ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ГОВОРЯТЬ ДЕЛЕГАТИ З’ЇЗДУ

голова Івано- Франківської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я:

«Непродумані прискорені реформи без фінансової підтримки з боку держави викликають не­гативні відгуки серед населення і медичних праців­ників. Для прикладу – повна руйнація санітарно-епі­деміологічної служби, що несе епідемічну загрозу в державі. Галузева профспілка активно виступила на захист служби та її працівників, виграла всі судові по­зови. Однак хто зараз у змозі відновити службу? Це нереально.

Не дала очікуваних результатів і реорганізація служби невідкладної та екстреної медичної допомоги.

Через обмежене фінансування охорони здоров’я та запровадження Урядом заходів жорсткої економії бю­джетних коштів у 2015 році спостерігалося порушення конституційних прав працівників на працю та її опла­ту, вживалися незаконні заходи щодо скорочення ро­бочого часу та чисельності працюючих, примусового надання відпусток без збереження заробітної плати, скасовувалися доплати і надбавки, практично не здій­снювалися стимулюючі виплати, не проводилася в повному обсязі індексація заробітної плати працівни­кам закладів охорони здоров’я.

Викликає обурення організацій Профспілки черго­вий наступ на права працюючих у галузі охорони здоров’я щодо запровадження граничного нормативу забезпечення населення лікарняними ліжками в роз­рахунку 60 ліжок на 10 тисяч населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів. Її реалізація призведе до масштабного скорочення ліжкового фонду медза­кладів і масового звільнення працівників галузі, що спричинить украй негативну реакцію медичної спіль­ноти і загострить ситуацію у трудових колективах».

КРАЩИЙ СПОСІБ ДОБИТИСЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ – ЗОБОВ’ЯЗАТИ ВЛАСНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ СИЛОЮ ЗАКОНУ ПЛАТИТИ ГІДНУ ЗАРПЛАТУ СВОЇМ ПРАЦІВНИКАМ

Юрій БОБЧЕНКО,

голова профкому первинної організації ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

«Найкращий спосіб доби­тися в країні соціальної справедливості, послабити могутність великого біз­несу – це зобов’язати власників підприємств силою закону платити гідну зарплату своїм працівникам. Наша профспілка давно домагається запровадження галузевих стандартів оплати праці. І мушу сказати, що останнім часом наш ЦК, керівництво ФПУ чимало зробило у цьому напрямі. Однак потрібно неодмінно довести цю справу до логічного завершення.

Закликаю профспілки бюджетної сфери нас підтри­мати. Зростання зарплати у промисловості – це локо­мотив, який може потягти за собою вгору рівень опла­ти праці для бюджетників.

Зараз нам розповідають про безвізовий режим з Євро­пою. Але дозвольте запитати: а хто туди зможе поїхати за нинішнього рівня зарплат у нашій країні? Пригадуєть­ся анекдот: «Знаєте, чому нас не поспішають приймати в Євросоюз? А у нас з європейцями різне почуття гумору. Вони над нашими зарплатами сміються, а ми – плачемо».

Кого намагається обдурити наша держава, коли у нас мінімальна зарплата офіційно вважається рівною прожитковому мінімуму? Як сьогодні можна прожити на 1378 грн на місяць? Зрозуміло, що якби у нас у кра­їні на законодавчому рівні було встановлено об’єктивний прожитковий мінімум, то питання підвищен­ня зарплат вирішувалося б набагато простіше. Тим часом цей стандарт у нас, по суті, перетворився на на­уково обґрунтований розрахунок того, наскільки по­гано повинен жити народ, щоб добре жилося владі».

ЛІКВІДАЦІЯ МІНПРОМПОЛІТИКИ ПРИЗВЕЛА ДО ТОГО, ЩО У ДЕРЖАВІ НІХТО НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ПРОБЛЕМАМИ ПРОМИСЛОВОСТІ

Василь МОЙСЮК,

голова Профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України:

«Україна обрала єв­ропейський шлях розвитку, тому питання соціального діалогу є одним з найбільш ак­туальних, важливих і гострих у сучасних українських реаліях. На жаль, ми всі є свідками, що Уряд відверто ігнорує пропозиції та рішення профспілок і робото­давців з питань соціальної та економічної політики.

Однією з болючих проблем залишається некерова­ність та розбалансованість економіки, зокрема про­мисловості країни. Тим часом ліквідація Міністер­ства промислової політики взагалі призвела до того, що у державі ніхто не займається проблемами про­мисловості. Це можна побачити на прикладі нашої галузі. Протягом минулого року випуск промислової продукції в хімічній галузі скоротився на 17%, нафто­переробній – на 26%. Наша Профспілка спільно з робо­тодавцями постійно реагувала на кризові ситуації, зверталася до перших осіб держави.

Вважаю, що для налагодження та розвитку справж­нього ефективного та результативного соціального діалогу треба вивчати й поширювати вітчизняний та зарубіжний досвід. Необхідно також прийняти зміни до Конституції та законів України, у яких передбачи­ти механізми впливу соціальних партнерів на соці­альну спрямованість реформ, встановити відповідаль­ність сторін соціального діалогу за виконання їхніх функціональних обов’язків. Не можна допускати, щоб перші особи держави, які є соціальними партнерами, уникали діалогу та спілкування з профспілками, ро­ботодавцями та громадськими організаціями.

Вважаю, що нам потрібно також удосконалювати діалог усередині профспілкового руху. Бо тільки спільними зусиллями ми зможемо вести ефективно та результативно переговори із соціальними партне­рами в інтересах людини».

ЯКІСНА ОСВІТА МАЄ БУТИ ДОСТУПНОЮ ДЛЯ ВСІХ

Сергій ПУГАЧОВ,

голова Вінницької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України:

«Президент на засіданні Наці­ональної ради реформ у жовтні минулого року наго­лосив, що якісна освіта має бути доступ­ною для всіх українців, де б вони не мешкали – у гірському селі чи великому місті. Початкова школа має бути всю­ди, навіть у найменших населених пунктах.

Але невиправдане та безвідповідальне ставлення влади до систе­ми освіти призвело до зменшення кількості дошкільних навчальних закладів. На початок 2015/2016 н. р. понад 116 тис. дітей перебували у черзі на влаштування у дитсадок. Дошкільні заклади переванта­жені на 20%.

Протягом звітного періоду відбувалося масове закриття загально­освітніх навчальних закладів, зменшується кількість вишів III–IV рів­нів акредитації. Лише за цей час було скорочено 55 тис. педпрацівників.

У критичній ситуації опинилася професійно-технічна освіта. З прийняттям державного кошторису на 2016 рік практично припини­лося її фінансування за рахунок трансферів із держбюджету. Так само може статися із державними технікумами, коледжами, фінан­сування яких завдяки неймовірним зусиллям вдалося залишити з держбюджету, не передаючи на місцевий рівень, що передбачено в Держбюджеті–2016.

Запропоноване владою реформування освітньої галузі – ніщо інше, як економія на власному народові з позбавленням дітей можливості навчатися в школах за місцем проживання, молоді – здобувати безо­платно якісну професійну та вищу освіту, а педагогів – заробляти собі працею на пристойні умови життя та спонукає до поповнення лав без­робітних однією з найбільш кваліфікованої частини суспільства».

ПРОФСПІЛКА МАЄ ПЕРЕЙНЯТИ ЗАКОНОДАВЧУ ІНІЦІАТИВУ

Світлана БІЛЕЦЬКА,

голова первинної профорганізації студентів Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, Профспілка працівників освіти і науки України:

«У листопаді минулого року поба­чив світ законопроект «Про внесення змін до ЗУ «Про профспілки…», реєстраційний № 3474, яким плану­ється ввести певні обмеження щодо членства у профспілках, складу виборних профспілкових органів тощо.

Законопроект, який лобіює Міністерство освіти і науки, без обго­ворення та консультацій із профспілковою стороною пройшов слу­хання у комітетах Верховної Ради з питань соціальної політики і з питань науки та освіти. Офіційні й публічні обговорення із залучен­ням усіх зацікавлених сторін – профспілкової молоді, студентів – членів профспілок та авторів законопроекту не проводились.

Студентська молодь відреагувала на цей документ акцією «Проф­спілки. Боротьба за Україну», під час якої збирали підписи на вико­нання соціальних вимог студентів і проти втручання влади в діяль­ність профспілок.

Близько 200 тисяч зібраних підписів демонструють потужну під­тримку нашого руху, однак якби всі організації серйозніше постави­лися до цієї справи, результат був би більш вагомий. Так, 176 тисяч підписів зібрала освітянська профспілка і лише 22 тисячі – інші галу­зеві профспілки. Чому потрібні такі акції? Бо важливо продемонстру­вати нашу єдність, силу і бажання протистояти різним наступам!..

Профспілка має перейняти законодавчу ініціативу та розробити власні пропозиції щодо модернізації закону «Про професійні спіл­ки...» щодо студентства. Якщо проґавимо момент, це зроблять за нас і без урахування нашої думки та інтересів спілчан».

Сторінку підготувала Олена ОВЕРЧУК, «ПВ». Фото Кирила ЛАТИШЕВА, Олексія ПЕТРУНІ та Інни МИХАЛЬЧЕНКО

03.04.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини