ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ТРУДОВА РЕФОРМА «ПО-УКРАЇНСЬКИ»: ЯКИЙ ВЕКТОР ОБИРАЄ ДЕРЖАВА?

П ереговори, консуль­тації, спільне із соці­альними партнера­ми опрацювання за­конодавчих пропо­зицій щодо змін до законо­давства, яким регулюються трудові відносини в Україні, триває вже не перший рік. Проте, юридично-правового оформлення ця робота так і не набула. Хоча редакцій про­єкту Трудового кодексу було декілька, і в тому числі при­йнятих у першому читанні Верховною Радою.

Лібералізація трудового зако­нодавства постійно наражалась на опір профспілок і самих пра­цівників. Не полишають цю ідею і представники нинішньої вла­ди. Зокрема, попередній Уряд Олексія Гончарука за підтримки правлячої партії «Слуга народу» намагався кардинально перекро­їти трудове законодавство у тур­борежимі задля того, щоб бізне­су було легко приймати на робо­ту працівників і легко звільняти. А самого працівника, як висло­вилася очільниця парламент­ського Комітету з питань соці­альної політики Галина Третья­кова, «трохи дискримінувати».

Не вийшло! Проти повстали українські профспілки, їх рішу­че підтримали міжнародні профцентри, які організували солідарні акції. Розголос дій­шов до ООН, Міжнародної орга­нізації праці та керівних орга­нів ЄС, які вказали українській владі на непорушність прав лю­дини і трудових прав працівни­ків, гарантованих міжнародни­ми актами, до яких приєдналася держава Україна. А також за­кликали владу до соціального діалогу і консультацій з проф­спілками, які є законним інсти­тутом представництва інтересів працівників. Так, 6 лютого 2020 року Асамблея Української сто­рони Платформи громадянсько­го суспільства Україна – ЄС при­йняла Заяву з приводу реформи трудового законодавства та її відповідності зобов’язанням України за Угодою про асоціа­цію, зазначивши, що положення законопроєкту «Про працю» по­рушують сім директив розділу «Трудове законодавство», рам­кову Директиву 89/391 та 19 пов’язаних галузевих директив з безпеки і гігієни праці.

25–27 лютого ц.р. на запро­шення ФПУ і КВПУ в Україні пе­ребувала Спільна місія Євро­пейської конфедерації профспі­лок та Пан’європейської регіо­нальної ради МКП на чолі з ге­неральним секретарем ЄКП Лу­кою Вісентіні, яка під час зу­стрічі з тодішніми міністрами Уряду України, головою Коміте­ту Верховної Ради України з пи­тань соціальної політики та за­хисту прав ветеранів Галиною Третьяковою, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Людмилою Денісовою, головою Представництва ЄС в Україні Матті Маасікасом та на­ціональним координатором МОП в Україні Сергієм Савчу­ком висловила глибоку стурбо­ваність тим, що ініційовані вла­дою законопроєкти №№ 2708 та 2681 грубо порушують права профспілок та їх автономію.

Комітет з економічних, соці­альних і культурних прав ООН на своєму 30 - му засіданні 6 берез­ня 2020 року в заключних заува­женнях до доповіді України про дотримання прав, визнаних у Міжнародному пакті про еконо­мічні, соціальні та культурні права, висловив занепокоєння тим, що проєкт Закону про пра­цю (№ 2708) та проєкт Закону про внесення змін до Кодексу зако­нів про працю України (КЗпП) щодо додаткових підстав для звільнення (№ 2584) викликають серйозну стурбованість в контек­сті 6 та 7 статей пакту й закликав переглянути вказані законопро­єкти з метою забезпечення права на захист від несправедливого звільнення, на відпочинок і до­звілля, на обмеження робочого часу й оплату понаднормової ро­боти в повній відповідності з вказаними статтями пакту.

15 жовтня ц.р. координаторка системи ООН в Україні Оснат Лубрані, представляючи для української сторони аналітичну довідку ООН щодо реформуван­ня трудового законодавства в Україні, наголосила, що така ре­форма має відбуватися згідно з конвенціями МОП і відповідни­ми директивами у межах Угоди про асоціацію Україна – ЄС та га­рантувати основоположні права працівників, зокрема щодо всту­пу до організації профспілок за власним вибором.

Здається, ці заклики у владі почули. І в Комітеті з питань соцполітики навіть відбулися комітетські слухання щодо по­дальших дій з реформування трудового законодавства. На­разі рекомендації за підсумка­ми слухань не оприлюднено, однак уже очевидно, що лібе­ральний проєкт Закону про працю (2708), який мав заміни­ти КЗпП, Уряд не буде подава­ти до Верховної Ради як ціліс­ний документ.

Напевно, взято до уваги, що група народних депутатів 29 жовтня зареєстрували проєкт Закону про дерадянізацію зако­нодавства України (№ 4284), яким, зокрема, визначили тер­мін підготовки нового Трудово­го кодексу до 1 січня 2022 року, який має замінити нинішній КЗпП від 1976 року із змінами за роки незалежності України.

Проте, процес оновлення за­конодавства не зупинено. Уря­довці й народні депутати дро­блять законопроєкт № 2708 та інші на частини, подають їх до ВР як внесення змін до чинного КЗпП та інших актів. Здавалося б, що в цьому немає нічого пога­ного, адже ті ж самі профспілки визнають, що сьогодні є «прога­лини» у законодавстві щодо ре­гулювання трудових відносин у гіг - економіці, цифрових плат­формах, надомній праці, праці фрілансерів тощо.

Поширення коронавірусної епідемії змусило роботодавців активно поширювати надомну і дистанційну працю. Все нове на ринку праці звісно потребує унормування, і СПО об’єднань профспілок підтвердив свою го­товність до обговорення таких питань і спільних напрацювань.

Разом з тим, профспілки наго­лошують, що у чинному законо­давстві про працю є чимало норм і положень, які виправдали себе в сучасних ринкових умовах і відповідають принципам демо­кратії та міжнародним трудо­вим стандартам. Спроби їх вилу­чення вони цілком справедливо розглядають як порушення так званих «червоних ліній». А саме: недотримання розробниками за­конопроєктів ст. 22 Конституції України щодо недопущення зву­ження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, ст. 42–49 щодо прав громадян у сфері праці та на до­статній життєвий рівень, а та­кож порушення ратифікованих Україною міжнародних актів та зобов’язань держави, визначе­них в Угоді з ЄС.

Насамкінець зазначу, що най­краще працюють ті закони, до яких громадяни звикли й готові підпорядковуватись встановле­ним нормам і правилам.

Тому, вважаю, що саме за ни­нішніх обставин, коли люди й так сильно потерпають внаслі­док поширення коронавірусної інфекції, безробіття і безгрошів’я, владі слід дуже відпо­відально підійти до ініціювання масштабних змін, зокрема в тру­довому законодавстві, аби не створити хаосу та масових заво­рушень.

РІШУЧА ВІДСІЧ НЕДОЛУГИМ СПРОБАМ ПЕРЕПИСАТИ ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Починаючи з осені 2019 року, влада активізувала свої дії, спря­мовані на лібералізацію трудо­вих відносин, намагаючись у тур­борежимі законодавчо змінити їх баланс на користь роботодавців. Було підготовлено більше десят­ка законодавчих актів, які мали на меті позбавити профспілки правової основи щодо захисту прав працівників, а самих праців­ників – елементарних трудових прав.

Усі ці спроби наштовхнулись на організований опір СПО профспі­лок. Федерацією профспілок України за підтримки колег з ін­ших національних і міжнародних профоб’єднань було дано рішучу відсіч недолугим спробам пере­писати трудове законодавство.

Наразі розпочався новий наступ на права працівників і профспілок та їхні майнові права. Користую­чись тим, що в період зростання захворюваності на СOVID-19 діє заборона на масові протестні дії, влада знову намагається як хаме­леон, змінивши підходи, провести через законодавчі органи свої ідеї щодо лібералізації трудових відно­син, зламати опір профспілок, пе­ретворивши простих працівників на рабів у власній країні.

Федерація профспілок заявляє: такі дії не мають нічого спільного з інтересами трудящих і порушу­ють їхні конституційні права!

05.12.2020

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини