Майно ФПУ не продається!
14 вересня 2011
року в газеті «Коммерсантъ-Украина» № 144 було розміщено інтерв’ю заступника
Генерального прокурора України М. Гаврилюка під заголовком «Михаил Гаврилюк: выступления,
митинги и пикеты проф-союзов нас не остановят», у якому вкотре пролунали
безпідставні й навмисні звинувачення посадових осіб Генеральної прокуратури
України на адресу Федерації профспілок України та її керівництва про нібито
наявні факти неправомірного відчуження державного майна.
Федерація
профспілок України зазначає, що інформація, яка міститься в публікації, є
такою, що не відповідає дійсності.
Так, заступник
Генерального прокурора України М. Гаврилюк в інтерв’ю безпідставно стверджує,
що «…органы прокуратуры препятствуют незаконному отчуждению имущества
Федерации…» і що «руководство Федерации активизировало попытки отчуждения
имущества». Він свідомо перекручує або не згадує взагалі про численні норми
українського законодавства, які повністю не узгоджуються з його
висловлюванням. Відтак високопосадовець зазначає: «Возбуждено 35 уголовных дел,
органы прокуратуры подали 147 исков о возврате 45 объектов стоимостью около 78
млн грн и земельных участков площадью свыше 34 га, которые были незаконно
выведены из государственной собственности. Число этих исков постоянно
возрастает. Больше всего их насчитывается в Крыму – 65, в Одесской области –
24, а также в Киевской области и Киеве – 18. Еще пять исков мы готовим к
передаче в суд. Кроме того, органы прокуратуры предотвратили отчуждение 25
объектов общей стоимостью более 1,5 млрд грн, которое проводилось под видом
заключения инвестиционных договоров».
Наводячи такі
дані, заступник Генерального прокурора України з невідомих причин не згадує,
що більшість із 35 порушених кримінальних справ узагалі не стосується працівників
ФПУ. Ці справи – як відгомін репресій 1937 року – порушено проти невинних
працівників низки районних і міських Бюро технічної інвентаризації та
працівників сільських і селищних рад по всій території України. Їхня
кримінальна «провина» лише в тому, що ці чиновники належним чином – за
зверненнями ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та ЗАТ «Укрпрофтур» – іще 10–15 років тому
відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» і
відомчих інструкцій оформили свідоцтва про право власності на нерухомі об’єкти
профспілок.
Саме через це
органи прокуратури в 2011 році (тобто через 19 років) розпочали кампанію із
поданням сотень позовних заяв щодо вилучення профспілкового майна. У цих заявах
органи прокуратури заявляють, що Федерація профспілок України не є власником
частки так званого «державного майна», і тому прокуратура залучає до цих сотень
процесів ФПУ лише як третю особу, без самостійних вимог. Сьогодні ще не маємо
жодного судового рішення, яке б набуло законної сили і яким би протиправні вимоги
органів прокуратури та Фонду державного майна України були б задоволені.
Водночас маємо вісім судових рішень, згідно з якими органам прокуратури відмовлено
у позовних вимогах стосовно визнання за державою права власності на майно
профспілок.
Заступник
Генерального прокурора України М. Гаврилюк також стверджує, що у 1960 році
Рада Міністрів УРСР передала в управління профспілковим організаціям
республіки санаторії та будинки відпочинку Міністерства охорони здоров’я УРСР,
наголошуючи при цьому, що зазначене майно залишилося у державній власності.
Однак він
навмисно замовчує, що та ж Рада Міністрів Української РСР своєю постановою
від 17 квітня 1956 року № 433 «Про поліпшення роботи санаторіїв і будинків
відпочинку» зобов’язала Міністерство охорони здоров’я УРСР прийняти від профспілкових
організацій «усі діючі й ті, що будуються, санаторії і будинки відпочинку
(крім одноденних), розташовані на території Української РСР, з усіма
допоміжними та підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, а
також асигнуваннями на утримання зазначених установ».
Згодом Рада
Міністрів Української РСР «з метою подальшого поліпшення організації відпочинку
і санаторно-курортного обслуговування трудящих, підвищення ролі профспілок у
цій важливій справі» зобов’язала Міністерство охорони здоров’я УРСР повернути
Українській республіканській раді профспілок зазначене майно.
Однак ані в
постанові Ради Міністрів Української РСР, ані в інших нормативних актах
жодного слова немає про те, що це майно залишається у державній власності й
передається профспілкам в управління.
Не містять норм,
які б встановлювали, що майно профспілок є державною власністю, і Закон України
«Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані
на території України» та постанова Верховної Ради України від 4.02.1994 №
3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу
РСР», на які посилається М. Гаврилюк.
У Висновку
науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. Корецького НАН
України про правомірність вимог органів держави до Федерації профспілок
України та її членських організацій щодо майна, набутого в порядку
правонаступництва від Укр-профради та Загальної конфедерації профспілок СРСР,
зазначено, що норми Закону України «Про підприємства, установи та організації
союзного підпорядкування, розташовані на території України» не можуть поширюватись
на профспілки України та їх майно, оскільки ще в жовтні 1990 р. на Установчому
з’їзді незалежних профспілок України було проголошено незалежність
профспілок від державних і господарських органів СРСР та УРСР.
Висловлювання
заступника Генерального прокурора України про те, що «..в пользовании ФПУ
находятся около 300 объектов государственной собственности общей стоимостью
около 10 млрд грн…» і «руководство профсоюзов делает вид, что не замечает
существования законов, запрещающих ему отчуждать имущество», також не
відповідають дійсності.
Сьогодні ані
Генеральною прокуратурою України, ані іншими органами державної влади не
надано жодного документального підтвердження фактів належності до державної
власності хоча б одного об’єкта профспілок.
Слід іще раз
наголосити, що з 2007 року не продано жодного об’єкта профспілкового майна.
Всі об’єкти майна профспілок зареєстровані державою відповідно до вимог
чинного законодавства, а отже, законність права власності профспілок на ці
об’єкти повністю доведена.
За результатами
науково-правової експертизи науковці дійшли висновку, що органи державної влади,
зокрема прокуратура, не мають правових підстав висувати майнові претензії до
Федерації профспілок України та її членських організацій щодо набутого нею
майна – як з точки зору верховенства права, так і з точки зору дотримання
принципу законності.
Федерація
профспілок України як правонаступниця Української республіканської ради
профспілок ніколи не була організацією союзного підпорядкування, а тому її
майно не могло стати державною власністю. Більше того, Інститут держави і
права акцентує увагу на тому, що спроби позбавити профспілки власності можуть
бути «ідентифіковані» лише як націоналізація (примусове відчуження), що, у
свою чергу, є порушенням численних міжнародних конвенцій та угод.
У зв’язку з
вищевикладеним Федерація профспілок України звернулася до суду з вимогою про
спростування недостовірних і таких, що не відповідають дійсності, відомостей,
оприлюднених заступником Генерального прокурора України М. Гаврилюком,
опублікованих у газеті «Коммерсантъ-Украина».
Інтерв’ю високопосадовця
є черговим свідченням того, що прокуратура не має чіткої, обґрунтованої, правової
позиції та необхідних доказів на свою користь, а лише нагнітає істерію, створюючи
хибне уявлення у громадян про ситуацію, що склалася, та свідомо формує негативний
образ профспілок у суспільстві.
Федерація
профспілок України розцінює такий виступ заступника Генерального прокурора
України М. Гаврилюка в засобах масової інформації як спробу прокурорського
тиску на суди та є елементарним пошуком «відьом у профспілках України».
ФАКТИ – РІЧ
ВПЕРТА
Про те,
що Федерація профспілок є ефективним власником, переконливо засвідчує те, що
щорічно в санаторно-курортних і туристських установах оздоровлюється понад 1
млн осіб, причому кожна четверта – це дитина. За останні 10 років тут пройшли
спеціалізовану реабілітацію понад 330 тис. людей. Якщо профспілкова власність
перейде до держави, то, ймовірно, її спіткає доля десятків оздоровчих закладів,
переданих ФПУ свого часу державі, а потім приватизованих. У них трудівника
можна побачити лише водієм, двірником чи садівником. Таким чином,
санаторно-курортні заклади та туристські об’єкти профспілок будуть остаточно
втрачені для людини праці.
25.09.2011
|