ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

КОСТЯНТИН ПІДГОРНИЙ: «ПРОФЛІДЕР ПОВИНЕН БУТИ КОМПЕТЕНТНИМ, ГРАМОТНИМ І СМІЛИВИМ»

К оли пря­мо по курсу VIII з’їзд ФПУ, саме час по­спілкуватись із таким цікавим профспілковим лідером, як Костянтин Підгорний, голова цехкому доменного цеху, член профкому первинної організа­ції ПМГУ МК «Азовсталь».

– Костянтине Ігоровичу, які найголовніші завдання проф­спілкової діяльності?

– Насамперед, представлення та за­хист інтересів працівників у соці­ально-економічній сфері. Це забез­печення членам профспілок гідних умов і оплати праці шляхом участі в колективних переговорах, укла­дення якісних галузевої угоди і колдоговорів, контроль за їх вико­нанням. Потім – сприяння зайня­тості, збереження робочих місць. Правовий захист, як перед робото­давцем, так і в суді (по всіх майдан­чиках трудового законодавства, зо­крема, коли йдеться про врегулю­вання колективних трудових спо­рів, дотримання процедур скоро­чення штатів, звільнення, різного роду виплати згідно із законом і колдоговором тощо), повинні здій­снювати профспілкові юристи. Контроль охорони праці на вироб­ництві, збереження гарантій в тому, що стосується отримання трудящими медичного обслугову­вання і пенсійних пільг. Вирішення соціально-побутових проблем, зміцнення солідарності, організа­ція дозвілля і т. ін.

– Чи вдається профспілкам ви­рішувати ці завдання?

– Частково. З одного боку, ми що­дня захищаємо інтереси людей, які стикаються з конкретними проблемами: недостатньо безпеч­ними умовами для роботи, неадекватною організацією якихось виробничих процесів і побуту, по­милками в нарахуванні зарплат і т. ін. Якщо у людини виникають труднощі, куди вона йде? У свій профком.

Але з іншого боку, нам не вдаєть­ся налагодити систему захисту людей праці на державному рівні – наші законодавці, навпаки, її руйнують.

– А які у нас є інструменти для цього?

– Відповідно до чинного законо­давства профспілкові організації мають право вести колективні пе­реговори, подавати заяви, звер­нення, петиції, висловлюючи не­вдоволення окремими рішеннями або проблемами. Ці інструменти підходять для ситуацій, коли має місце соціальний діалог.

Колективні переговори – най­кращий засіб досягнення постав­лених профспілкою завдань. Але це не завжди дієво. У разі якщо діалог неможливий, у нас є право також проводити збори, мітинги, демонстрації – акції ко­лективного протесту, аж до страйків.

Але страйки – крайній захід. Вони хоч і є дієвим способом тис­ку на роботодавця, але несуть значні загрози для працівників: від втрати частини доходу до ри­зику звільнення.

– Які профспілкові події остан­нього часу Вам запам’яталися найбільше?

– Всеукраїнська акція протесту «Хвиля гніву». 30 січня 2020 року ми виступили єдиним фронтом під гаслом «Стоп трудовому раб­ству!». Це було потужно! Мітинги пройшли чи не в усіх куточках України, про них навіть писали засоби масової інформації, які за­звичай ігнорують профспілкові події. У нас у Маріуполі народ збирався на Театральній площі: було більше 3 тис. осіб, які, пра­цюючи в нашій країні, небайдужі до своєї подальшої долі. На жаль, жодної реакції з боку Уряду і Пре­зидента ми не побачили...

– Чого б Ви побажали профліде­рам і активістам у нинішній не­простій ситуації?

– Досконально розбиратися в тому, що ми робимо, не боятися вчитися новому і не втрачати віру в успіх. В історії профспілок було багато складних періодів, але солідарними зусиллями ми завжди долали всі труднощі. І сьогодні впораємося, головне – не здаватися.

РОЗМОВЛЯЛА НАТАЛІЯ БУЛДЕНКО

ФОТО АВТОРА

НА РІВНІ ФПУ МАЄ БУТИ РОЗРОБЛЕНО СУЧАСНУ СТРАТЕГІЮ МОЛОДІЖНОГО ПРОФСПІЛКОВОГО РУХУ

Віталій Кіндзерський,

голова профкому Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича:

«С туденти завжди були рушій­ною си­лою світу, вони нала­штовані на саморозви­ток, участь у громад­ському житті, реформа­торські зміни в країні. Уже сьогодні молодь до­лучається до цих проце­сів, але на шляху до са­мореалізації, інтеграції у суспільне життя та розвитку свого потенці­алу щодня стикається з такими проблемами, як отримання якісної осві­ти, робота за фахом та гідна її оплата, реаліза­ція себе в своїй країні, а не за кордоном, погір­шення здоров’я та від­сутність безкоштовного, гарантованого Консти­туцією України кваліфі­кованого медичного за­безпечення, нестача ре­сурсів для поліпшення житлових умов та по­вноцінних можливостей культурного розвитку й обміну.

Об’єднавшись у проф­спілкові організації, сту­денти відстоюють свої права та інтереси, як в університетах, так і на рівні держави. Саме тому на рівні Федерації проф­спілок України має бути окреслено вектор розви­тку молодіжної політики та розроблено сучасну стратегію молодіжного профспілкового руху.

Через інструменти та можливості цієї страте­гії і повинен забезпечу­ватися соціальний діа­лог молоді з органами державної влади задля вирішення проблемних питань, що виникають в студентських колекти­вах, та створення умов для розвитку і самореа­лізації молодого поко­ління в своїй країні».

ПРОФСПІЛКОВИЙ ЛІДЕР – ЛЮДИНА З ПОЛУМ'ЯНИМ СЕРЦЕМ

Мар’яна Каршаі,

голова первинної профспілкової організації Часлівецької загальноосвітньої спеціальної школи-інтернату І–ІІ ст. (Закарпаття):

«Щ одо ба­чен­ня роз­витку профспілкового руху, то щиро хотілося б, щоб робота зосеред­жувалась насамперед на захисті прав працівни­ка, їх обстоюванні на усіх рівнях.

Профспілки сьогодні, як основні захисники прав працюючих, пови­нні мати свої важелі впливу і бути сильним соціальним партнером для влади.

Сучасний профспілко­вий лідер, на моє переко­нання, має бути добре підготовленим, поінфор­мованим, з полум’яним серцем Данко. Людиною, яка діє в площині «колектив + індивіду­альність» із власним професійним почерком, вагою слова і набором відповідних компетент­ностей, затребуваних сьогодні у профспілко­вій роботі. Адже лише сучасний і професійний лідер із «щитом та ме­чем на полі бою із соці­альною несправедливіс­тю» в нових умовах може відстоювати права тих, хто йому повірив і дові­рив їх».

21.03.2021

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини