ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ГІДНА ЗАРПЛАТА – ЗАПОРУКА ГІДНОЇ ПРАЦІ!

Одним із пріоритетних за­вдань профспілок залиша­ється забезпечення гідної оплати праці та достатнього життєвого рівня для праців­ника та його сім'ї в умовах стрімкого зростання цін та замороження основних дер­жавних соціальних стандар­тів і гарантій.

На жаль, залишилася не­врахованою профспілкова пропозиція на 2023 рік щодо зростання мінімальної зарп­лати щонайменше на рівень інфляції (до 8457 грн з 01.01.2023). Як наслідок, у серпні ц.р. фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб сягнув 8015 грн та на 20% переви­щив «заморожену» на рівні жовтня 2022 року мінімальну заробітну плату (6700 грн).

Наразі, профспілки напо­лягають на підвищенні роз­міру мінімальної заробітної плати на 2024 рік до фактич­ного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням прогноз­ного індексу споживчих цін на 2023 рік (9257 грн); вста­новленні розміру посадового окладу працівника І т.р. ЄТС на рівні фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; віднов­ленні індексації грошових доходів населення у повному обсязі тощо. Відповідні про­позиції надіслані до парла­менту.

Проте розмір мінімальної зарплати в зареєстрованому проєкті держбюджету на 2024 рік передбачено вста­новити у розмірі: з 1 січня – 7100 грн, з 1 квітня – 8000 грн, що вже сьогодні відстає від фактичного розміру про­житкового мінімуму для пра­цездатних осіб.

Слід зазначити, що попе­редньо Мінфін планував під­вищення мінімальної заро­бітної плати до 8000 грн з липня 2024 року. Проте, за підсумками консультацій з профспілковою стороною уряд збільшив у проєкті бю­джету–2024 середньорічний розмір мінімальної заробіт­ної плати на 3,4%.

Встановлення мінімальної заробітної плати на запропо­нованому профспілками рів­ні сприяло б:

– виконанню завдання Президента України – досяг­ти такого рівня оплати праці, який можна було б визначити за формулою «сусіди у Євро­союзі плюс 30%»;

– наближенню України до європейських трудових стан­дартів, зокрема до виконан­ня Директиви (ЄС) 2022/2041 про адекватну мінімальну заробітну плату в ЄС, яка ре­комендує встановлювати її на рівні не нижче 50% від се­редньої заробітної плати (прогноз Мінекономіки – 21852 грн у 2024-му).

Зарплатні борги – ще одне системне кризове явище, яке загострює війна.

За сприяння ФПУ, в парла­менті зареєстровано проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в тому числі у випадку неплатоспроможності робо­тодавця» (реєстр. № 9510).

Наразі Сторона профспі­лок здійснює комплекс захо­дів з метою його підтримки та просування. Зокрема, на виконання Рекомендацій учасників круглого столу «Борги по зарплаті – пробле­ми та шляхи вирішення» ФПУ направила звернення до Президента України, СПО ро­ботодавців, голів ВРУ та пар­ламентських груп та фракцій, Комітету ВРУ з питань соці­альної політики та захисту прав ветеранів, КМУ з пропо­зиціями щодо вирішення проблеми заборгованості з виплати зарплати з метою збереження та відновлення трудового потенціалу країни, а також щодо підтримки за­конопроєкту №9510.

ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ БЮДЖЕТУ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ АПАРАТУ ФПУ

ОСУЧАСНЕННЯ КОЛЕКТИВНО- ДОГОВІРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

У 2023 році багаторічна робо­та експертів, фахівців, профспіл­ковців та роботодавців заверши­лася прийняттям законів України «Про колективні угоди та догово­ри» (далі – Закон №2937) та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопору­шення щодо посилення відпові­дальності за порушення вимог за­конодавства про колективні уго­ди та договори» (далі – Закон №3256).

Закон №2937 запроваджує правове регулювання низки пи­тань, щодо яких існували законо­давчі прогалини. Зокрема, серед новел Закону:

• обмеження сфери дії поло­жень колективних договорів – на всіх працівників поширюються лише положення з питань, що від­повідно до законодавства регу­люються колективними договора­ми;

• дія інших положень колектив­ного договору визначається са­мим колективним договором (тоб­то вони можуть застосовуватися виключно до членів профспілок, якщо це визначено у колективно­му договорі);

• законодавче врегулювання укладення територіальної угоди в окремій галузі;

• запровадження нового виду колективної угоди – галузевої угоди обмеженої дії, яка уклада­ється в галузях, де відсутні репре­зентативні суб’єкти сторін (сторо­ни) галузевого рівня;

• залучення до колективних переговорів державних колегі­альних органів у разі, коли умови праці в галузі регулюються їхніми рішеннями;

• порядок формування спіль­ного представницького органу сторін профспілок та роботодав­ців тощо.

Закон №3256 спрямований на посилення адміністративної від­повідальність у сфері колективно- договірної роботи.

Водночас вищевказані закони набирають чинність через шість місяців з дня припинення чи ска­сування воєнного стану.

На виконання Національної стратегії у сфері прав людини на 2021–2023 роки при НСПП була утворена робоча група з пред­ставників СПО об'єднань профспі­лок, роботодавців, Мінекономіки, НТСЕР, громадських організацій, експертів, інших відповідальних виконавців для напрацювання проєкту Закону України «Про ко­лективні трудові спори».

Протягом 2022–2023 року від­булося 56 засідань вищевказаної робочої групи, а 5 вересня 2023 року на сайті Національної служ­би посередництва і примирення оприлюднено цей законопроєкт.

Проєктом Закону України «Про колективні трудові спори» визна­чено організаційно-правові заса­ди, порядок та способи вирішення колективних трудових спорів в Україні шляхом вирішення існую­чих проблем:

• необхідність законодавчого розподілу колективного трудово­го спору (далі – КТС) на «спори про права» та на «спори про інтереси» та визначення шляхів їх вирішен­ня;

• оновлення інституту «страйк»;

• розширення інституту аль­тернативних способів вирішення колективних трудових спорів;

• порядку повідомної реєстра­ції та вирішення КТС (конфлікту);

• необхідність посилення від­повідальності сторін КТС (кон­флікту) за ухилення від примир­них процедур та невиконання рі­шень примирних органів;

• проблеми з оплатою послуг з посередництва і трудового арбі­тражу;

• необхідність трансформації «незалежного посередника» в «трудового медіатора» тощо.

Водночас сторони соціального діалогу неодноразово порушува­ли питання оновлення визначе­них вищевказаним законом кри­теріїв, які використовуються на національному, галузевому та те­риторіальному рівнях для під­твердження репрезентативності, особливо в умовах різкого падін­ня чисельності працездатного на­селення. У вересні 2023 року НСПП виступила із ініціативою щодо розробки нової редакції За­кону України «Про соціальний діа­лог в Україні».

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ ТА КОЛЕКТИВНО- ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

01.11.2023

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини