ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Де знайти безкоштовного адвоката?

 У червні минулого року Верховна Рада України прийняла Закон «Про надання безоплатної пра­вової допомоги», окремі положення якого набира­тимуть чинності поетапно, в 2013 і 2014 роках. Чому так і чи прихильний цей закон до безкош­товної профспілкової адвокатури, розмірковує провідний правовий інспектор відділу соціально-економічного захисту Об’єднання профспілок Львівщини, член обласної колегії адвокатів Йосип Сирко.

 У світовій практиці існує безоп­латна правова допомога, напра­цьовані механізми її надання. Як правило, цим питанням скрізь займаються профспілки, інші громадські організації, у тому числі Міжнародна організація праці. Прийняття відповідного закону Верховною Радою Украї­ни – ще один крок на шляху до Європейського союзу і виконан­ня рекомендацій відповідних європейських інституцій.

Реалізовуватимуть прийнятий закон за допомогою центрів на­дання безоплатної правової до­помоги, створених обласними управліннями юстиції. Їх кіль­кість залежатиме від потреб ад­міністративно-територіальних одиниць. Поетапну ж реалізацію закону зумовили організаційні моменти, зокрема проблеми виділення приміщень тощо.

Насамперед закон передбачає поширення та підвищення пра­вової культури в Україні і діє на двох рівнях. Перший – надання безоплатних консультацій, скла­дання правових документів. Другий і основний – захист у кримінальних справах. На мою думку, обидва потребують удосконалення саме механізму їх реалізації.

У Законі «Про надання безоп­латної правової допомоги» не передбачено, наприклад, участі підзахисного у виборі адвоката, право громадянина на довіру чи недовіру до запропоновано­го захисника. Центр безоплат­ної допомоги як державна уста­нова одноосібно укладає угоду з юристом, а право участі в цьо­му громадянина потрібно шука­ти в інших законодавчих актах, якими, як правило, скористати­ся пересічній людині проблема­тично через низьку правову культуру, недосконалість взає­модії правових механізмів у сус­пільстві. Згадані положення за­кону не відповідають повною мірою ст. 59 Конституції Украї­ни, яка гарантує громадянинові право самому обирати захи-сника.

Отже, угода між центром та ад­вокатом має передбачати право на волевиявлення і вибір адво­ката самим підзахисним. Може трапитися так, що коли клієнт відмовиться від наданого адво­ката, особливо в кримінальних справах, то позбудеться захисту взагалі. Якість послуг захисника виписана, м’яко кажучи, нечіт­ко. Не простежується в законі мотивації якісної роботи.

Що ж до співпраці державних центрів правової допомоги з громадськими організаціями за­галом та профспілковими юрис­тами зокрема, то тут можуть ук­ладатися відповідні угоди про взаємодію на першому рівні – в цивільних справах. До рівня за­хисту в кримінальних справах профспілка доступу не матиме.

Свого часу профспілки мали на­мір самостійно створити центри надання правової допомоги, владнали фінансові, організа­ційні проблеми. З набранням чинності Закону «Про надання безоплатної правової допомо­ги» роль профспілкових юристів не втратить свого значення, особливо в царині трудових спорів та охорони праці, і може навіть зрости, якщо влада зі свого боку буде зацікавлена в згуртуванні зусиль учасників громадянського суспільства.

Підготувала Ольга Лобарчук

11.07.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини