КОНВЕНЦІЇ МОП – ОСНОВА ТРУДОВИХ СТАНДАРТІВ
За майже дев’яносто років свого існування Міжнародна
організація праці (МОП) ухвалила 188
конвенцій, у яких викладені міжнародні трудові стандарти, що
стосуються таких важливих питань,
як робочий час, охорона праці, політика зайнятості, умови
праці окремих категорій трудящих.
Проте існує група з
восьми конвенцій про
фундаментальні пра-
ва, які відомі як осно-
воположні трудові стандарти,
що застосовують держави-
члени МОП і держави, які їх
не ратифікували.
Міжнародна організація
праці зробила конвенції про
фундаментальні права фак-
тичною умовою членства в
МОП, прийнявши в 1998 році
Декларацію МОП основних
принципів і прав у світі праці.
У Декларації було визначено
чотири принципи фундамен-
тальних прав, викладених у
конвенціях № 29, 87, 98, 100, 111,
105, 111, 138 і 182:
1) свобода об’єд нання і
право на укладення ко-
лективних договорів;
2) ліквідація всіх
форм примусової або
обов’язкової праці;
3) викорінення
дитячої праці;
4) усунення дис-
кримінації під час
працевлаштування та
вибору професії.
Через рік після ухвален-
ня Декларації у 1998 році
МОП об’єднала основополож-
ні трудові стандарти разом з
іншими трудовими правами
та зробила їх одним із чоти-
рьох головних елементів сво-
єї Програми гідної праці. Ін-
шими такими елементами є
створення робочих місць і
розвиток підприємств, соці-
альний захист і управління,
соціальний діалог.
Відповідно до визначення
МОП гідна праця – це продук-
тивна праця чоловіків і жінок
в умовах свободи, рівності,
безпеки та поваги до людської
гідності. Гідна праця забезпе-
чує справедливий заробіток,
безпеку на робочому місці та
соціальний захист працівни-
ків і членів їхніх сімей, сприяє
особистому зростанню працю-
ючих та їхній соціальній інте-
грації, дає людям свободу ви-
словлювати свої погляди,
об’єднуватися, щоб впливати
на рішення, які стосуються їх-
нього життя, гарантує рівне
ставлення та рівні можливос-
ті для всіх і кожного.
МОП розробляє та реалізо-
вує програми гідної праці для
країн у співпраці з іншими
міжнародними агенціями.
Низку таких програм уже за-
проваджено і вони дають по-
зитивні результати. Так, при-
міром, були створені та регу-
лярно оновлюються програми
гідної праці для таких країн
Європи та Центральної Азії,
як Албанія, Вірменія, Азер-
байджан, Боснія і Герцегови-
на, Болгарія, Казахстан,
Киргизстан, Молдова, Ру-
мунія, Таджикистан та
Україна.
Незважаючи на те, що
Програма гідної праці
влаштовує практично
всіх, її виконання на прак-
тиці є проблематичним і
сповненим протиріч. Так,
Програмою передбачено
участь національних і міжна-
родних інституцій у створенні
якісних робочих місць в усьо-
му світі й віднаходження
спільних рішень. Однак уря-
дам складно пояснити своїм
громадянам, що створення та
модернізація робочих місць за
кордоном є важливими для га-
рантій зайнятості та зростан-
ня добробуту всередині краї-
ни. Деякі країни навіть закри-
вають ринки та занижують
трудові стандарти з тим, щоб
залишатися «на плаву» у сві-
товій економіці, внаслідок
чого на їхню адресу лунають
звинувачення у низькому рів-
ні зарплати та погіршенні
умов праці.
На запровадження принци-
пів гідної праці впливають де-
кілька факторів, тим не менш
існуючі умови та ініціативи
не завжди виправдовують себе
у просуванні Програми гідної
праці. Саме тому профспілки
повинні допомагати трудя-
щим у відстоюванні положень
Програми – від прожиткового
мінімуму до страхування жит-
тя та стандартів безпеки пра-
ці. Крім того, профспілки ма-
ють захищати права трудя-
щих у своїх країнах, а також
виступати за створення нових
робочих місць у цілому світі.
ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФЕСІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
ПРАЦІВНИКІВ – НАЙЦІННІШИЙ РЕСУРС ДЕРЖАВИ
За даними Держстату, сьогодні
майже третина громадян Украї-
ни працюють в умовах, які не
відповідають встановленим са-
нітарно-гігієнічним нормативам.
Майже половина працівників, які по-
требують засобів індивідуального
та колективного захисту від шкід-
ливих виробничих факторів, не за-
безпечені ними. Передусім це селяни, шах-
тарі, металурги, хіміки. Як наслідок, щоро-
ку отримують професійні захворювання
близько семи тисяч працівників.
На підприємствах промисловості, транспор-
ту, сільського господарства у небезпечному
для людини технічному стані експлуатується
70–80% виробничих споруд, машин, механіз-
мів. Результат – щоденно на виробництві гине
2–3 робітники, травмується майже 20 праців-
ників, щороку близько 15 тисяч стають інвалі-
дами праці. Причини такого стану мають
комплексний характер, але основна – це суттє-
ве обмеження державного регулювання охоро-
ни праці у зв’язку з руйнуванням фінансових
механізмів та важелів управління у цій сфері
діяльності. На регіональному рівні такими
причинами є вкрай недостатні обсяги фінан-
сування, як приватними, так і державними ро-
ботодавцями, заходів з підвищення безпеки і
гігієни праці на робочих місцях, відсутність
економічної відповідальності роботодавців за
порушення законодавства з охорони праці, а
також економічної мотивації до фінансуван-
ня заходів із поліпшення умов праці, тотальне
скорочення структурних підрозділів і служб з
охорони праці в державних органах управлін-
ня всіх рівнів, ліквідація промислової меди-
цини, відставання нормативно-правової бази
у сфері охорони праці від потреб динамічного
розвитку суспільних виробничих відносин.
Федерація профспілок України постійно до-
магається від держави посилення законо-
давчих гарантій безпечної праці та відпові-
дальності роботодавців за охорону праці.
Профспілки вимагають, щоб концепція гід-
ної безпечної праці, яка визначена у МОП,
лягла в основу урядових програм, оскільки
тільки так можна забезпечити економічне
зростання та побудувати економіку, в якій
людина, а не бізнес, перебуватиме на першо-
му місті.
Профспілки наголошують, що безпечна праця
– це гарний бізнес. Інвестиції в безпеку підви-
щують продуктивність праці, кваліфікацію
робочої сили, дозволяють збільшити обсяг і
підвищити якість продукції, що напряму під-
вищує конкурентоспроможність підприєм-
ства. В умовах жорсткої конкуренції перемогу
здобувають держави та компанії, що постійно
інвестують в найцінніший ресурс – здоров’я та
професійний потенціал працівників.__
ФПУ НАПОЛЯГАЄ
НА ОСУЧАСНЕННІ
СТРАХОВИХ
ВИПЛАТ І ПЕНСІЙ
Третій рік поспіль Уряд вносить суттєві зміни
до системи загальнообов’язкового держав-
ного соціального страхування, які, на жаль,
для застрахованих осіб не дають позитивних
результатів. Навпаки, незважаючи на стрімке
знецінення гривні, високу інфляцію, розміри
страхових виплат або заморожені, або зрос-
тають вкрай низькими темпами, які не забез-
печують людям гідного соціального захисту
в разі настання страхового випадку.
Так, зменшено одноразові виплати потерпілим на ви-
робництві та їхнім сім’ям, до покращення фінансово-
економічного стану призупинено норму щодо щоріч-
ного перерахунку сум щомісячних страхових виплат
потерпілим на виробництві. Мінімальний розмір допомоги з
безробіття не досягає навіть офіційного розміру прожитково-
го мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, ліквідовано за рахунок коштів соцстраху такі
соці-
альні послуги, як профілактика захворюваності застрахованих
осіб і членів їхніх сімей. Досі не завершено об’єднання
фондів
соцстраху з тимчасової втрати працездатності та від нещасних
випадків на виробництві і профзахворювань України.
З метою забезпечення належного соціального захисту працю-
ючих Федерація профспілок України домагається:
– відновлення права працюючих осіб на санаторно-курортне
лікування, оздоровлення дітей за рахунок коштів соціально-
го страхування;
– відновлення порядку щорічного підвищення страхових ви-
плат потерпілим на виробництві у зв’язку із зростанням се-
редньої зарплати в країні;
– визначення економічно і соціально обґрунтованого розміру
єдиного соцвнеску та пропорції його розподілу за видами со-
ціального страхування з метою забезпечення повноцінного
надходження коштів до фондів соцстраху для уникнення по-
рушення прав застрахованих осіб на своєчасне і в повному
розмірі отримання страхових виплат і соціальних послуг;
– забезпечення законодавчих змін для завершення реоргані-
зації Фонду соцстраху України;
– збільшення мінімального розміру допомоги з безробіття до
100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездат-
них осіб;
– забезпечення розмірів всіх страхових виплат та обсягів
соці-
альних послуг для застрахованих осіб у системі загально-
обов’яз кового державного соціального страхування не нижче
рівня європейських стандартів;
– забезпечення цільового використання страхових коштів ви-
ключно на потреби застрахованих осіб.
Складна ситуація і у сфері пенсійного забезпечення. На сьо-
годні розмір мінімальної пенсії за віком удвічі нижчий за
фактичний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.
Середній розмір пенсії на 1 липня 2016 року становив 1738,85
грн. При цьому пенсії до 1500 грн отримують 7,4 млн осіб, а
до
2000 грн – 9,6 млн осіб від загальної чисельності
пенсіонерів.
Черговий рік пенсії належним чином не осучаснюються, при-
зупинено дію частини 2 статті 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування», якою передбачено щорічне
підвищення пенсій з урахуванням темпів зростання серед-
ньої зарплати та рівня інфляції.
Значно погіршилось співвідношення розміру середньої пен-
сії до середньої зарплати в країні, зокрема з 56,1% у
2009-му до
30–32% у 2016 році.
ФПУ постійно домагається від Уряду вжиття заходів,
реалізація
яких дозволить істотно збільшити надходження до Пенсійного
фонду, ліквідувати дефіцит пенсійних коштів, а саме:
реформу-
вання системи оплати праці, забезпечення дієвих заходів з
лега-
лізації зайнятості та доходів, запровадження спеціальних
про-
грам сприяння зайнятості молоді та осіб передпенсійного
віку.
Управління соціального страхування і
пенсійного забезпечення апарату ФПУ__
08.10.2016
|
