ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ДО З’ЇЗДУ ФПУ

«Н а сьогодні профспілка – це єдина надійна опора для працівників, і тіль­ки вона може реально їх захистити.

На будь-якому рівні – регіональному чи галузевому, профспілки надають без­коштовну юридичну допомогу, здійсню­ють представництво та захищають інтереси людей праці. Вступивши до проф­спілки, працівник захищає себе від жит­тєвих негараздів.

Профактив – це великий інтелектуаль­ний потенціал нашої держави. Сьогодні ми створюємо своє майбутнє. З огляду на своє оточення скажу вам, що так воно і є. Як голова молодіжної організації ППО ВП ЗАЕС, що входить в Атомпрофспілку, весь вільний час спілкуюсь із молодими спеціалістами, обговорюю з ними їхні плани на майбутнє. Майже кожен з них має ідеї та проєкти щодо покращення умов на своєму робочому місці або в ціло­му на підприємстві. Атомники – багато­гранні, й окрім промислового напряму, розвиваються в інших сферах діяльності.

У сучасних умовах цифрових техноло­гій та пандемії COVID-19 профспілкам необхідно бути гнучкими й швидко адап­туватися. Наш головний інструмент – миттєва передача інформації, і щоб по­кращити його, необхідно якнайшвидше діджиталізувати та провести цифрову трансформацію у всьому профспілково­му русі. На мою думку, якщо об’єднати молодіжні «цифрові» проєкти з критич­ними знаннями наших старших колег, ми отримаємо могутню та модернізова­ну профспілку.

Перед VIII з’їздом хочу побажати но­вому Голові ФПУ великих досягнень у справі захисту законних прав та інтере­сів спілчан, продовження розвитку моло­діжного напряму».

ЯКЩО У ЛЮДИНИ ВИНИКАЮТЬ ТРУДНОЩІ, ВОНА ЙДЕ У СВІЙ

ПРОФКОМ

К оли прямо по курсу VIII з’їзд ФПУ, саме час поспілкуватись із таким цікавим профспілковим ліде­ром, як Костянтин Підгор­ний, голова цехкому домен­ного цеху, член профкому первинної організації ПМГУ МК «Азовсталь».

– Костянтине Ігоровичу, які найголовніші завдання профспілкової діяльності?

– Насамперед, представлен­ня та захист інтересів працівни­ків у соціально-економічній сфері. Це забезпечення членам профспілок гідних умов і опла­ти праці шляхом участі в колек­тивних переговорах, укладення якісних галузевої угоди і колдо­говорів, контроль за їх виконан­ням. Потім – сприяння зайня­тості, збереження робочих місць. Правовий захист, як пе­ред роботодавцем, так і в суді (по всіх майданчиках трудово­го законодавства, зокрема, коли йдеться про врегулювання колективних трудових спорів, дотримання процедур скоро­чення штатів, звільнення, різ­ного роду виплати згідно із за­коном і колдоговором тощо), повинні здійснювати профспіл­кові юристи. Контроль охорони праці на виробництві, збере­ження гарантій в тому, що сто­сується отримання трудящими медичного обслуговування і пенсійних пільг. Вирішення со­ціально-побутових проблем, зміцнення солідарності, органі­зація дозвілля і т. ін.

– Чи вдається профспіл­кам вирішувати ці завдан­ня?

– Частково. З одного боку, ми щодня захищаємо інтереси лю­дей, які стикаються з конкрет­ними проблемами: недостатньо безпечними умовами для робо­ти, неадекватною організацією якихось виробничих процесів і побуту, помилками в нараху­ванні зарплат і т. ін. Якщо у лю­дини виникають труднощі, куди вона йде? У свій профком.

Але з іншого боку, нам не вдається налагодити систему захисту людей праці на держав­ному рівні – наші законодавці, навпаки, її руйнують.

– А які у нас є інструменти для цього?

– Відповідно до чинного за­конодавства профспілкові орга­нізації мають право вести ко­лективні переговори, подавати заяви, звернення, петиції, ви­словлюючи невдоволення окре­мими рішеннями або проблема­ми. Ці інструменти підходять для ситуацій, коли має місце соціальний діалог.

Колективні переговори – най­кращий засіб досягнення по­ставлених профспілкою за­вдань. Але це не завжди дієво. У разі якщо діалог неможливий, у нас є право також проводити збори, мітинги, демонстрації – акції колективного протесту, аж до страйків.

Але страйки – крайній захід. Вони хоч і є дієвим способом тиску на роботодавця, але не­суть значні загрози для праців­ників: від втрати частини дохо­ду до ризику звільнення.

– Які профспілкові події останнього часу Вам запам’яталися найбільше?

– Всеукраїнська акція про­тесту «Хвиля гніву». 30 січня 2020 року ми виступили єдиним фронтом під гаслом «Стоп тру­довому рабству!». Це було по­тужно! Мітинги пройшли чи не в усіх куточках України, про них навіть писали засоби масо­вої інформації, які зазвичай іг­норують профспілкові події. У нас у Маріуполі народ збирався на Театральній площі: було більше 3 тис. осіб, які, працюю­чи в нашій країні, небайдужі до своєї подальшої долі. На жаль, жодної реакції з боку Уряду і Президента ми не побачили...

– Чого б Ви побажали профлідерам і активістам у ниніш­ній непростій ситуації?

– Досконально розбиратися в тому, що ми робимо, не боятися вчитися новому і не втрачати віру в успіх. В історії профспі­лок було багато складних пері­одів, але солідарними зусилля­ми ми завжди долали всі труд­нощі. І сьогодні впораємося, го­ловне – не здаватися.

РОЗМОВЛЯЛА НАТАЛІЯ БУЛДЕНКО

ПЕРВИНКИ – ГОЛОВНИЙ ПЛАЦДАРМ

Володимир Ворох,

голова Молодіжної ради ФПУ,

голова Чернігівської обласної організації профспілки працівників АПК, делегат VIII з’їзду ФПУ:

«У період еконо­мічної та полі­тичної кризи, пандемії СOVID-19 голо­вними завданнями профспі­лок на 2021–2026 роки є:

1. Формування та підтвер­дження власної позитивної іде­ології, спрямованої на забезпе­чення гідного рівня життя пра­цюючої людини та поваги до неї з боку держави і роботодавців.

2. Налагодження соціально­го партнерства та готовність до активної і конструктивної опозиції.

3. Перемога в інформацій­ній війні, з використанням усього наявного спектру ресур­сів, який є у профспілок.

4. Формування позитивного іміджу профспілок та навчання профлідерів, які є «обличчям» профспілкових організацій.

5. Оновлення кадрів та залу­чення до профспілок молодих, активних і дієвих профспілко­вих лідерів.

Особливу увагу слід зверну­ти на первинні профспілкові організації, які є головним плацдармом, де саме форму­ється й реалізується профспіл­кове членство. Звичайно, рі­вень роботи тут залежить не тільки від активності й прин­циповості голови, а й від пра­вової захищеності та фінансо­вої незалежності його самого. Надзвичайно важливою є про­блема мотивації профспілко­вого членства, яка, в свою чер­гу, безпосередньо впливає на чисельність профспілок та їх організаційний стан, фінансо­ву міць і, звичайно, на можли­вості щодо виконання їх голов­ної функції. В цьому напрямі мені видається правильним пе­ренесення центру ваги діяль­ності всеукраїнських профспі­лок безпосередньо до первин­них профспілкових організа­цій, бо сьогодні саме ця профланка потребує комплексної практичної допомоги та під­тримки. Необхідно також під­вищувати рівень та активність пропаганди діяльності проф­спілкових органів усіх рівнів. Важливим є пошук і визначен­ня в робітничому середовищі неформальних лідерів, органі­зація їхнього навчання та залу­чення до профспілкової робо­ти, що має значно активізува­ти діяльність первинки та сприяти підвищенню її автори­тету в трудовому колективі.

Профспілки в Україні мають об’єднатися і стати носієм основних профспілкових прин­ципів: солідарності та справед­ливості. Профспілкові лідери зобов’язані працювати для лю­дини, а не людина для проф­спілковців. Ми всі повинні сконцентруватися на інтересах людини праці і спрямувати усі свої зусилля на зростання дові­ри до діяльності профспілок, формування у членів профспі­лок почуття власної гідності для відстоювання своїх прав та інтересів».

ПРОФСПІЛКИ ПОВИННІ БУТИ СИЛЬНИМ СОЦІАЛЬНИМ ПАРТНЕРОМ

Мар’яна Каршаі,

голова первинної профспілкової організації Часлівецької загальноосвітньої спеціальної школи-інтернату І–ІІ ст. (Закарпаття

« Щ одо бачен­ня розви­тку проф­спілкового руху, то щиро хотілося б, щоб робота зосереджувалась насамперед на захисті прав працівника, їх обстоюванні на усіх рівнях.

Профспілки сьогодні, як основні захисники прав працю­ючих, повинні мати свої важе­лі впливу і бути сильним соці­альним партнером для влади.

Сучасний профспілковий лі­дер, на моє переконання, має бути добре підготовленим, по­інформованим, з полум’яним серцем Данко. Людиною, яка діє в площині «колектив + ін­дивідуальність» із власним професійним почерком, вагою слова і набором відповідних компетентностей, затребува­них сьогодні у профспілковій роботі. Адже лише сучасний і професійний лідер із «щитом та мечем на полі бою із соці­альною несправедливістю» в нових умовах може відстоюва­ти права тих, хто йому повірив і довірив їх».

Усі новини