Уряд оголосив війну соціальній державі
Українцям «під ялиночку» влада підклала
низку нових законопроєктів, які за своєю значущістю і впливом на подальше життя
соціуму матимуть значні наслідки і впливатимуть не на одне покоління співвітчизників.
З
а висновками і фахівців ФПУ, і багатьох експертів, політологів, юристів,
внесені законопроєкти значно звужують права та свободи як громадян, так і численних
громадських організацій, чим, відповідно, порушують низку як вітчизняних діючих
законів, так і міжнародних законодавчих норм та нормативно-правових актів. «Уряд
фактично знищує систему соціального захисту в країні», – такий сумний висновок
фахівців.
Серед інших особливо своєю антисоціальною спрямованістю вирізняються
два із запропонованих до розгляду парламентом законопроєкти. І відкриває цей перелік
сумнозвісний проєкт Закону «Про працю», виписаний на 98 статей, аби подолати процедурні
моменти, закладені регламентом Верховної Ради України. Він, зокрема, передбачає:
– Звільнення робітника за бажанням роботодавця без зазначення жодних
причин.
– Широкі можливості для укладання строкових трудових договорів (до
5 років).
– Трудовий договір з нефіксованим робочим часом.
– Зменшення розміру заробітної плати за надурочну роботу, а також
за роботу у вихідні та святкові дні – з 200% до 120%.
– Запровадження «гнучкого» робочого часу та дистанційної роботи.
– Можливість встановлення 6-денного робочого тижня з одним лише вихідним
днем.
– Фактичне нівелювання ролі профспілок та скасування спеціального
закону.
Це лише деякі із запропонованих новацій від влади для робітників.
З детальним аналізом законопроєкту та тим, які нормативно-правові акти він порушує,
можна ознайомитись на стор. 4–5.
Поряд з ним стоїть також проєкт Закону «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України (щодо окремих питань професійних спілок)» (реєстр.
№ 2681), який передбачає суттєве обмеження прав і гарантій діяльності профспілок,
чим порушує норми Конституції і окремих законів України, низки ратифікованих Україною
фундаментальних конвенцій Міжнародної організації праці, Загальної декларації
прав людини, міжнародних пактів про економічні, соціальні і культурні права та
про громадянські і політичні права.
Крім вказаних, влада подала до парламенту ще низку законопроєктів,
що мають соціальну спрямованість: «Про локаути та страйки», «Про медіацію», «Про
внесення змін до КЗпП щодо додаткових підстав звільнення», «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів з питань соціального захисту та надання соціальних
послуг» тощо. На черзі, за повідомленнями джерел, нові закони про профспілки, про
колективні договори, про прожитковий мінімум та ін.
Зрозуміло одне: легко не буде! Уряд повів рішучий наступ на соціальні
права та свободи громадян України. Завдання профспілок у даних умовах – захист людини
праці «до останнього патрона»! ФПУ вже розробила план «оборонних дій»: заплановано
низку громадянських акцій, проведення Всеукраїнського профспілкового віча, на
якому, як передбачається, буде прийнято рішення про проведення загальнонаціонального
страйку як останнього доводу захисту.
Тож, не
перемикайтеся. Як говорив один знаний політик, «буде цікаво!».
-
Григорій Осовий,
Голова СПО об’єднань профспілок, Голова
Федерації профспілок України:
«Ще у травні 2019 року на засіданні Ради ФПУ ми говорили про виклики
і загрози перед профспілковим рухом країни, перед найманими працівниками. Багато
хто не вірив, що таке станеться. Сталося! Під новорічну ялинку і Різдво Христове
(Бога не побоялися) вдарили залпом законопроєктів від Уряду і фракції «Слуга народу».
Однак не врахували закони фізики, що на всяку дію є протидія мільйонів спілчан
і простих працівників, на трудові, соціальні права і гарантії яких зазіхає влада.
На 16 січня Спільний представницький орган профспілок
скликає Всеукраїнське віче і запрошує на нього Президента. Є ще шанс на діалог і
повернення законопроєктів у конституційне русло та європейське право. Місце –
Жовтневий палац, стадіон – так стадіон, майдан – так майдан! Альтернативою є тільки
боротьба, аж до всеукраїнського страйку».
Утаємниченість – не європейський шлях
Поспіх людині потрібен у двох загальновідомих
випадках. А от при розробці законопроєктів він взагалі протипоказаний.
У
тім, турборежим, про який заявили законотворці
ще на початку своєї каденції, дає наслідки: часовий відрізок підготовки соціально
значущих законопроєктів реально склав лише кілька тижнів. Чи можна за такий короткий
термін виписати реально корисні нормативні акти, питання риторичне: перед нами
класична ситуація, коли революційна доцільність підміняє здоровий глузд.
Крім часової
складової, подив викликає і певна утаємниченість розробки та подання у парламент
цих законопроектів. Чи можна назвати обговоренням законодавчих новел кулуарні перемовини
із «зручними», хоча й суто номінальними «партнерами»? Навряд чи. І вже точно не
можна таке обговорення назвати широким!
Поспіх та
втаємничення скоріше властиві злодюжкам, які усвідомлюють, що коять щось недобре.
І аж ніяк такі риси не мають бути притаманні відповідальній владі, яка запроваджує
нові закони, що докорінно змінюють соціальний захист всього українського населення!
Громадяни України мають право достеменно знати, що їх очікує в результаті прийняття
тих чи інших законопроєктів, та брати участь у їх обговоренні – вносити пропозиції,
зауваження, висловлювати протести.
Приміром,
у країнах ЄС, до відповідності стандартам якого декларативно прагне нинішня українська
влада, процес прийняття соціально значимих законів ніколи не буває швидким.
Тут вважають,
що поспіх у розробці законодавства ніколи не є корисним: поспішно розроблене і
непродумане законодавство створює більше проблем, ніж розв’язує. Після визначення
проблеми, для розв’язання якої потрібно розробити певний законодавчий акт, тут
насамперед надають відповіді на два запитання: чи є законодавство у цій сфері більш
пріоритетним, ніж в інших сферах, і чи є фінансові та інші ресурси для ефективної
реалізації законодавства?
Якщо відповіді
на ці запитання негативні, законодавчий акт навряд чи є найкращим способом розв’язати
проблему.
Окрему увагу
в ЄС приділяють прозорості прийняття рішень. Кращі практики законотворчості зазвичай
передбачають проведення відкритих та прозорих консультацій перед визначенням остаточного
тексту законопроєктів. Зацікавлених осіб та організації запрошують брати участь
у консультаціях та сприяють їм у цьому.
Громадяни
часто критично ставляться до інструменту консультацій та підозрюють, що органи
влади лише вдають, що враховують їхню точку зору. Аби запобігти цій критиці, необхідно:
забезпечити достатньо часу для проведення належного процесу консультацій; забезпечити
доступ до консультацій всім зацікавленим сторонам. Цей доступ має забезпечуватися
у тому числі нестандартними способами; органи влади мають реально бути налаштованими
дослухатися до думок зацікавлених сторін та відкрито обговорювати їх.
Цей механізм важко назвати
швидким: процес від ідеї до готового закону часто займає роки, у певних випадках
– навіть десятиліття. Але врешті суспільство отримує якісні закони, які не призводять
до колапсу в економіці, соціальній політиці, не створюють перешкод бізнесу, не шкодять
правам населення.
БЛОГ
Володимир САЄНКО,
заступник Голови ФПУ:
«Уряд планує закрити профспілки! Саме так чинна влада, здається, бачить
взаємовідносини соціальних партнерів. І якщо не закрити, адже це призведе до міжнародного
скандалу, то повністю позбавити їх повноважень в Україні.
Судячи з інформації, що почала з’являтися з поінформованих джерел у
соціальних мережах, Урядом утаємничено готується проєкт закону, який дасть можливість
парламенту офіційно скасувати нині діючий Закон України «Про професійні спілки,
їх права та гарантії діяльності». Щиро кажучи, до цього не доходила жодна влада,
справедливо вважаючи профспілки природними опонентами.
До чого це призведе? До того, що працівники втратять останнього свого
захисника, який послідовно відстоював їхні права перед роботодавцями, а замість
безоплатної правової профспілкової допомоги (ст. 19) одразу запропонують захист
у суді за гроші.
Профспілки будуть позбавлені права здійснення громадського контролю
за додержанням законодавства про працю (ст. 21). І що важливо для влади, профспілок
позбавлять права на участь у розробці та здійсненні державної політики у сфері
трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту (ст. 21). Тобто
хоч якимось чином впливати на підготовку нового Трудового кодексу.
Можна буде роками тримати людей на рівні виживання, не переглядаючи
прожитковий мінімум. Чому? Тому що профспілки не зможуть брати участь у визначенні
головних критеріїв забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та їх соціального
захисту (ст. 23).
А ще треба профспілки позбавити права представляти права та інтереси
працівників у відносинах з роботодавцем у ході приватизації об’єктів державної
та комунальної власності, процедури банкрутства (ст. 25). Ви відчуваєте, як це
актуально для сьогоднішньої влади? Ну і звісно, нікому буде представляти інтереси
працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори.
Без Закону про профспілки вже можна не притягати до відповідальності
посадових осіб, у тому числі вимагати розірвання трудового договору (контракту)
з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон,
законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Це справжній джекпот
для корупціонерів і нечистих на руку ділків від бізнесу.
І це не вичерпний перелік того, що втратять прості працівники! Законопроєктом,
який так старанно приховує влада від людей, буде зруйновано всю систему гарантій
діяльності профспілок (ст. 40, 41, 42) щодо реалізації їх прав.
Можна буде забути й про відрахування коштів підприємствами, установами,
організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну
і оздоровчу роботу (ст. 44).
І ніхто не замислюється, що такий законопроєкт – це пряме
порушення ст. 36 Конституції України, конвенцій Міжнародної організації праці,
які ратифікував Український парламент. Ви запитаєте, а як же люди? А ніяк, хіба
їх хтось спитає, чи потрібні їм профспілки?»
24.01.2020
|