СТАВКА – НА ЗМІЦНЕННЯ СОЛІДАРНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ

П ротягом останніх ро­ків було схвалено низку рішень, спря­мованих на підви­щення рівня пенсій­них виплат. Але загальний рівень пенсійного забезпе­чення громадян залишаєть­ся низьким.

З 2018 року пенсіонерам, які досягли 65 років та мають стра­ховий стаж не менше 35 років – чоловіки, 30 років – жінки, міні­мальна пенсія встановлюється у розмірі 40% мінімальної заро­бітної плати (з 1 січня 2021 року це 2400 грн).

Разом з тим, пенсіонерам, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і мають тривалий страховий стаж (30 років жінки та 35 років чоловіки) встановлю­ється мінімальна пенсійна ви­плата на рівні 2100 грн.

Пенсіонерам, яким виповни­лося 80 і більше років, встанов­лено щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 грн та­ким чином, щоб розмір їх пенсії разом із зазначеною виплатою не перевищував розміру серед­ньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислен­ня пенсії за 2019 рік, тобто 9205 грн. Зазначеним особам, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і мають страховий стаж 25 років – чоло­віки, 20 років – жінки, в яких розмір пенсії не досягає 2600 грн, встановлено доплату до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Крім того, у 2021 році (з 1 лип­ня) передбачається встановлен­ня щомісячної компенсаційної виплати до пенсій особам віком від 75 до досягнення 80 років у розмірі до 400 грн, у межах се­редньої заробітної плати в Україні, яка враховуватиметься для обчислення пенсій за 2020 рік, тобто 10340 грн. Також пе­редбачається встановлення мі­німальної пенсійної виплати особам, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне страхування» та мають страхового стажу не мен­ше 25 років – чоловіки, 20 років – жінки, у розмірі 2500 грн.

У той же час загальний рі­вень пенсійного забезпечення громадян залишається низь­ким. Основними проблемами є встановлення мінімальної пен­сії за віком нижче фактичного розміру прожиткового мініму­му для непрацездатних осіб, зменшення вартості 1 року стра­хового стажу з 1,35 до 1,0, низькі темпи підвищення пенсій порів­няно із зростанням середньої за­робітної плати в країні.

Так, мінімальна пенсія за ві­ком (з 1 грудня 2020 року – 1769 грн) майже вдвічі нижче фактич­ного розміру прожиткового міні­муму для непрацездатних осіб (у цінах грудня 2020 року – 3370 грн). Середній розмір пенсії з 1 січня 2021 року склав 3508 грн. До зазна­ченого розміру отримують пенсії близько 70% пенсіонерів. Проф­спілкова сторона постійно пору­шує питання про необхідність на­ближення мінімальної пенсії за віком до фактичного розміру прожиткового мінімуму.

Дотепер залишається невирі­шеним питання підвищення (ін­дексації) пенсій, призначених за «спеціальними» законами, зокре­ма державним службовцям, на­уковцям та іншим працівникам, пенсії яким не підвищувалися тривалий час. У Верховній Раді України зареєстровано напрацьо­ваний Мінсоцполітики законо­проєкт щодо вдосконалення пен­сійного законодавства (реєстр. № 4668), яким, зокрема, передба­чається запровадження індекса­ції зазначених пенсій. Такі зміни законопроєктом пропонується запровадити з 2022 року, тому ФПУ звернулась до профільного Комітету ВРУ з пропозицією щодо індексації «спеціальних» пенсій з урахуванням темпів зростання середньої зарплати та споживчих цін уже в 2021 році, а також визначення на законодав­чому рівні терміну її проведення (не пізніше березня).

Недостатніми темпами роз­вивається недержавне пенсійне забезпечення.

На жаль, національні робото­давці не застосовують практику європейських країн щодо додат­кового пенсійного забезпечення за рахунок підприємств, як по­казника корпоративної соціаль­ної відповідальності.

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

І ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФПУ

НЕ ДОПУСТИТИ ЗВУЖЕННЯ ПРАВ ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ

Мінімальний розмір допо­моги по безробіттю для застра­хованих осіб з 1 березня 2020 року становить 1800 грн, або 85,6% від прожиткового міні­муму для працездатних осіб (2102 грн), але вже на 1 грудня 2020 року цей показник знизив­ся до 79,3% (у зв’язку із збіль­шенням прожиткового мініму­му до 2270 грн). За наполяган­ням профспілкової сторони, у ІІІ кварталі 2021 року правлін­ням Фонду соціального страху­вання на випадок безробіття заплановано розгляд питання про чергове підвищення міні­мального розміру допомоги по безробіттю.

Останніми роками система соціального страхування потер­пає від нестачі коштів з різних причин, серед яких непродума­ні рішення державної сторони, низька платіжна дисципліна роботодавців, пандемія тощо. Заборгованість Фонду соціаль­ного страхування перед застра­хованими особами з виплат по лікарняних уже вдруге за цей період досягає 2 млрд грн. Для ліквідації заборгованості Уря­дом надаються асигнування з держбюджету. Але при виді­ленні коштів у лютому ц.р. Мін­фіном внесено пропозицію щодо необхідності розробки за­конодавчих змін у підходах до призначення допомоги по тим­часовій непрацездатності за­лежно від страхового стажу, пе­регляду умов надання допомо­ги по вагітності та пологах з урахуванням страхового стажу тощо. Тому профспілкам наразі важливо не допустити звужен­ня існуючих матеріальних прав застрахованих осіб у системі со­ціального страхування.

З 2015 року застрахованих осіб несправедливо позбавили фінансування за рахунок ко­штів соціального страхування санаторно-курортного лікуван­ня як профілактики захворюва­ності. Залишилась тільки оплата лікування застрахова­них осіб і членів їх сімей у реа­білітаційних відділеннях сана­торно-курортних закладів піс­ля перенесених важких захво­рювань і травм за направлен­нями медичних закладів. Але цього вочевидь недостатньо для профілактики захворюва­ності. До того ж, навіть з таким реабілітаційним лікуванням постійно виникають проблеми: не проводяться необхідні тен­дерні закупівлі реабілітацій­них путівок, призупиняється його фінансування, здійсню­ються постійні намагання зменшити фінансування цих видатків Фонду тощо.

До 2016 року розмір єдиного соціального внеску залежав від класу професійного ризику виробництва за видами еконо­мічної діяльності, тобто чим вище ймовірність нещасних випадків чи професійних за­хворювань на підприємстві, тим вище розмір єдиного соці­ального внеску. Але з 2016 року його встановили однако­вим для усіх юридичних та фі­зичних осіб, що є несправедли­вим. Оскільки ті галузі, що ма­ють суттєвий рівень травма­тизму та професійних захво­рювань на своїх підприєм­ствах, сплачують такий же відсоток страхового внеску, як і організації й установи, на яких практично немає нещас­них випадків чи професійних захворювань. Така зрівнялів­ка знівелювала стимулювання роботодавців забезпечувати охорону праці, а то й узагалі дотримуватися її норм на сво­їх підприємствах.