ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ГЕРОЇ-ПРОФСПІЛКОВЦІ – В ЛА ВАХ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Поряд із забезпечен­ням роботи еконо­мічного фронту – для забезпечення оборо­ноздатності та жит­тєдіяльності країни в умовах повномасш­табної війни, поряд із підтримкою внутріш­ніх біженців та спіл­чан, що постраждали від воєнних дій, по­ряд із наданням ма­теріальної допомоги ЗСУ, профспілки ще й делегували понад 20% спілчан до лав сил оборони України, які мужньо захища­ють нашу Батьків­щину у найгарячіших точках воєнних дій.

Представляємо до уваги читачів короткі оповіді лише про де­кого з цих Героїв.

Ігор БОЙКОВ,

колишній військовослужбовець, нині слюсар-ремонтник доменного цеху «Запоріжсталі».

Майже 25 років Ігор Бойков працював на Запо­ріжсталі слюсарем-ре­монтником доменного цеху. Однак на початку повномасштабної війни вирішив стати на захист України та приєднався до ЗСУ.

Військовослужбовець на початку повномасш­табного вторгнення від­правився на один із най­важчих напрямків – Доне­цький. І згодом був переве­дений на Запорізький фронт, де потрапив під об­стріл і отримав поранен­ня.

«Ми з побратимами ева­куювали поранених з гаря­чої точки у Запорізькій об­ласті. І під час евакуації потрапили під ворожий обстріл, де я і отримав осколкові поранення. Мої побратими надали мені першу допомогу, завдяки цьому я зараз живий», – розповідає запоріжсталі­вець.

Ігор пройшов складне лікування та реабіліта­цію, зокрема за підтримки Запоріжсталі. А після від­новлення, вже навесні ми­нулого року, знову повер­нувся до рідного цеху і продовжив роботу слюса­рем-інструментальником. Адаптуватися до цивіль­ного життя захиснику до­помогли рідні та колеги.

«Підприємство опера­тивно надало мені допо­могу у розмірі 100 тис. грн в межах програми під­тримки тяжко поранених співробітників-військо­вослужбовців. Після ліку­вання я побував у Трускав­ці за реабілітаційною пу­тівкою від комбінату. Це дуже вагома підтримка на шляху до цивільного жит­тя», – розповідає Ігор.

Нині чоловік постійно на зв’язку зі своїми побра­тимами, підтримує та до­помагає оборонцям.

Наталія КАРПОВА-ЧАБАН,

бойова медикиня Національної гвардії України.

Членкиня первинної профспілкової організації членів сімей захисників України міста Києва Всеу­країнської Профспілки За­хисників України.

Народилась у селі Лип­не Житомирської області. Пішла на службу за контр­актом у 2019 році, по закін­ченню медичного коле­джу. На час початку по­вномасштабного втор­гнення перебувала на рід­ній Житомирщині у де­кретній відпустці, проте стала до лав місцевого ТРО. Влітку 2024 року піш­ла добровольцем на фронт як медичний працівник.

Сьогодні Наталія пліч- о-пліч із чоловіком і бра­том служить у Національ­ній гвардії України, де обі­ймає посаду санітарного інструктора роти.

Сергій ЛЕЙЧЕНКОВ,

доброволець, ветеран російсько-української війни.

Голова Львівської об­ласної організації Всеу­країнської профспілки за­хисників України.

У 2014 році добровільно вступив до батальйону «Айдар», в складі якого брав участь в Антитеро­ристичній операції та Опе­рації об’єднаних сил на Донеччині. Після комісу­вання у 2016 році почав ак­тивно працювати з ветера­нами Львівщини, брати участь в антикорупційних проєктах та допомагати патріотичному вихован­ню молоді.

Напередодні повно­масштабного вторгнення росії став одним із органі­заторів Західного центру спротиву, який від лютого 2022 року патрулював ву­лиці Львова, організував блокпости на таких клю­чових напрямках, як Чер­воноград та Сокаль.

Сьогодні Сергій Лейчен­ков очолює Львіський об­ласний осередок Всеукра­їнської профспілки захси­ників України, ветеран­ську спільноту Львівщини, веде національно-патріо­тичну діяльність, спрямо­вану на виховання молоді.

Руслан МЕДВЕДЕНКО,

військовослужбовець 27-го Окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України.

Член профспілкової ор­ганізації Комунального закладу Київської облас­ної ради «Богуславський гуманітарний фаховий ко­ледж імені І.С. Нечуя-Ле­вицького», соціальний пе­дагог, викладач ЦК викла­дачів педагогіки, психоло­гії та окремих методик.

З 14 березня 2022 року перебуває на службі ЗСУ, у 27-му Окремому стрі­лецькому батальйоні.

Олексій МІЩЕНКО,

молодший сержант, командир стрілкового відділення 252 батальйону сил територіальної оборони України, ветеран російсько-української війни.

Голова первинної орга­нізації м. Вишневе Всеу­країнської профспілки за­хисників України.

24 лютого 2022 року зу­стрів ворога у складі Ви­шневського добровольчо­го формування територі­альної громади. У липні того ж року мобілізований Бучанським ТЦК до Окре­мого 252 батальйону вете­ранів морської піхоти «Штурм». Брав участь у зі­ткненнях на Донецькому, Лиманському, Харківсько­му напрямках, боях за ра­йон Бахмута, Торського, Кремінної та Ямполя, за­хищав кордон на Сумщи­ні, отримав контузію на території рф.

Сьогодні Олексій Мі­щенко перебуває в запасі, проте продовжує допома­гати рідному батальйону своєю волонтерською ді­яльністю.

Андрій НІКІТІН,

ветеран російсько- української війни.

Наразі Андрій Нікітін – заступник начальника ка­федри фізичного вихован­ня, спеціальної фізичної підготовки та спорту фа­культету спеціалістів вій­ськової розвідки та сил спеціальних операцій Вій­ськової академії міста Одеса, голова Одеської об­ласної організації Всеу­країнської профспілки за­хисників України, спортс­менів та працівників сфер.

Після закінчення Ака­демії сухопутних військ служив на командних по­садах у Сухопутних вій­ськах, пройшовши шлях від командира взводу до командира батареї.

Від початку російсько­го вторгнення у 2014 році брав участь в антитеро­ристичній операції на До­нецькому напрямку.

У 2020 році присвятив себе вихованню курсантів Військової академії міста Одеса, але з початком по­вномасштабного втор­гнення росії у 2022 році офіцер знову став на за­хист Батьківщини у скла­ді новоствореної 126-ї бри­гади Територіальної обо­рони ЗСУ, виконував бойо­ві завдання з організації оборонних та контрнасту­пальних дій на Придні­стровському та Херсон­ському напрямках.

Сьогодні Андрій Нікі­тін веде викладацьку ді­яльність у Військовій ака­демії Одеси, де продовжує готувати нове покоління українських військовос­лужбовців, передаючи їм свій бойовий досвід.

Олександр ПАНЧЕНКО,

доброволець Збройних Сил України, командир підрозділу піхоти.

У березні 2022 року на­чальник відділу управлін­ня автоматизації Запоріж­сталі Олександр Панчен­ко став добровольцем Збройних Сил України. Це було саме у той час, коли комбінат готувався до ви­мушеної зупинки вироб­ництва.

Брав участь у боях на Сумському напрямку, далі – у звільненні Харків­щини, українського Дон­басу. Згодом став коман­диром відділення піхоти.

Під час виконання бо­йових завдань на Авдіїв­ському напрямку Олек­сандр отримав важке по­ранення. Після нього чо­ловік вже не зміг поверну­тися до військової служби, тож нині Олександр знову працює на рідному комбі­наті. Запоріжсталь допо­магає йому з відновлен­ням після бойових ушко­джень, згідно з розробле­ною корпоративною про­грамою підтримки ветера­нів.

Відвідує Олександр і зу­стрічі в межах проєкту «Спілкуй. Ветеран» Споді­вається, що проєкт допо­може йому та побратимам розібратися в усіх про­блемних питаннях.

Катерина САМОХВАЛОВА,

військовослужбовиця розвідувального батальйону 33 окремого штурмового полку.

Членкиня первинної профспілкової організації членів сімей захисників України міста Києва Всеу­країнської профспілки за­хисників України.

Народилась і виросла у місті Сєвєродонецьк Лу­ганської області. Від 2014 року допомагала військо­вим як волонтер, у 2018 році призвалась на служ­бу, оскільки це було мрією всього її життя.

Сьогодні Катерина Са­мохвалова разом з побра­тимами та посестрами бо­ронить кордони нашої держави на Покровському напрямку.

Геннадій ТИЧИНА,

військовослужбовець Третього Іноземного Легіону, другої десантно-штурмової роти спеціального призначення «Омега».

Народився в україн­ському місті Одеса. У 13 років емігрував до Ізраї­лю, де у 28 пішов до армії. З початком повномасш­табного вторгнення росії в Україну повернувся на Батьківщину і став до лав Третього Іноземного Легі­ону.

У грудні 2023 року у боях за Харківщину Генна­дій натрапив на протипі­хотну міну МОН-50, в ре­зультаті чого втратив око та 2 нижні кінцівки.

Сьогодні Геннадій Ти­чина продовжує служити українському народу у складі роти забезпечення Третього Іноземного Легі­ону.

Анатолій УЗЛОВ,

доброволець, ветеран ЗСУ.

Перед початком повно­масштабної війни мав 25 річний досвід роботи на «Запоріжсталі», працював сталеваром.

Після початку війни відразу став доброволь­цем. Пройшов навчання на Яворівському полігоні і згодом увійшов до анти­диверсійної групи.

Виконував бойові за­вдання на Донеччині, останнє було у селищі Піс­ки, де тривали запеклі бої. Під час обстрілу ворожим танком військовий дістав уламкове поранення руки й переніс операцію з ампу­тації лівої кисті.

Після демобілізації з лав ЗСУ та тривалої реабі­літації Анатолій повер­нувся на Запоріжсталь ін­женером-технологом у рідному мартенівському цеху, де до цього 25 років працював сталеваром. На новій посаді Анатолій ку­рирує ремонти печей.

10.03.2025

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини