ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ГІДНА ПРАЦЯ – ПРОДУКТИВНА, ВИСОКООПЛАЧУВАНА, БЕЗПЕЧНА ПРАЦЯ

Щорічно 7 жовтня світова та українська спільнота відзначають Всесвітній день дій за гідну працю, встановлений у 2008 році за ініціативою Міжнародної конфедерації профспілок.

Ювілейний, 10 - й, Всесвітній день дій за гідну працю профспілкова спільнота України від­значатиме під гаслом «Гідна праця – продуктивна праця! Гідна праця – високооплачувана праця! Гідна праця – безпечна праця!».

В ідповідно до визначення Міжнародної організації пра­ці, гідна праця – це продуктивна праця чоловіків та жінок в умовах свободи, рівності, безпеки та поваги до людської гідності. Вона забезпечує справедливий за­робіток, безпеку на робочому місці та соціальний захист пра­цівників та членів їхніх сімей, сприяє професійному зростан­ню працюючих та їхній соціальній інтеграції, дає людям сво­боду висловлювати свої погляди, об’єднуватися для того, аби впливати на рішення, що стосуються їхнього життя, гарантує рівне ставлення та рівні можливості для всіх і кожного.

З метою забезпечення гідної праці в Україні вже втретє реа­лізується Програма гідної праці Міжнародної організації пра­ці. Уперше в цьому році профспілки підбивають підсумки ви­конання Програми на період 2016–2019 років.

Українці – дуже талановитий і працьовитий народ з великою трудовою історією, які вибороли своє право на гідне життя, на європейське майбутнє та втілення в життя європейських цін­ностей і стандартів. Проте, змушені констатувати, що незважа­ючи на вжиті заходи, кожна п’ята працююча людина в Україні все ще залишається бідною за міжнародними стандартами.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА ТА РІВЕНЬ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ

1. З 1 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати під­вищено вдвічі до 3200 грн. Це забезпечило зростання трудових доходів майже для 4 млн низькооплачуваних працівників. Про­те мінімальна заробітна плата й досі суттєво відстає від анало­гічного показника країн Євросоюзу та є нижчою від визначено­го ООН рівня злиденності у 5 дол. США на день.

2. Запровадження законодавчих змін у структурі мінімальної заробітної плати (включення до неї доплат та надбавок) та за­лишення мінімальних гарантій в оплаті праці (тарифної ставки робітника І розряду) на рівні штучно заниженого прожиткового мінімуму призвело до знецінення кваліфікованої праці та зні­велювало очікуваний позитивний ефект від підвищення міні­мальної зарплати в частині зростання трудових доходів. Зрос­тання номінальної заробітної плати у січні – серпні 2017 року склало 37,2% в цілому по економіці відносно аналогічного пері­оду 2016 року. Незважаючи на таку позитивну динаміку, серед­ня заробітна плата (7114 грн) перебуває на рівні найнижчої мі­німальної заробітної плати в країнах Євросоюзу – 235 євро.

МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА У 2017 РОЦІ ТА СЕРЕДНЯ ЗАРОБІТНА ПЛАТА В УКРАЇНІ У СІЧНІ 2017 РОКУ, ЄВРО

3. Зростає нерівність трудових доходів українських пра­цівників.

Сьогодні середня заробітна плата 1% найбільш високоопла­чуваних українських працівників перевищує середні заробітки 50% найменш оплачуваних працівників у 43,3 раза, в той час як цей показник у скандинавських країнах дорівнює 7,1, європей­ських країнах – 11,7, у США – 24 рази. Співвідношення в посадо­вих окладах між працівником основної професії та керівником на окремих підприємствах, у тому числі державних, досягає 1:200, міжгалузеве співвідношення між найвищими та найниж­чими зарплатами зросло з 5,55 у 2013 році до 8,83 раза у 2017 році, а гендерний розрив в оплаті праці становить майже 25%.

4. Заробітна плата працівників середньої кваліфікації у серпні ц.р. в Україні була нижче відповідного показника країн ЄС у 3–19 разів.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПРАЦІВНИКІВ СЕРЕДНЬОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ У СЕРПНІ 2017 РОКУ, ЄВРО (ЗА ДАНИМИ WAGEINDICATOR.ORG)

5. За рівнем життя Україна стала однією з найбідніших держав у світі:

– посіла 7 - ме місце в міжнародному рейтингу бідності країн, який щороку складає видання Bloomberg;

– за Рейтингом рівня щастя населення перебу­ває на 132 - му місці серед 155 країн світу, «країна­ми - сусідами» у рейтингу стали африканські кра­їни Гана та Уганда (за результатами досліджен­ня дослідного центру «Інститут Землі» (Колум­бійський університет), яке проводиться під егі­дою ООН в рамках глобальної ініціативи «Мере­жа рішень сталого розвитку ООН» (UN Sustainable Development Solutions Network));

– близько 60% українців живуть за межею бідності;

– частка ФОП у ВВП залишається на низькому рівні – 25,4% у І півріччі 2017 року;

– залишається низькою питома вага заробітної плати у структурі доходів населення: 46,5% у І кварталі 2017 року.

Внаслідок знецінення реальних доходів зміни­лася структура витрат домогосподарств: збіль­шилася частка витрат на придбання товарів та послуг з 84% (2013 рік) до 98,2% (І квартал 2017 року) з одночасним зменшен­ням частки заощаджень з 7,7% (2013 рік) до –8,9 % (І квартал 2017 року).

У січні – серпні 2017 року призначено субсидії 7029,1 тис. домо­господарств, що на 68,9% більше порівняно з відповідним пері­одом 2016 року.

ОСНОВНІ ПРОФСПІЛКОВІ ПРОПОЗИЦІЇ ДО СТРАТЕГІЇ ПОДАЛЬШОГО РЕФОРМУВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Збільшити:

• частку оплати праці у ВВП не менш ніж до 60%

• частку заробітної плати у структурі доходів населення до 65%

• частку заробітної плати у собівартості продукції щонаймен­ше вдвічі.

Державне регулювання оплати праці

1. Встановлення розміру прожиткового мінімуму на оновле­них наборах продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг з урахуванням витрат на придбання або оренду житла, медичне обслуговування, освіту (Конвенція МОП № 117).

2. Мінімальна заробітна плата:

– плата за просту некваліфіковану працю;

– не нижче розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

– заборона на включення до мінімальної заробітної плати до­плат та надбавок, інших виплат.

3. Зменшення розриву між посадовими окладами працівників і керівників підприємств шляхом встановлення обґрунтованих міжпосадових коефіцієнтів.

4. У бюджетній сфері:

– оптимізація ЄТС з урахуванням галузевих осо­бливостей оплати праці;

– забезпечення повного фінансування витрат на оплату праці з бюджетів усіх рівнів.

Договірне регулювання оплати праці:

– розмір тарифної ставки (посадового окладу) ро­бітника І розряду має перевищувати розмір міні­мальної заробітної плати;

– зміна системи оплати праці на підприємстві лише за погодженням із профспілками;

– поширення дії галузевої (міжгалузевої) угоди на всіх роботодавців відповідного виду економічної ді­яльності;

– розроблення за участю профспілок фінансових планів у частині соціально - економічного розвитку підприємств, зокрема щодо умов зростання ФОП;

– застосування підвищувальних галузевих і регіо­нальних коефіцієнтів в оплаті праці.

Непрямі методи збільшення реальної заробітної плати:

– запровадження неоподаткованого мінімуму доходів громадян у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

– підвищення розміру доходу, що підлягає індексації, до двох про­житкових мінімумів для працездатних осіб та зниження порогу індексації до 101%.

Посилення захисту працівників у випадку порушення строків виплати заробітної плати:

– зобов’язати роботодавця сплачувати працівнику пеню за кожен день затримки заробітної плати (одночасно з випла­тою компенсації);

– надати працівнику право на припинення виконання роботи у зв’язку із затримкою виплати заробітної плати;

– забезпечити першочерговість виплати заробітної плати перед усіма виплатами, а в разі неплатоспроможності роботодавця – позачерговість;

– створити гарантійну установу з метою задоволення грошо­вих вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності роботодавця.

Департамент захисту соціально-економічних прав апарату ФПУ

Усі новини