспілок за дотриманням законодавства
про працю, у тому числі законодавства про охорону праці, відновлення діяльності
правової інспекції праці та посилення можливостей технічної інспекції праці профспілок
для запобігання нещасним випадкам і профзахворюванням, що відповідає й інтересам
роботодавців. Роботодавцям пропонувалося фінансувати діяльність техінспекції профспілок
у розмірі та на умовах, обумовлених у колдоговорах. Це дало б змогу використати
повною мірою можливості підприємств і посилити профілактичну роботу, вберегти
їх від економічних втрат унаслідок промислових аварій, запобігти виробничому травматизму.
Однак сторона роботодавців не погодилася внести це положення до проекту Генугоди.
Під час переговорів профспілкова сторона готова була погодитися
на компромісний варіант, запропонований стороною органів виконавчої влади, який
полягав у тому, що сторони рекомендують внести до галузевих і регіональних угод
норми щодо надання допомоги інспекції профспілок із питань контролю за дотриманням
законодавства про охорону праці у порядку, визначеному у колдоговорах. Але і цей
варіант не погоджено.
Не узгоджено пропозицію профспілкової сторони стосовно щорічного
проведення роботодавцем триденного навчання громадських інспекторів з охорони праці
зі звільненням їх від роботи та збереженням середньої зарплати, а також щодо заохочення
громадських інспекторів профспілок на передбачених колдоговорами умовах.
Під час переговорів сторона роботодавців закликала підтримати
її пропозицію стосовно зменшення навантаження на роботодавців щодо сплати єдиного
соцвнеску. Урядова сторона фактично погодилася з такою пропозицією. Проте профспілкова
сторона не може погодитися, аби це питання вирішувалося лише на користь роботодавця.
Тому з урахуванням рішення Президії ФПУ від 25.09.2012 «Про позицію профспілок
щодо ініціатив інших сторін соціального діалогу в сфері загальнообов’язкового державного
соцстрахування» та рішення СПО об’єднань профспілок від 15.10.2012 «Про позицію
СПО об’єднань профспілок щодо питань подальшого розвитку системи загальнообов’язкового
державного соцстрахування» профспілкова сторона внесла альтернативну пропозицію,
а саме: «Проводити консультації щодо поступового зменшення навантаження на роботодавців
по сплаті єдиного соціального внеску після ліквідації дефіциту бюджетів фондів
соціального страхування та забезпечення мінімальних гарантій для застрахованих
осіб на рівні, передбаченому законодавством, встановлення ефективного механізму
щорічного перерахування та осучаснення страхових виплат і пенсій та адекватного
підвищення рівня заробітної плати застрахованим особам».
Оскільки компромісу не досягнуто, зазначене питання розглядалося
на засіданні НТСЕР 03.07.2013 року. Відтак тристоронній робочій групі з визначення
напрямів удосконалення системи загальнообов’язкового державного соцстрахування
доручено опрацювати питання щодо зменшення розміру єдиного соцвнеску після докладного
обрахування усіх можливих варіантів застосування та моделювання їх впливу у середньостроковій
та довгостроковій перспективі на розвиток ринку праці, зростання фонду оплати праці
та трудових доходів населення, зменшення дефіциту пенсійного фонду, створення
умов для запровадження медичного соцстрахування та другого рівня загальнообов’язкового
накопичувального пенсійного страхування. Тим самим визначено об’єктивність профспілкових
застережень із зазначеного питання.
На жаль, урядова сторона не підтримала пропозицію профспілок
гарантовано забезпечити реалізацію норм статті 44 ЗУ «Про професійні спілки, їх
права та гарантії діяльності» стосовно відрахування первинним профорганізаціям
бюджетних установ цільових коштів на проведення культурно-масової, фізкультурної
та оздоровчої роботи в трудових колективах. Її альтернативна пропозиція погіршує
чинні колективно-договірні умови з цього питання, тому профспілки відхилили її.
16.08.2013
|