Трудовий кодекс – на захист людини праці!

ПОСТАВЛЕНА МЕТА

РЕАЛІЗОВАНО В ПРОЕКТІ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ

1.

Збереження та посилення існуючо­го рівня захисту прав працівників, передбаченого чинним КЗпП України.

Проект Трудового кодексу України передбачає комплексне регулювання трудових правовідносин в умовах ринкової економіки і переважно приватної власності підприємств, створення необхідних умов для досягнення оптимального узгодження інтересів сторін трудових відносин та держави.

Так, серед інших положень проектом Кодексу передбачено:

– збереження нормальної тривалості робочого часу – 40 годин на тиждень (ст. 131);

– обов’язкове попереднє погодження з профспілковим комітетом звільнення працівника з роботи за ініціативою роботодавця (ст. 121);

– безумовну обов’язковість умов трудового договору (ст.ст. 44, 53, 76, 78, 83);

– заборону звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці чи відрядженні (ст. 116);

– не допускається звільнення працівника з мотивів досягнення пенсійного віку (ст. 119);

– установлюються підвищені гарантійні виплати при звільненні працівника в разі скорочення – у розмірі від однієї до трьох середньомісячних заробіт­них плат залежно від безперервного стажу роботи. У разі звільнення працівника в зв’язку з тривалою (понад 4 місяці) хворобою, а також у зв’язку з по­рушенням правил прийняття на роботу додатково виплачуватиметься вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку (ст. 251).

2.

Розширення можливостей проф-спілкових організацій у захисті тру­дових прав працівників.

Професійні спілки та їх об’єднання визначено самостійними суб’єктами, які можуть брати участь у трудових відносинах (ст. 19), а саме:

1. Профспілковий орган первинної профспілкової організації наділений правом попередньо погоджувати звільнення працівника за ініціативою робо­тодавця (ст. 121), уповноважується на звернення до суду в разі звільнення працівника без урахування його пропозиції (ст. 122) та може представляти ін­тереси працівника під час розгляду індивідуального трудового спору в суді або комісією з трудових спорів (ст. 418).

2. Пропозиції профспілкової організації про перенесення строків, тимчасове припинення або скасування заходів, пов’язаних із звільненням працівни­ків у зв’язку із скороченням, є обов’язковими для розгляду органами державної влади, органами місцевого самоврядування, роботодавцями, їх органі­заціями (ст.ст. 99, 431).

3. Передбачено збереження заробітної плати у середньомісячному розмірі працівникам, що беруть участь у страйку, в разі невиконання роботодавцем рішень примирних органів (ст. 379). Скорочуються строки та спрощується процедура проведення страйку: зменшено кворум для прийняття рішення про оголошення страйку з двох третин делегатів конференції до простої більшості (50% + 1) та строки попередження роботодавця про початок страйку з семи до трьох днів (ст. 372), а також установлюється, що про початок проведення попереджувального одногодинного страйку роботодавця поперед­жають за одну добу.

3.

Усунення прогалин в чинному тру­довому законодавстві, які дозволя­ють роботодавцям (власникам) дія­ти не в правовому полі, врегульо­вувати трудові відносини на свою користь, що в сучасних умовах на­буває значного поширення.

1. Запроваджується обмеження максимальної тривалості щоденної роботи при підсумованому обліку робочого часу – до 12 годин (ст. 143), що вкрай важливо для запобігання перевантаженню і виснаженню працівника на транспорті, в будівництві, промисловості, створенню аварійних ситуацій.

2. У проекті Кодексу закріплюються положення, які регулюють право на охорону праці (ст. 6) з метою запобігання порушенням прав і законних інтересів найманих працівників, з якими сьогодні практично без обмежень укладаються цивільно-правові угоди на виконання робіт.

3. З метою усунення розбіжностей у визначенні норми робочого часу при різних режимах роботи (шестиденний робочий тиждень, підсумований облік робочого часу, неповний робочий час тощо) в проекті Кодексу встановлюється, що 40-годинний робочий тиждень є основою для визначення норми робочого часу як для п’ятиденного робочого тижня з однаковою тривалістю роботи в кожний день тижня, так і для інших режимів робочого часу, в тому числі для режиму підсумованого обліку робочого часу (ст.ст. 137, 143).

4. Установлені правила щодо правонаступництва в трудових відносинах з метою усунення порушень інтересів працівників при ліквідації юридичних осіб та створенні на базі їх майна нових юридичних осіб (ст. 25).

4.

Законодавчо закріпити посилення державного нагляду та громадсь­кого контролю за дотриманням ро­ботодавцями трудового законо­давства в умовах масових пору­шень прав працівників, нелегаль­ного використання праці, «конвер­тних» зарплат, фактичної здачі пра­цівників у оренду один одному.

1. Проект Кодексу передбачає, що нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства, колективних договорів і угод здійснюється центральни­ми органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень, профспілками та їх об’єднаннями, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями в ме­жах і в порядку, визначених законом. Розмежовано також функції центральних і місцевих органів виконавчої влади із здійснення державного нагляду і контролю (ст.ст. 383–386).

2. Окремо виділено статтю, яка визначає порядок здійснення профспілками громадського контролю за дотриманням трудового законодавства і якою передбачено:

– безперешкодний доступ до огляду виробничих, службових та інших приміщень, де працюють члени відповідних профспілок;

– право вимагати та одержувати від роботодавця, іншої посадової особи накази (розпорядження), відомості про виплату заробітної плати, інші доку­менти, пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання норм трудового законодавства та соціально-економічних прав працівників – членів відповідних профспілок;

– проводити перевірки щодо правильності відрахувань із заробітної плати працівників – членів відповідних профспілок;

– контролювати стан безпеки та охорони праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, за­безпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту, а в разі загрози життю або здоров’ю пра­цівників вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах, інших структурних підрозділах юридичної особи в цілому на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників;

– складати акт перевірки стану додержання вимог трудового законодавства та вручати його під розписку роботодавцеві;

– вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень трудового законодавства, які є обов’язковими для розгляду;

– у разі невиконання роботодавцем подання про усунення порушень надсилати інформацію і матеріали перевірки відповідним органам державного нагляду (ст. 387).

5.

Збільшити оплату праці за роботу в умовах, що відрізняються від зви­чайних (понадурочних, у нічний час, при поділі зміни на частини).

1. Збільшено розмір гарантованої підвищеної оплати роботи в нічний час із 20 до 30% тарифної ставки (окладу) за кожну годину (ст. 230), законодавчо закріплено підвищення на 20% тарифної ставки (окладу) оплату праці при поділі робочого дня на частини (ст. 231), передбачено підвищену оплату на­дурочних робіт (у потрійному розмірі), якщо їх тривалість перевищує 120 годин на рік (ст. 232), оплату часу простою з вини роботодавця в розмірі не менше двох третин середньої заробітної плати працівника, розрахованих пропорційно до тривалості простою (ст. 234).

2. При звільненні в зв’язку із скороченням штату працівникові має виплачуватися вихідна допомога залежно від стажу роботи (до 5, до 10, більше 10 років) – від одного до трьох розмірів середньої заробітної плати (ст. 251).

6.

Посилити вплив колдоговорів і угод на регулювання трудових від­носин та встановлення додаткових соціальних гарантій.

Визначено поняття і правовий статус колективного договору як нормативного акту, що дозволить використовувати його положення як доказову базу під час розгляду спорів у судовому порядку (ст. 345), систематизовано строки укладення колективних договорів та угод (ст.ст. 348, 353), обмежено стро­ки ведення колективних переговорів, що дозволить уникнути затягування переговорного процесу (ст. 343), розширено сферу дії колективних угод (ст. 353).