ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Як прокуратура шукала чорну кішку в темній кімнаті

Зазіхати на чуже майно. Втручати­ся у внутрішні справи. Перекручувати факти та відверто брехати. Взагалі-то ці дії з переліку заборонених. Але українські правоохоронці доводять: якщо дуже хочеться, то можна.

НАЛІТАЙ НА ЛАСИЙ ШМАТОК МАЙНА ФПУ

Ось уже кілька місяців Федерація профспілок Укра­їни не може нормально пра­цювати. Виконувати профе­сійні обов’язки, тобто захи­щати права громадян, чле­нам ФПУ постійно заважа­ють… представники Генпрокуратури. Як відомо, кілька тижнів тому до бу­дівлі Федерації увірвалися правоохоронці, налякали людей, почали проводити несанкціонований обшук. Але цим справа не обмежи­лася. Оскільки представни­ки прокуратури нічого не знайшли, їх це дуже збенте­жило та розлютило. Тож вони продовжили воювати з представниками ФПУ на інформаційному полі.

Отже, впродовж остан­ніх тижнів прокурори, які впритул взялися за Федера­цію, замість того, аби за­йматися своїми професій­ними обов’язками, працю­ють на публіку. Вони не­впинно роздають інтерв’ю, проводять брифінги та ро­блять гучні заяви. Суть їх зводиться до одного: Феде­рація профспілок України – це справжній монстр, який тільки те й робить, що роз­продає майно, яке їй не на­лежить. Натомість добрі й справедливі прокурори на­магаються перешкодити цьому антинародному та незаконному процесу. І ста­раються, як можуть. Що­правда, можуть вони неба­гато: просто говорити на чорне – біле і навпаки. Не­зважаючи на те, що у керів­ництва Федерації є всі доку­менти, які підтверджують, що їхня власність належить їм на законних підставах, представники Генпрокура­тури стоять на своєму: влас­ність державна, отже, має бути повернена «законно­му» власникові.

Для чого робляться такі заяви – цілком зрозуміло. Щоб підготувати суспільну думку до того, що всі дії, спрямовані проти Федера­ції, абсолютно законні, адже керівники ФПУ – справжні злочинці, і з ними інакше просто не можна. Звичайно, на людей тяму­щих і свідомих такі аргу­менти враження не справ­ляють. А от більшість тих, хто просто не хоче загли­блюватися у суть справи, може й повірити у «злочин­ні наміри» ФПУ. Цього, власне, й домагаються про­курори, проводячи свою підступну інформаційну війну.

ФПУ має всі докумен­тально підтверджені аргу­менти, аби легко довести свою правоту. На жаль, у Федерації немає таких медіаможливостей, які ма­ють прокурори. Отож вона неспроможна відповісти адекватно, на сторінках за­гальноукраїнської преси або в теле чи радіоефірі. Але ФПУ використовує будь-які можливості, аби довести: працівники проку­ратури, намагаючись ви­правдатися за свої недолугі дії щодо «розкуркулюван­ня» Федерації профспілок України, просто вигадують різні нісенітниці.

Після нової хвилі проку­рорських перевірок та ін­формаційних атак Федера­ція профспілок України звернулася за допомогою до Президента України, Між­народної конфедерації профспілок та Європейської конфедерації профспілок із проханням оперативно заді­яти всі можливі засоби впливу для захисту проф­спілкових прав в Україні. У відповідь про надання під­тримки сповістили Міжна­родна та Європейська кон­федерації профспілок, які надіслали відповідні листи на адресу Президента Укра­їни, Прем’єр-міністра та Го­лови Верховної Ради. В ці­лому ж на підтримку ФПУ виступили 6 міжнародних і 18 національних профцен­трів! Однак, на жаль, реак­ції поки що немає. Але є ве­лика надія, що «нікчемні справи» проти Федерації розсиплються самі по собі. Адже звинувачення не міс­тять жодних доказів або ре­альних фактів. А всі свої за­яви представники обвину­вачення будують на чутках чи відвертій брехні.

ЧИ ТО ВІН ВКРАВ, ЧИ У НЬОГО …

14 вересня 2011 року в га­зеті «Коммерсантъ-Украина» № 144 (№ 1418) було роз­міщено інтерв’ю заступника Генерального прокурора України М. Гаврилюка під заголовком «Михаил Гаври­люк: выступления, митинги и пикеты профсоюзов нас не остановят». У цьому інтерв’ю пан Гаврилюк навів декілька фактів, які, м’яко кажучи, не відповідають дійсності. Зокрема, він пові­домив про те, що Генпроку­ратура порушила 35 кримі­нальних справ щодо неза­конного відчуження майна. Але при цьому заступник Генпрокурора з невідомих причин не згадав, що біль­шість із цих справ узагалі не стосується працівників ФПУ. Вони були порушені проти невинних співробіт­ників низки районних і місь­ких БТІ та працівників сіль­ських і селищних рад по всій території України. Їхня «провина» лише в тому, що ці чиновники належним чи­ном за зверненнями ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та ЗАТ «Укрпрофтур» іще 10–15 років тому відповідно до За­кону України «Про держав­ну реєстрацію речових прав» і відомчих інструкцій офор­мили свідоцтва про право власності на нерухомі об’єкти профспілок.

Саме через ці причини органи прокуратури в 2011 році (тобто через 19 років) розпочали брудну кампа­нію з поданням сотень позо­вних заяв щодо вилучення профспілкового майна. У цих заявах органи прокура­тури визнають, що Федера­ція профспілок України не є власником жодної частки так званого «державного майна», і саме тому проку­ратура залучає до цих со­тень процесів ФПУ лише як третю особу, без самостій­них вимог. Сьогодні ще не­має жодного судового рі­шення, яке б набуло закон­ної сили і яким би проти­правні вимоги органів про­куратури та Фонду держав­ного майна України були задоволені. Водночас є 8 су­дових рішень, згідно з яки­ми органам прокуратури відмовлено у позовних ви­могах стосовно визнання за державою права власності на майно профспілок.

Узагалі пан Гаврилюк у своєму інтерв’ю свідомо пе­рекручує або не згадує вза­галі про численні норми українського законодавства, які повністю не узгоджують­ся з його висловлюваннями. Що ж, це відомий спосіб ма­ніпулювання фактами.

Не менш образливими були і заяви Анатолія Мель­ника – заступника Гене­рального прокурора – про­курора міста Києва. Незва­жаючи на те, що членів Фе­дерації не заарештовували та на засуджували (адже, як відомо, лише суд може ви­значити вину тієї чи іншої людини), прокурор абсо­лютно безпідставно звину­ватив ФПУ у нібито непра­вомірному відчуженні дер­жавного майна та скоєнні інших протиправних дій.

Особливо обурюють його твердження про те, що слав­нозвісна будівля на майда­ні Незалежності, у якій роз­ташований центральний офіс ФПУ, належить держа­ві. Адже всім відомо, що ця будівля була побудована си­лами Федерації. І сьогодні ця організація справно пла­тить усі господарські витра­ти та податок на землю.

Те ж стосується і цен­трального офісу компанії «Укрпрофоздоровниця» на вул. Шота Руставелі та готе­лю «Турист» на вул. Раїси Окіпної. Ці об’єкти з радян­ських часів перебували у власності профспілок, і ні­кому навіть на думку не спадало це оскаржувати.

Вочевидь, хтось із нової влади накинув оком на ці воістину «золоті» об’єкти. А як забрати чуже, якщо законно – не можна? Хіба що зробити це у «псевдозаконний» спо­сіб, натравивши правоохо­ронні органи. Але оскільки прокурори так нічого і не знайшли, доводиться вига­дувати різні нісенітниці. Одна з останніх «байок» пов’язана з тим, що керівни­цтво ФПУ начебто намагало­ся продати будівлю на май­дані Незалежності міфічній ізраїльській фірмі під будів­ництво готелю. При цьому пан Мельник не зміг згада­ти назви цієї фірми і вигля­дав не дуже впевнено. На­справді ж він просто під­твердив відому сентенцію «Чув дзвін, та не знає, де він». За словами юристів ФПУ, свого часу переговори з однією з ізраїльських ком­паній дійсно проводилися. Але, по-перше, йшлося про будівництво міні-готелю у дворі будівлі на майдані, а не про перебудову самого будинку. А по-друге, далі розмов справа не пішла. І вже точно ніхто не підпису­вав жодних документів.

Отже, ви схибили, пане Мельник. Причому не раз. Адже інформація, озвуче­на прокурором Києва на брифінгу про те, що керів­ники ФПУ підготували до­кументи для продажу ще одному міфічному покуп­цеві кілька сотень об’єктів на загальну суму півтора мільярди гривень, – теж не­правдива. Адже жодних до­кументів чи інших підтвер­джень прокурори так і не знайшли. Незважаючи на те, що дуже старалися.

Звісно, Федерація проф­спілок України так це не за­лишить. Окрім того, що про­курорські перевірки заважа­ють працювати та завдають моральної шкоди працівни­кам ФПУ, нападки правоохоронців у пресі шкодять діловій репутації найвпли­вовішої профспілкової орга­нізації країни. Отже, Феде­рація звернулася до суду за захистом порушеного права шляхом спростування недо­стовірної інформації, опри­людненої прокурором Ана­толієм Мельником. Оскіль­ки в країні (попри всі нама­гання деяких осіб) усе ж таки діє принцип презумп­ції невинності, прокурори як фахові правники мають це знати. А отже, утримати­ся від будь-яких звинува­чень до відповідного судо­вого рішення.

ТУШЕ, ПАНЕ ПШОНКО!

Найприкріше те, що без­підставні звинувачення лу­нають із найвищих кабіне­тів посадових осіб, чий обов’язок – захищати закон, а не нехтувати ним. Так, най­більше заяв щодо «злочин­ної» діяльності ФПУ зробив Генеральний прокурор Ві­ктор Пшонка. Проте, на кож­не звинувачення Пшонки у фахівців Федерації профспі­лок є гідна, підкріплена до­кументами та законодав­чою базою, відповідь.

Наприклад, Віктор Пшонка знову згадав про нікому не відому ізраїльську фірму, яка буцімто хотіла купити об’єкти, що належать ФПУ. Але ж такі рішення просто неможливо «протягнути» че­рез президію Федерації та­ємно. У травні 2011-го на роз­гляд президії було винесено низку питань про оптиміза­цію структури майнового комплексу ФПУ та доціль­ність подальшого викорис­тання окремих об’єктів. Іш­лося також про залучення інвестицій (про необхідність яких неодноразово говорив Президент Віктор Януко­вич). А от про продаж – жод­ного слова.

Ще одне звинувачення від Віктора Пшонки поля­гає в тому, що начебто ФПУ ще 2007 року заблокувала роботу урядової комісії щодо інвентаризації свого майна. Але ж що інвента­ризувати, якщо це майно належить профспілкам і його інвентаризацією за­ймаються профспілкові підприємства, які ведуть відповідний облік? А звіту­вати перед будь-якими ко­місіями ФПУ не зобов’язана за законом. Хоча Федерація не збирається ухилятися від інвентаризації: їй не­має чого приховувати. Тим більше, що держава в особі спеціально уповноважених органів уже підтвердила правовий статус об’єктів майна профспілок шляхом видачі відповідних сві­доцтв про право власності. Отже, як би не хотілося прокурорам довести, що власність профспілок на­лежить державі, але де-факто і де-юре вона таки належить профспілкам.

Ще один закид пана Пшонки – начебто непрозо­ра політика ФПУ в кількос­ті та вартості об’єктів, що їй належать. Але державна реєстрація права власності на об’єкти ФПУ проведена з дотриманням вимог Тимча­сового положення про поря­док державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого на­казом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за №  7/5. Крім того, відповід­но до ч. 4 ст. 3 Закону Украї­ни «Про державну реєстра­цію речових прав на неру­хоме майно та їх обмежень» право власності та інші ре­чові права на нерухоме майно, набуті згідно з чин­ними нормативно-правовими актами, визнані дер­жавою. Всі профспілкові об’єкти пройшли державну реєстрацію. Отже, з ураху­ванням наведених поло­жень Закону, зареєстроване право власності на об’єкти за ФПУ та створеними нею суб’єктами господарюван­ня є доведеним.

Вичерпавши свої аргу­менти, Генеральний проку­рор перейшов на особистос­ті. Мовляв, Голова ФПУ діяв за вказівкою когось нагорі. Але будь-хто, озна­йомлений зі Статутом Фе­дерації, знає: подібні рі­шення не ухвалюються са­мим головою, а лише пре­зидією, до складу якої вхо­дить 77 осіб, та Радою ФПУ, яка налічує 300 членів.

По суті, сам Генпроку­рор не до кінця обізнаний, чиєю ж власністю є проф­спілкове майно. Бо в його заявах на кшталт «нехай держава визначає питання власності в законному по­рядку» вочевидь лунає сум­нів щодо того, що майно є все-таки державним. Мож­ливо, тому, що воно аж ніяк не може бути державним, бо належить профспілкам? Адже сам Пшонка визнає, що ці об’єкти не були по­ставлені на державний об­лік. Якщо за 20 років неза­лежності країни цього так і не було зроблено, це лише доводить відсутність закон­них підстав для такого вчинку. Отже, якщо майно не державне, то профспілки можуть розпоряджатися ним на власний розсуд.

От і виходить, що проку­рори марно шукають чор­ну кішку в темній кімнаті. Можливо, її там просто не­має. Що ж, у такому випад­ку не допоможе й чорний піар…

«ПРО» І «КОНТРА»

Генеральний прокурор Віктор Пшонка: Новокаховський міський суд 12 серпня 2011 року виніс обвинувальний вирок за ст. 367 кримінального кодексу України за фактом службової не­дбалості керівникові Новокаховської філії БТІ. Він незаконно видав Херсонському підприєм­ству «Херсонтурист» свідоцтво про право власності на державне майно готелю «Нова Каховка» вартістю 1 млн гривень. Для чого регіональному керівництву профспілки потрібно шахрай­ським шляхом діставати незаконну довідку? Щоб потім цей об’єкт опинився у власності комер­ційної або приватної структури. Як і ті 45, про які я вам говорив. особу засуджено на 2 роки.

Відповідь ФПУ: Контроль за роботою державних службовців – справа держави. Зазначену особу засуджено, але відтак профспілки не припинили бути власником майна готелю «Каховка». Що ж стосується твердження про те, що профспілка отримала «шахрайським шля­хом незаконну довідку», слід зазначити, що свідоцтво на право власності готелю «Нова Ка­ховка» видано на підставі законного рішення Новокаховської міської ради від 08.11.2010.

Віктор Пшонка: Органами прокуратури шляхом застосування цивільно-правових заходів порушено питання про повернення незаконно придбаного майна дитячого оздоровчого закладу «Дністер» (м. Буковина, Чернівецька обл.), дитячого санаторію ім. Щорса (Чернігів­ська обл.), дитячого санаторію «Зірка» та дитячого санаторію «Дубки» (київська обл.), при­міщень туристично-оздоровчого комплексу «Придніпровський» (Черкаська обл.) та бага­тьох інших об’єктів.

Відповідь ФПУ: Органами прокуратури ініційовано визнання недійсними рішень на оформ­лення дозвільних документів права власності, прийнятих органами місцевого самовряду­вання, та свідоцтв права власності на нерухоме майно майнових комплексів «Дитячого сана­торію ім. Щорса», «Санаторію «Зірка» та «Санаторію «Дубки» за ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Питання щодо повернення придбаного майна в позовних заявах прокуратури не порушува­лося. Щодо позову про визнання рішення на оформлення права власності на майновий комплекс «Дитячий санаторій ім. Щорса» за ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», то суд його задо­вольнив частково. Дане рішення оскаржене ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» в апеляційному по­рядку. Щодо «Санаторію «Зірка» ухвалено два судових рішення: про скасування рішення про оформлення права власності за ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» – задоволено позов прокурату­ри, але ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» оскаржує його, та щодо визнання договору купівлі-продажу корпусу – прокуратурі відмовлено в повному обсязі.

25.09.2011

Вл. інф.

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини