ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ЛЮБОВ ХАЛІМАН: «ХОЧЕШ ПОЛІПШЕНЬ – ДОМАГАЙСЯ ЇХ РАЗОМ З УСІМА»

Голови профкомів Профспілки металур­гів і гірників України в переважній більшості люди зайняті. Так само як і профлідер первинки Дніпров­ського коксохімічного заводу (м. Кам’янське) Любов Халіман, у якої вільних хвилин практично немає. Тож ми вирішили не забирати у неї дорогоцінний час довгими розмова­ми про різне і поставили тільки най­актуальніші запитання в форматі бліц-інтерв’ю.

– Яка роль профспілки в житті тру­дового колективу?

– Несправедливо, що хтось бо­реться за свої права, бере участь в акціях протесту, виявляє солідар­ність, а хтось стоїть осторонь – і має ті самі блага. Вважаю, що колектив­ний договір має поширюватися тіль­ки на членів профспілки. Хочеш поліп­шень – домагайся їх разом з усіма.

– Які проблеми найбільше турбу­ють Вас як профспілкового лідера?

– З огляду на ситуацію в гірничо-металургійній галузі, на перший план виходить проблема збереження робо­чих місць. Після неодноразових опти­мізацій чисельності персоналу вона дуже й дуже актуальна. І власники продовжують шукати можливості для проведення скорочень. При цьому на­магаються все робити «обґрунтова­но»: перевіряють хронометраж робіт, завантаженість відділень, наявність сировини – і якщо є найменший при­від, тут же проводять «оптимізацію», переводять працівників за їх згодою в одну зміну або виводять в простій.

– Чи створюються сьогодні нові робочі місця?

– Про це навіть думати не дово­диться, зокрема, коли йдеться про виробничий персонал. Нові місця створюють в основному для керівної ланки. Чомусь власники думають, що чим більше на підприємстві ме­неджерів, тим ефективнішою буде його економіка.

З людьми праці склалася інша тен­денція: їх навчають суміжним профе­сіям, а потім додаткову роботу за но­вим профілем включають до посадо­вих обов’язків, не проводячи доплат за суміщення. По суті, одна людина працює за двох, навантаження зрос­тає, а заробітна плата лишається на попередньому рівні.

– Що Ви думаєте про ліберальні реформи в трудовій сфері, які нама­гається проводити нова влада?

– Це зруйнує систему трудових прав і гарантій, позбавить людей їх стабільної зайнятості. Не можна до­пустити погіршення трудового зако­нодавства. Необхідно продовжувати боротьбу проти необдуманого скасу­вання законодавчих актів і норм, осо­бливо в питаннях охорони праці, в од­носторонньому порядку з формулю­ванням «застарілі».

Подібні питання мають регулюва­тися у рамках тристороннього діало­гу: власник, держава і профспілки як представник працівників.

– Що ж робити, які Ви бачите шля­хи вирішення?

– Насамперед, кожен повинен професійно робити свою справу. Не­вмілі реформи приведуть нашу краї­ну до прірви. Якщо є бажання зберег­ти її промисловий потенціал (на жаль, таке бажання сьогодні відсут­нє), потрібно змінювати підходи. Промисловим сектором повинні за­йматися фахівці, що глибоко розумі­ють усі процеси, що відбуваються в цій сфері.

– Які, на Ваш погляд, основні стра­тегічні завдання національного проф­спілкового руху?

– Нам важливо продовжувати під­вищувати кваліфікацію профактиву в усіх напрямах профспілкової роботи, дбати про кадровий резерв і підготов­ку новообраних голів цехкомів і проф­групоргів, виховувати і навчати мо­лодь, обмінюватися досвідом, поши­рювати позитивні приклади роботи первинних організацій, переймати до­свід роботи і методи боротьби зару­біжних профспілок. Зберігати добрі традиції, але при цьому вносити нові, сучасні ідеї в профспілкову діяль­ність. Ми повинні йти в ногу з часом: швидше перебудовуватися, адаптува­тися до нових умов.

Ще Профспілці металургів і гірни­ків України, яка представляє аван­гард робітничого класу, потрібно сприяти консолідації національного профспілкового руху, наполегливіше виступати в дорадчих органах вищо­го рівня та активніше брати участь у виборах в законодавчі органи влади.

РОЗМОВЛЯВ МИКОЛА СОЛОВЕЙ

ФОТО АВТОРА

ПАВЛО ПРУДНІКОВ: «УКРАЇНА МОЖЕ СТАТИ ЛІДЕРОМ У СВІТОВОМУ ПРОФСПІЛКОВОМУ РУСІ»

В лас­ним ба­чен­ням змін, які на­зріли у ві­тчизняному профспілко­вому русі, що найближ­чим часом можна змінити та в якому напрямку руха­тись профспілкам, розпо­відає делегат VIII з’їзду ФПУ, заступник голови Атомпрофспілки Павло Прудніков.

«Профспілковий рух в Україні перебуває у кризі. Звісно, це не оптимістична думка і, мабуть, суб’єктивна, але я вважаю, що за останні років 20 вже було висловлено чимало ідей, прогресивних та класних, і додати немає чого. Але, на жаль, ідеї так і лишились ідеями, і здебіль­шого тільки «на папері».

Наведу лише одне з таких гасел, довколо якого точать­ся розмови на моїй пам’яті ще з початку 2000-х років. Це міцна первинка, яка має ста­ти основою і для ЦК, і для найбільших профспілкових об’єднань. Про це ми неодно­разово зазначали і на з’їздах Атомпрофспілки, і на з’їздах ФПУ. І чим більше ми пра­цюємо, тим більше переко­нуємось, що з того часу це гасло своєї актуальності не втратило.

На моє переконання, весь профспілковий рух, як би ми його глобально не уявляли, і не думали, які ми сучасні та «просунуті», приречений на невдачу, якщо у нас не буде створено справжніх, потуж­них первинок. Уся робота та ідеологія, всі ресурси і ЦК, і Федерації, й обласних профоб’єднань мають бути спрямовані саме на це. Ми всі разом маємо працювати на первинки. Саме там є профспілкове реальне та конкретне життя, робота з ранку до вечора, спілкуван­ня з членами профспілок, про яких ми так багато гово­римо і яких, на жаль, біль­шість з профспілкових функ­ціонерів мало бачать.

Ось ми намагаємось вирі­шити проблему скорочення профспілкового членства... А вона також там – на пер­винному рівні. Працівники спілкуються безпосередньо з головою цехкому або голо­вою профкому, і по них вони й судять про профспілку. Або люди бачать роботу профспілки, або ні. І неваж­ливо, чи це маленька первин­ка, навіть 20 осіб, або 20 ти­сяч – від масштабів мало що залежить. Потрібно працю­вати з людиною, щоденно спілкуватись з нею, щоденно надавати їй допомогу. Саме там, на первинному рівні, до­помагають конкретній люди­ні у конкретній справі. Там живе профспілкова ідея, там вона трансформується (від­повідно до сучасних вимог) і приваблює людей, або не приваблює.

Адже чому люди вступа­ють до профспілки? Насам­перед, для захисту своїх тру­дових прав. Саме це має сприяти залученню до на­ших лав нових прихильни­ків. Якщо ми втратимо міц­ну первинну ланку, з якої за­галом утворюється наш профспілковий рух, то гріш нам ціна. Ось це і має бути головним вектором у нашій роботі.

Щодо кризи профспілко­вого руху. Насамперед, не­обхідно визначитись, яким чином сьогодні, в умовах, що склались, діяти проф­спілкам. Профспілковий рух як в Україні, так і в усьому світі значно транс­формується. Існують так звані альтернативні, або не­залежні, профспілки, але й вони не дають на це відпові­ді, а здебільшого говорять про страйки, не пропоную­чи будь-яких інших, більш сучасних способів боротьби за права спілчан.

Але зважаючи на те, що від індустріальної епохи ми перейшли до епохи інформа­ційної, страйк – це інстру­мент ще минулого сторіччя. Сьогодні він не дуже дієвий, й навіть колдоговори не дуже дієві. А ось правильно організований інформацій­ний супротив або проведені перемовини дають свої пло­ди. Тобто, нам потрібно від­найти нові, сучасні інстру­менти у своїй роботі, які б відповідали сьогоденню.

Вони ще у стадії напрацю­вань. Ми їх ще не вигадали. І така ситуація не тільки у нас, а й в усьому світі. Проф­спілки перебувають у пошу­ку. І хто першим віднайде адекватні методи впливу, що відповідають духу часу, рів­ню освіти, інформаційним потокам, бажанням людей, той і буде «на коні».

21.03.2021

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини