ЛИШЕ ЧЕРЕЗ ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ПОДОЛАЄМО БІДНІСТЬ
З
метою обговорення шляхів новітнього індустріального
розвитку України, зокрема запропонованих групою експертів та вчених у дослідженні
«Економічне відродження через індустріальний розвиток України», проводиться серія
круглих столів з питань зміни економічної моделі країни, подолання бідності, тіньової
економіки як внутрішнього ресурсу для сучасного індустріального розвитку.
У засіданні, що відбулось 15 жовтня в режимі онлайн, на запрошення
організаторів заходу – Торгово-промислової палати України, ДП «Укрпромзовнішекспертиза»,
Інституту суспільно-економічних досліджень та ін., взяв участь Голова ФПУ Григорій
Осовий. Профспілковий лідер зазначив, що питання, яке розглядається у межах дискусії
щодо подолання бідності, є актуальним для громадян усіх країн – і тих, що заможні,
і тих, що розвиваються, і бідних. Саме тому серед Цілей сталого розвитку ООН до
2030 року перед урядами країн поставлено завдання із скорочення бідності не менш
ніж удвічі. І зрозуміло, що Україна, яка за статусом є соціальною державою, має
показати приклад у вирішенні цієї актуальної проблеми.
Що для цього потрібно? Як зазначив Григорій Осовий, насамперед
конструювати відповідну соціально-економічну політику держави й забезпечити належне
нормативно-правове регулювання цих процесів. А також забезпечити колективно-договірне
регулювання у сфері праці. Реалізація цієї політики має базуватись на засадах забезпечення
права людини на гідне життя, соціальної справедливості і недискримінації та мати
всеохоплюючий характер.
Наразі уряд
і парламент України фактично відійшли від розроблення і затвердження державних програм
економічного і соціального розвитку як комплексних документів, перейшовши до затвердження
програм своєї діяльності і державного бюджету на рік. Уряд відійшов від розроблення
цільових державних програм розвитку економіки, зайнятості, взявши за основу розроблення
стратегій і концепцій, а також річних планів під їх реалізацію. Зокрема, у
2016 році були схвалені Стратегія подолання бідності і щорічні заходи з її реалізації,
але по факту маємо на сьогодні колосальну бідність в Україні.
Ситуація
в цілому відображає, з одного боку, фактичний стан в економіці країни і на ринку
праці, а з іншого – вкрай низький рівень майнового стану людей, відсутність накопичень
і збережень. Суспільство є не стійким, а конфліктним через незадоволення рівнем
і якістю життя.
Що, на наш
погляд, потрібно було б змінити? Насамперед, економічна і соціальна політика мають
йти єдиним курсом, взаємодоповнюючи динаміку розвитку. Саме в такий спосіб із
1970-х років формувалася сильна соціальна Європа.
По-друге,
розподіл ВВП має передбачати 60–65% видатків на споживання (наразі приблизно
35%), постійно підживлюючи економіку попитом на товари і послуги.
По-третє,
ми маємо систему державних соціальних стандартів і гарантій (прожитковий мінімум,
мінімальна зарплата, мінімальна пенсія, інші виплати), які потрібно впроваджувати
у життя безапеляційно.
І нарешті,
колективно-договірні умови оплати праці мають бути орієнтовані на поетапне наближення
розміру зарплати українських працівників до рівня сусідніх європейських країн,
аби створити конкурентні умови трудовій міграції і зберегти трудові ресурси.
Для досягнення
цих цілей потрібна сильна і високопродуктивна економіка. Нинішня ж аграрно-сировинна
економіка не продукує достатніх темпів економічного розвитку і високопродуктивних
робочих місць, а відтак, достатньо ресурсів для реалізації ефективної соціальної
політики.
Потрібні
темпи економічного зростання на рівні, принаймні, 5–7% для забезпечення нинішніх
соціальних стандартів і підвищення соціальних гарантій. Тому напрацювання, здійснені
колегами з Федерації роботодавців України й імплементовані у дослідження «Економічне
відродження України через новітній індустріальний розвиток», ФПУ підтримує. Додана
вартість має генеруватися і залишатися в Україні.
ПРЕС-ЦЕНТР ФПУ
27.10.2020
|