Внутрішнє життя
 У центрі уваги традиційної апаратної наради у Будинку спілок були проведенаРада ФПУ, підготовка до з’їзду організації, аналіз низки запропонованих урядових новацій, судові розгляди справ за участі профспілок, розглянуті питання безпеки охорони праці, співпраця з міжнародними організаціями. Про головні моменти обговорення – докладніше
Хотіли як краще. А вийшло – як завжди?
У ФПУ розглянули і проаналізували урядовий законопроект щодо забезпечення працездатної молоді першим робочим місцем. Питання зайнятості населення гостро стоїть в українському суспільстві, а про проблеми пошуку першого робочого місця для молоді не заводив мову тільки ледачий! Тож, здавалося б, треба бадьоро зіскакувати з місця і стоячи вітати такі кабмінівські ініціативи – нарешті справа зрушила з місця і влада від слів перейшла до діла.
Однак бурхливих оплесків, тим паче таких, що переходили б в овацію, в Уряді від профспілок не дочекалися. Спеціалістів Федерації радше охопив невимовний подив: заковика у тім, що принагідно пропонується звільнити роботодавця від сплати єдиного соціального внеску на обов’язкове соціальне страхування за такого молодого робітника. Тож, з одного боку, виконавча гілка влади начебто турбується про забезпечення молоді роботою, а з іншого цю саму молодь, коли вона вже сягне зрілого віку, а потім і права на заслужений відпочинок, – позбавляє того ж таки пенсійного стажу і можливих накопичень за цей період трудової діяльності. Особливо дивними такі новації видаються на тлі безперервного аналізу катастрофічної ситуації, що склалася у фондах соціального страхування (у бюджеті того ж Пенсійного – «дірка» близько 26 млрд грн)! Як цей законопроект можна пов’язати з намаганням її виправлення – питання, здається, риторичне.
Нам би їхній клопіт…
Натомість логіка такого розвитку подій якнайкраще вписується у відстежені профспілками спроби наступу роботодавців на трудові права населення. Причому картина ця характерна для всього світу: у Росії пропонують запровадити 60-годинний робочий тиждень, у США президент країни Барак Обама виступає за «замороження» зарплат щонайменше до 2013 року. Утім, дамо спокій нашим північно-східним сусідам та заокеанським демократам. Зважаючи на рівень зарплат навіть некваліфікованих працівників та мізерну інфляцію у країні «зоряно-смугастого» прапора, українці, переконаний, залюбки «махнулися б наосліп» проблемами з американцями.
Тож сьогодні доводиться розбиратися з власними негараздами і роботодавцями. А здебільшого – проблемами, які створюють саме роботодавці. Або, принаймні, намагаються створити. Як вам такий постулат: у прогнозі соціально-економічного розвитку України роботодавці як чи не головну причину гальмування інвестиційної привабливості країни називають… ускладнену процедуру звільнення працівників!
Погодьтесь, аргумент, що «на голову не налазить». Правильніше – ставить усе з ніг на голову! Це замість того, аби шукати можливості створити трудящому такі умови праці, запропонувати такий рівень зарплати, щоб він «зубами» за робоче місце тримався, працював натхненно і заповзято! Проте в нас, як завжди, воліють іти іншим шляхом: немає людини – немає проблеми. Коліном під одне місце – і йди світом шукати правди. А на твоє місце – черга інших таких же сіромах…
Тож у ФПУ, аби переломити ці настрої іншої сторони соціального діалогу, наполягатимуть на якнайскорішому прийнятті Трудового кодексу. Права і обов’язки трудящих у нових соціально-економічних умовах мають бути законодавчо закріплені – аби ніхто не міг їх трактувати на власний розсуд.
ВЕЛИКИЙ СЕКРЕТ ДЛЯ НЕВЕЛИЧКОЇ КОМПАНІЇ
Не встигли відшуміти мітинги нового майдану, який виступив проти урядової редакції Податкового кодексу, спричинивши, зрештою, вето Президента і внесення помітних коректив до головного фіскального документу країни, як влада знову ризикує наразитися на протестні виступи українців. Йдеться про пенсійну реформу.
Насправді ще й говорити, власне, немає про що – навіть її проекту, схоже, ніхто ще не бачив. однак – чутками земля повниться. Доволі суперечливими, варто зазначити, почасти навіть загрозливими для трудящих. У ФПУ закликають не аналізувати домисли, а всім миром спитати в себе: чи є в країні соціальний діалог?! Чому такі базові документи, які визначатимуть долю всіх українців, готуються десь тишком-нишком, невідомо ким? Невже не варто виносити їх завчасно на загальне обговорення, аби уникнути ситуації, подібної до протестів із приводу прийняття кодексу?!
При цьому можновладцям варто було б зважити на те, що «податкова біблія» зачіпає інтереси все ж обмеженого кола осіб, у той час як за своє майбутнє у вигляді забезпеченої старості хвилюється вся країна.
09.12.2010
Володимир ПОЛЄТАЄВ, «ПВ»
|
