СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

ЧИ СПРАВДІ ОПЛАТА ПРАЦІ РОБОТОДАВЦЮ ВИГІДНО НЕ ПЛАТИТИ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ?

Завжди переймався простим і водночас складним питанням: чому в Україні стало нормою не виплачувати заробітну плату?

Своєчасно розраховуватись із державою та страховими фондами, енерго- та газовими компанія­ми, банками – то святе, та й страшно, бо будуть задіяні механізми фінансового покарання. А пра­цівників та їхні потреби в гідному житті, та й узагалі право на виживання, залишають наостанок.

Невже це вигідно для бізнесу, коли зарплатний ресурс є найдешевшим?

З останнього судового процесу щодо невиплати зарплати працівникам одного з державних стратегічних підприємств, коли почав рахувати цифри, вийшла досить цікава, але при цьому абсурдна історія з позитивним фіналом.

ПРО ТУРБОТЛИВОГО РОБОТОДАВЦЯ

Працівнику цього підприємства забор­гували заробітну плату більш як за 6 міся­ців, сума не надто велика – 25 тис. грн. То лише елітарну касту вищого менеджмен­ту бідна держава ощасливила європей­ськими зарплатами (постанова КМУ № 859 та наказ Мінекономіки № 1024), щоб не крали та були ефективними управлін­цями. Їхні зарплати в десятки, а то й со­тні разів перевищують копійчані зарплати працівників, у даному ж випад­ку заробітна плата працівника ледь перевищує 4 тис. грн при фактичному прожитковому мінімумі у 3700 грн.

У розумної людини виникає запи­тання: чи може вважатися менедж­мент ефективним, коли працівники отримують мізерну заробітну плату, а ко­жен день їх життя – це боротьба за вижи­вання? В європейській країні такого не може бути, але в Україні саме так і є!

Працівник не захотів терпіти над собою знущання «ефективних» менеджерів й звільнився за власним бажанням згідно пункту 3 статті 38 Кодексу законів про пра­цю України. Даною нормою передбачено право працівника розірвати трудовий до­говір за власним бажанням, якщо робото­давець порушує законодавство про працю, умови колективного чи трудового догово­ру, при цьому він повинен виплатити пра­цівнику вихідну допомогу у розмірі 3-мі­сячного середнього заробітку (стаття 44 КЗпП України). У результаті роботодавець замість 25 тис. грн заборгованої заробітної плати зобов’язаний сплатити працівнику 40 тис. грн! Уже «наекономили» 15 тис. грн.

Звісно, роботодавець образився на тако­го непатріотичного працівника, який на підприємстві працює ще з профтехучили­ща, нагороджений грамотами, отримав ін­валідність, аж раптом взяв і відмовився працювати «за так» та ще й вирішив боро­тися за свої права.

Роботодавці в Україні дуже болісно «переживають» втрату трудового потен­ціалу, тому директор підприємства, щоб не втрачати контакт з працівником, бо ж інших розумних причин не було, вирішив не виплачувати працівникові жодної ко­пійки при звільненні. Тим само грубо по­рушивши частину 1 статті 116 КЗпП Укра­їни, якою зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що нале­жать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Далі – більше. Довідку про заборгованість вирішили не давати, бо ж навіщо ганьбитися «папірцями» в період дерегуляції й електро­нного документообігу. Але український суд саме цей «папірець» вважає мало не єдиним доказом. Так принаймні думав роботодавець і пояснював працівникові його нікчемні шанси вирішення цього питання в суді.

Але, як написано у вічному творі: «Коли неправди біль стискає горло, по­рушений закон, до розпачу лиш крок, людина йде з надією у серці шукати за­хисту у профспілок» (гімн ФПУ).

ПРО ЧЕСНИЙ ТА СПРАВЕДЛИВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ СУД

Український суд – тема для окремої розповіді. З вересня 2017 року суддею висо­коповажного суду було використано, зда­ється, всі, в тому числі й не зовсім проце­суальні, можливості для затягування про­цесу: відмова приймати позов, особисте переконання суддею працівника відкли­кати позов, відпустки та лікарняні судді, втрата документів, або й непра­вомірні вимоги до працівника – розра­хувати податок із суми невиплаченої за­робітної плати. Звісно, проста людина ре­агує на цей абсурд зневірою у справедли­вості і чесності владних структур, бажан­ням «підрихтувати» обличчя правосуддю.

У результаті наполегливої роботи про­тягом 7 місяців, з допомогою Правової ін­спекції Профспілки металургів і гірників України все ж таки було досягнуто пози­тивного результату. Наприкінці березня 2018 року позов задоволено в повному об­сязі. Обличчя суду збережено!

ПРО ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖЕРІВ

Тепер роботодавець, який вирішив «зекономити», порушуючи права праців­ника, замість 25 тис. грн сплатить йому 75 тис. грн і судовий збір.

Отакий він «високоефективний» укра­їнський менеджмент на підприємствах, де не платять зарплату. Фактично за 1 грн невиплаченої зарплати підприємство має додатково сплатити ще 3 грн. На жаль, це не єдиний приклад, та й не унікальний, а один із багатьох.

Висновок доволі простий: коли праців­ники готові боротися за свої права й переко­нані, що профспілка завжди допоможе, тоді роботодавець тричі подумає, чи порушува­ти йому трудове законодавство й не випла­чувати працівникам заробітну плату.

Богдан ОВЕРКОВСЬКИЙ,

правовий інспектор праці ЦК ПМГУ

ТРУДОВА МІГРАЦІЯ ТА УМОВИ ПРАЦІ БУДІВЕЛЬНИКІВ

У приміщенні Миколаївської обласної уні­версальної наукової бібліотеки ім. О. Гми­рьова Профспілка працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України провела круглий стіл «Робота бу­дівельників за кордоном. Умови праці для українців в країнах ЄС». Участь у заході взяли представники Миколаївського об­ласного центру зайнятості, відділення На­ціональної служби посередництва і прими­рення в Миколаївській області, Профспіл­ки будівельників з Києва, Миколаєва і Луцька, представники будівельних підпри­ємств, Миколаївського будівельного коле­джу КНУБА, експерти та ЗМІ Миколаєва.

Н а розгляд учасників круглого столу було представлено презентацію Профспілки пра­цівників будівництва і промисловості буді­вельних матеріалів України про стан ринку праці в Україні та Миколаївській області (будівельна галузь), умови працевлаштування українців за кор­доном, ключові сфери праці в країнах ЄС, які обира­ють українці, і порушення прав трудових мігрантів.

З даних питань відбулася жвава дискусія. Керівни­ки будівельних підприємств зазначили, що зна­чний розрив в оплаті праці в Україні і за кордоном спонукає вітчизняних будівельників до трудової міграції. Зважаючи на розмір погодинної заробіт­ної плати в Україні – 22,41 грн (станом на січень 2018 року) і мінімальної погодинної зарплати для неква­ліфікованої праці в країнах ЄС, яка складає від 2,32 євро (71 грн 28 коп.) до 19,92 євро (645 грн 40 коп.), ви­грає зарплата в країнах ЄС.

Представники обласного центру зайнятості та відді­лення НСПП у Миколаївській області в своїх виступах акцентували на питанні стану ринку праці та соціаль­но-трудових відносин на підприємствах регіону.

Учасники круглого столу проаналізували витоки цих проблем, а також обговорили аналітичну інфор­мацію щодо причин та наслідків трудової міграції.

Голова Профспілки працівників будівництва і про­мисловості будівельних матеріалів України, керів­ник проекту «Вплив трудової міграції українських працівників на ринки праці України і ЄС (на при­кладі будівельників)» Василь Андреєв приділив увагу питанням зарплати будівельників в Україні, відтоку будівельних кадрів за кордон, соціального діалогу для вирішення нагальних проблем трудо­вої міграції, дотримання трудових прав працівни­ків-мігрантів, а також впливу трудової міграції українців на ринки праці України і ЄС.

За інф. Профспілки працівників будівництва

і промбудматеріалів України

06.04.2018

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини