ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Від кого треба захищати профспілкове майно?

8 вересня 2011 року було проведено брифінг Генерального прокурора України на тему: «Діяльність органів прокура­тури України щодо захисту державного майна, яке знахо­диться у користуванні Федерації профспілок України».

Головним інтересом Генеральної про­куратури України стали профспілкові оздоровниці, які так хочеться декому прибрати до своїх рук, оскільки це санаторії, а біля них – най­кращі землі в Прикарпат­ті, Закарпатті та Криму. Без жодного посилання на закон очільник прокура­тури безпідставно заявив, що майно профспілок є державним і передане їм лише у відання.

Видно, завдяки цьому твердженню Генеральна прокуратура України та інші правоохоронні органи вже протягом трьох міся­ців безцеремонно втруча­ються у діяльність Федера­ції профспілок України та її членських організацій, третирують вимогами до­кументів, допитами, обшу­ками.

Хоча прокурорам відо­мо, що протягом десятків років оздоровниці, турис­тичні заклади, інші об’єкти були у повній власності профспілок і вони відкри­то їх використовували для надання послуг трудящим. Державні органи видали відповідні підтвердні до­кументи щодо прав влас­ності.

Прийнятий 7 лютого 1991 року Закон України «Про власність» визнав профе­сійні спілки суб’єктами права колективної влас­ності (стаття 20) та визна­чив перелік об’єктів, що можуть бути у власності профспілок, а саме: майно культурно-освітнього та оздоровчого призначен­ня, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди вироб­ничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, не­обхідне для забезпечення діяльності, передбаченої статутами. Згідно зі стат­тею 28 зазначеного закону профспілки можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазна­чених в їхніх статутах, і в порядку, передбаченому законодавством України.

Що стосується поло­жень Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного під­порядкування, що розташо­вані на території України», на які посилаються органи прокуратури. У Висновку науково-правової експер­тизи щодо правомірності вимог органів держави до Федерації профспілок України та її членських організацій щодо майна, набутого в порядку право­наступництва від Укрпроф­ради та Загальної конфе­дерації профспілок СРСР, затвердженого Радою науково-правових експер­тиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецько­го HAH України, зазначе­но, що норми цього закону не можуть поширюватися на профспілки України та їхнє майно, оскільки ще в жовтні 1990 р. на Установ­чому з’їзді незалежних профспілок України була проголошена незалежність профспілок України від державних і господарських органів СРСР та УРСР, за­тверджено Положення про Федерацію незалежних профспілок, яким визна­чено її правовий статус як незалежної організації та встановлено, що вона стала правонаступником Української республікан­ської ради профспілок.

Отже, на момент набут­тя чинності Закону Укра­їни «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкуван­ня, що розташовані на території України» – 10 ве­ресня 1991 р. – Федерація незалежних профспілок України як правонаступ­ник Української респу­бліканської ради проф­спілок та її майно не були об’єктами союзного під­порядкування, а тому не могли стати державною власністю.

З огляду на те, що з 1991 року жоден державний ор­ган не надав документаль­но підтверджених фактів наявності державної част­ки в об’єктах власності ФПУ, а їх у природі не іс­нує, слід вважати, що на цей час питання власності профспілок та їх об’єднань повністю врегульоване на законодавчому рівні.

Так, згідно із статтею 21 Закону України «Про об’єднання громадян» об’єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об’єднання гро­мадян набуває права влас­ності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або держа­вою, набуте від вступних та членських внесків, по­жертвуване громадянами, підприємствами, установа­ми та організаціями, а та­кож на майно, придбане за власні кошти чи на інших підставах, не заборонених законом. Громадські орга­нізації також мають право на майно та кошти, набуті в результаті господарської та іншої комерційної ді­яльності створених ними госпрозрахункових уста­нов та організацій, засно­ваних підприємств.

Такі ж норми містяться у статті 34 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльнос­ті», в якій установлено пра­во профспілок, їх об’єднань мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їхньої ста­тутної діяльності, у тому числі право власності на майно та кошти, набуті в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організа­цій, визначено інші підста­ви виникнення права влас­ності на майно та право розпоряджання ним.

Слід наголосити, що згідно із зазначеною стат­тею позбавлення проф­спілок права власності, а також права володіння та користування майном, пе­реданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених за­коном.

Аналогічної позиції дотримується Конститу­ційний Суд України, який у своєму рішенні від 11 листопада 2004 pоку № 16-рп/2004 щодо захисту пра­ва власності організацій споживчої кооперації (спо­рідненої з профспілковою формою власності) зазна­чив, що право власності споживчої кооперації, на­буте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає дер­жавному захисту на рівні з правами інших суб’єктів права власності.

Таким чином, фахівці державних і незалежних правових інституцій на­вели більш ніж достат­ньо юридичних підстав вважати, що Федерація профспілок України стала суб’єктом права власності профспілкового майна на законних підставах, тобто є законним власником.

Отож з урахуванням принципу верховенства права та дотримання за­конності висування майно­вих претензій до Федерації профспілок України всі спроби «повернути» сило­вим шляхом санаторії у володіння держави є неза­конними і безперспектив­ними, оскільки права за­конного власника надійно захищені Конституцією України.

На жаль, як зрозуміло зі слів оратора, не все в Україні вирішується за за­коном, у тому числі й Ге­неральною прокуратурою України.

Ось про яку правду за­був сказати на брифінгу Генеральний прокурор України.

Численні рі­шення судів і висновки нау­кових експер­тів однознач­но підтверд­жують, що майно перебу­ває у повній власності профспілок на законних під­ставах, а тому всі дії прокуратури і правоохорон­них органів – незаконні.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

Перші державні акти про передачу майна українським профспілкам були видані в 1919–1921 роках. Майно передавалося безплатно, у виключне во­лодіння без права його вилучення навіть у військовий час. Перехід на пов­не самофінансування за рахунок членських внесків, які були введені з 1 січня 1938 року, та інших власних коштів стали першими ознаками неза­лежності профспілок від держави. Згодом права в повному обсязі, в тому числі право мати власне відокремлене (балансове) майно, майнові права, укладати угоди, бути позивачем і відповідачем у судах, створювати підпри­ємства та господарські товариства профспілок, були закріплені Основами цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік, прийнятими у 1961 році, та Цивільним кодексом УРСР, введеним у дію з 1 січня 1964 року. Відповідно до статті 24 Цивільного кодексу УРСР профспілки як громадські організації мали статус юридичної особи, відокремлене майно і самостій­ний баланс та здійснювали свої права через свої виборні органи.

17.09.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини