ВЛАДА ГОТУЄ ЧЕРГОВІ НОВОРІЧНІ «ПОДАРУНКИ» ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ

Проєкт ЗУ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості»

Законопроєктом про­понується врегулюва­ти у КЗпП одну з форм не­стандартної зайнятості шляхом запровадження трудового договору з не­фіксованим робочим ча­сом, що є фактично вико­нанням роботи за викли­ком.

Роботодавцю, як передба­чено проєктом, можна три­мати 10% працівників на умовах, коли вони реально можуть бути забезпечені роботою не менш ніж 8 го­дин на місяць, а виконува­ти її мають у будь-який час, коли їх викличуть. Оплата праці здійснюється за фак­тично відпрацьований час.

Варто зазначити, що тру­дові договори з нефіксова­ним робочим часом, коли час виконання трудових функцій заздалегідь не встановлено, а встановлю­ється він в односторонньо­му порядку – роботодав­цем, порушують інтереси працівника, оскільки пра­цівник не може планувати свій час і доходи, стає по­вністю залежним від робо­тодавця. У зв’язку з цим такі працівники потребу­ють більших соціальних га­рантій, ніж ті, які працю­ють у звичайному режимі.

Прийняття цього законо­проєкту дестабілізує за­йнятість в Україні, унемож­ливить ефективний захист трудових прав працівників, що, в свою чергу, матиме негативні наслідки для на­ціональної економіки.

Законопроєкт потребує суттєвого доопрацювання, оскільки ним не гаранту­ються права на соціальний захист працівників, визна­чені ст. 46 Конституції України, та не повною мі­рою відповідає Директиві ЄС 2019/1152 від 20.06.2019 про прозорі та передбачувані умови праці в Європейському Союзі в частині договорів з нефік­сованим робочим часом.

З азначений законопро­єкт небезпідставно називають наступни­ком сумнозвісних «98 статей» законопроєк­ту «Про працю» (реєстр. № 2708). Запропоновані про­єктом зміни знижують рівень трудових гарантій працівни­ків і націлюють сторони соці­ально-трудових відносин на вибудовування відносин лише на договірній основі.

У зв’язку з цим профспілки значною мірою втрачають пози­ції «повноцінної переговорної сторони», від якої залежить рі­вень забезпеченості інтересів найманих працівників у відно­синах з роботодавцями в межах наявної економічної ситуації.

В умовах недостатньо стало­го розвитку інститутів грома­дянського суспільства, недоско­налості державних механізмів реалізації практики соціально­го діалогу та інших чинників проєктом пропонується встано­вити такі норми законодавства про працю, які свідомо підпо­рядковані завданню поступово­го нівелювання ролі сучасних профспілок і встановлення фак­тичної нерівності сторін соці­ально-трудових відносин, що буде здійснюватися в двох осно­вних формах:

l у формі залежності та підко­рення працівника роботодавцю, його лояльності в обмін на піклу­вання та турботу, тобто у формі «патерналістського союзу» між роботодавцем і залежним від ньо­го найманим працівником;

l у формі грубопрагматичної експлуатації найманого праців­ника як знеособленої робочої сили.

Кожна з цих форм передбачає високий рівень неформальної складової у відносинах між сторо­нами. Партнерський тип соціаль­но-трудових відносин, що перед­бачає відносну рівність та само­стійність сторін, а також викорис­тання ними передбачених законо­давством норм після прийняття запропонованих змін залишиться скоріше винятком, аніж прави­лом. Унаслідок цього соціально - трудові відносини перейдуть у стан постійного конфлікту.

Загалом мета даного законо­проєкту – зменшення контролю держави над веденням бізнесу. Однак, таким чином нівелюєть­ся баланс прав та інтересів між роботодавцем та працівником, значних переваг набуває робото­давець, тоді як права працівни­ків суттєво обмежуються. Закон буде мінімально впливати на трудові відносини, тому що в основі відносин між роботодав­цем та працівником лежатиме трудовий договір, укладений у письмовій формі. Працівник стане повністю залежним від волі роботодавця (адже дозволи­ти працівникові диктувати ро­ботодавцю свої правила – це уто­пія), а саме:

l звужується імперативна норма щодо інформування пра­цівників про будь - які зміни умов праці;

l скасовується процедура на­дання згоди профспілки на звільнення працівника;

l виключається необхідність введення правил внутрішнього трудового розпорядку або графі­ків змінності; їх введення зали­шається на розсуд роботодавця;

l час початку і закінчення щоденної роботи пропонується встановлювати за згодою пра­цівника і роботодавця;

l при залученні працівників до понаднормових робіт та робо­ти у вихідні дні профспілка лише інформується, одержання на це дозволу від неї скасовуєть­ся; з профспілкою не узгоджува­тиметься перенесення щорічної відпустки.

Впровадження запропонованої дерегуляції сфери трудових від­носин при звуженні державних гарантій захисту трудових відно­син і фактичній нерівності сторін не зможе сприяти можливості цим сторонам самостійно, без участі профспілок, домовлятися про всі важливі умови у колектив­них та трудових договорах.

ПРОЄКТ ЗУ «ПРО СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ»

Я к завжди влада вико­ристовує маніпуля­тивні засоби, визна­чаючи привабливу для суспільства мету таких законопроєктів, як ле­галізація трудових відносин, залучення значних інвести­цій та робочих місць, стиму­лювання створення вітчиз­няних інноваційних продук­тів у сфері інформаційних та інформаційно - комунікацій­них технологій, формування в Україні економіки знань тощо, прикриваючи головне – створення в Україні умов для використання дешевої та безправної робочої сили та без захисту профспілок.

2 листопада 2020 року у Вер­ховній Раді України зареєстро­вано законопроєкт про стиму­лювання розвитку цифрової економіки в Україні, що міс­тить цілу низку вкрай неодноз­начних та загрозливих для реа­лізації основоположних прав людини положень, що потенцій­но порушують приписи Консти­туції України і міжнародних ак­тів, ратифікованих Україною.

Цивілізований світ, що стик­нувся з динамічним розвитком гіг-економіки ще на початку 2000-х років, проаналізувавши його негативні наслідки, сьогод­ні рухається шляхом вирішення проблем через спроби надати гіг - працівникам (фрілансерам – «вільним агентам») повноцінно­го статусу працівників у класич­ному розумінні цього поняття у трудовому законодавстві.

Високий рівень експлуатації з низькою оплатою праці та про­блемними її умовами змусили працівників - фрілансерів у всьо­му світі звернутись до судів. Враховуючи транснаціональний характер бізнесу гіг-платформ та найму працівників, переваж­на більшість розвинутих країн у законодавстві і судових рішен­нях орієнтуються на просування принципів атмосфери добросо­вісної конкуренції, соціально відповідального бізнесу та захо­дів, що гарантують повагу прав працівників-фрілансерів та по­ширення на них національного трудового законодавства.

Разом з тим, розробники за­конопроєкту № 4303, нехтуючи міжнародним досвідом і судо­вою практикою, вважають за не­обхідне легалізувати найгірші форми експлуатації працівни­ків уже діючих в Україні транс­національних гіг-платформ (Uber, Glovo, Bolt та ін.), виокре­мивши у законодавстві окрему категорію «гіг - працівники», мо­тивуючи погіршення їх базових трудових гарантій міркування­ми інвестиційної привабливості та розвитку технологій.

Так, прикінцевими і перехід­ними положеннями законопроєк­ту вносяться зміни до КЗпПУ, ін­ших законів, якими регулювання роботи гіг - працівників у резиден­тів вільної економічної зони «Дія. City» здійснюватиметься в обхід трудового законодавства 11 статтями закону, які, по суті, за­хищають лише інтереси робото­давця. Усі трудові відносини ре­гулюються лише гіг-контрактами між гіг - працівниками та ре­зидентами «Дія. City».

Ілюзорна зайнятість

Законопроєкт № 4303 позбав­ляє гіг-працівників гарантій на оплату праці, права на відпуст­ку, безпечні умови праці, за­хист від незаконного звільнен­ня, об’єднання у профспілки і страйк, укладання колектив­них договорів і вирішення ко­лективних трудових спорів. Крім того, законопроєкт не ре­гулює для таких працівників фіксованого робочого часу, не визначає поняття «мінімальна зарплата», створює умови для надмірної експлуатації, соці­альної незахищеності, процесу зменшення на ринку праці ро­бочих місць з офіційним пра­цевлаштуванням і гідною пра­цею та переходу на ілюзорну зайнятість.

ПРОЄКТ ЗУ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ УКРАЇНИ (ЩОДО ОКРЕМИХ ПИТАНЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК)»

З алишається велика ймовірність розгляду Верховною Радою України ще до новоріч­них і різдвяних свят антипрофспілкового законо­проєкту від «слуг народу» «Про внесення змін до деяких зако­нодавчих актів України (щодо окремих питань професійних спілок)» (реєстр. № 2681).

У разі його прийняття профе­сійні спілки не зможуть захи­щати трудові права та соціаль­но - економічні інтереси трудя­щих, а працівнику буде ще важ­че шукати справедливості у ро­ботодавця чи держави, бо як з’ясувалося останнім часом, їм байдуже до власного народу.

Зокрема, законопроєкт № 2681 передбачає:

– дискримінаційні норми щодо прав працюючих на об’єднання в професійні спілки для захисту своїх прав;

– обмеження у створенні профспілки в малому бізнесі, заборону профспілкової право­захисної діяльності, а саме за­борону створення первинних профспілкових організацій на підприємствах, в організаціях чисельністю менше 10 праців­ників, і тим самим позбавлен­ня можливостей захисту трудо­вих прав, відсторонення проф­спілок від колективно - договір­ного регулювання і соціально­го діалогу;

– ліквідацію нині діючих за­конодавчих гарантій правоза­хисної діяльності профспілок у всіх трудових колективах, на­вчальних закладах;

– обмеження права профспі­лок на участь у розгляді норма­тивно -

05.12.2020

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці