Наукова думка: аналіз структури та змісту галузевих угод
Для вдосконалення практики
регулювання соціально-трудових відносин на галузевому рівні та популяризації результатів
дослідження в цій сфері 9 жовтня в Будинку спілок відбувся круглий стіл на тему
«Практика регулювання соціально-трудових відносин на галузевому рівні України:
аналіз структури та змісту галузевих угод».
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
У заході взяли участь заступники Голови ФПУ Євген Драп’ятий
та Сергій Кондрюк, кандидат економічних наук, доцент кафедри управління персоналом
та економіки праці Київського національного економічного університету ім. Вадима
Гетьмана Світлана Цимбалюк, заступник міністра соціальної політики України – керівник
апарату В’ячеслав Коломієць, генеральний директор Федерації металургів України
Сергій Притоманов, національний координатор МОП в Україні Василь Костриця, інші
представники ФПУ, організацій роботодавців та науковці.
Презентувала дослідження «Практика регулювання соціально-трудових
відносин на галузевому рівні України: аналіз структури та змісту галузевих угод»
доцент кафедри управління персоналом та економіки праці КНЕУ ім. Вадима Гетьмана
Світлана Цимбалюк.
Дослідження практики колективно-договірного регулювання соціально-трудових
відносин на галузевому рівні, проведене колективом авторів КНЕУ, засвідчило, що
за своєю структурою та змістом, зобов’язаннями сторін угоди суттєво відрізняються.
Це, певним чином, обумовлене особливостями галузей, підприємств, організацій та
установ, що належать до конкретних галузей.
З одного боку, практика укладання угод у більшості галузей України
перебуває в кризовому стані, ці документи не мають або втрачають силу «галузевого
нормативного акта», що має містити конкретні зобов’язання соціальних партнерів
щодо регулювання соціально-трудових відносин, за порушення яких відповідальні особи
мають нести відповідальність. Особливо «занедбаною» є практика колективно-договірного
регулювання в галузях бюджетної сфери, хоча формально угоди укладаються й переговори
соціальних партнерів ведуться.
З іншого боку, вітчизняна практика, узагальнена і викладена
авторами дослідження, має певні досягнення в регулюванні соціально-трудових відносин
на галузевому рівні. Саме її, на думку колективу авторів, слід поширювати. Разом
з тим, позитивний досвід та досягнення є поодинокими й становлять швидше виключення,
ніж загальне правило.
ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ
За змістом більшість угод не відповідають Закону України «Про
колективні договори і угоди». Основний недолік полягає в тому, що значна частина
положень про зобов’язання соціальних партнерів має декларативний характер (особливо
щодо обов’язків «сприяти», «домагатися», «опрацювати питання», «спрямовувати свою
діяльність на створення умов», «не допускати», «забезпечувати», «вживати заходів»),
без конкретизації заходів. Подібні формулювання характеризують такі документи
як «угоди про наміри».
Значна кількість положень галузевих угод не містить конкретних
інструментів та механізмів реалізації взятих зобов’язань, термінів реалізації заходів
і відповідальних посадових осіб. Відсутність конкретних термінів і відповідальних
осіб створює підстави для невиконання домовленостей сторін, неможливості здійснити
контроль за реалізацією зобов’язань та покарати винних у порушенні норм, передбачених
галузевими угодами.
Слід також взяти до уваги, що часто галузеві угоди дублюють
законодавчі норми без надання найманим працівникам додаткових гарантій і розширення
компенсацій.
Серед інших суттєвих недоліків колдоговірного регулювання соціально-трудових
відносин можна назвати такі.
У сфері створення умов для забезпечення розвитку галузі:
– відсутність стратегій розвитку галузей;
– відсутність конкретних зобов’язань щодо інноваційного розвитку
галузей;
– відсутність або гальмування розвитку виробничої демократії.
У сфері регулювання зайнятості, трудових відносин, режимів
праці та відпочинку:
– відсутність конкретних заходів щодо забезпечення ефективної
зайнятості працівників та зменшення плинності кадрів;
– відсутність критеріїв масового вивільнення працівників;
– неналежне регулювання питань застосування контрактної форми
найму та оплати праці, роботи в режимі ненормованого та неповного робочого часу;
– неврегульованість використання запозиченої праці, роботи на
умовах атипових трудових договорів, нелегальної та тіньової зайнятості населення,
легалізації трудових відносин;
– недостатнє регулювання трудових відносин щодо молодих працівників,
інших соціально вразливих категорій найманих працівників;
– неврегульованість режимів праці та відпочинку.
У сфері оплати та нормування праці:
– неврегульованість ключових питань оплати праці в бюджетному
секторі економіки;
– суттєва диференціація тарифних ставок 1-го розряду за галузями;
– відсутність наукового обґрунтування встановлених міжкваліфікаційних
співвідношень в оплаті праці та практики запровадження єдиних галузевих тарифних
сіток;
– недосконалість практики встановлення доплат і надбавок до
тарифних ставок і посадових окладів;
– відсутність частини норм щодо домовленостей сторін, визначених
Генугодою на 2010–2012 роки;
– надання окремим домовленостям рекомендаційного характеру;
– неврегульованість питань нормування праці.
У сфері охорони праці:
– відсутність частини норм щодо домовленостей сторін, визначених
Генугодою на 2010–2012 роки.
У сфері соціальних гарантій і компенсацій:
– відсутність комплексних програм соціального розвитку працівників,
зобов’язань соціальних партнерів щодо розроблення таких програм;
– відсутність домовленостей сторін щодо розроблення та запровадження
програм недержавного пенсійного забезпечення працівників, медичного страхування,
інших соціальних програм тощо.
Частина галузевих угод не містять процедури здійснення контролю
за виконанням угоди, критеріїв оцінювання її виконання та відповідальності посадових
осіб за порушення основних положень галузевої угоди.
РЕЗЮМЕ
Після обговорення результатів дослідження учасники круглого
столу зазначили, що кращий досвід колективно-договірного регулювання мають галузі
машинобудування, приладобудування, суднобудування, авіаційної промисловості та
гірничо-металургійного комплексу.
Задля підвищення ефективності регулювання соціально-трудових
відносин на галузевому рівні, вдосконалення структури, змісту галузевих угод
та механізмів контролю за їх виконанням учасники круглого столу визнали необхідним
на законодавчому рівні:
– надати угодам статусу галузевих нормативних актів, за невиконання
основних положень яких сторони мають нести дисциплінарну чи адміністративну відповідальність
згідно з чинним законодавством;
– визначити послідовність укладення угод та колективних договорів
за схемою: генеральна угода – галузеві – територіальні – колективні договори
підприємств;
– викласти зміст домовленостей у вигляді конкретних зобов’язань,
з визначенням механізмів і термінів їх реалізації та зазначенням відповідальних
посадових осіб.
У свою чергу, на галузевому рівні соціального діалогу необхідно:
– запровадити єдину структуру угод з урахуванням галузевого
акценту;
– зобов’язати сторони соціального діалогу розробити комплексні
програми соціального розвитку підприємств відповідних галузей;
– передбачити в угодах усіх рівнів наскрізні положення про недопущення
соціально-економічної дискримінації працівників за будь-якими ознаками;
– ввести в навчальні програми закладів освіти дисципліни «Основи
ведення соціального діалогу в суспільстві» та здійснити просвітницьку роботу
серед учнівської молоді.
З метою підвищення дієвості системи і механізмів колективно-договірного
регулювання партнерам необхідно здійснити комплекс координованих заходів, який
включатиме: вдосконалення законодавства, проведення системних досліджень та широкої
просвітницько-інформаційної роботи, організацію фахової підготовки представників
сторін, що беруть участь у колективних переговорах, поширення кращого досвіду укладення
і виконання угод, колективних договорів.
10.10.2012
Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»
|