ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ПОТРІБНО БУДУВАТИ ДЕРЖАВУ З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ СТАНДАРТАМИ ЖИТТЯ

Антоній ЕКШМІДТ,

голова первинної профорганізації Профспілки авіабудівників України у ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад»:

«ПАТ «Мукачівський завод «Точпри­лад» працює з низ­кою зарубіжних країн на основі договорів про пере­робку давальницької сировини. Проте складна еко­номічна ситуація в нашій країні викликала занепо­коєння в інвесторів, і вони почали з обережністю вкладати кошти у промисловість. Незважаючи на те, що звітний період був нелегким, ми маємо пози­тивні результати. Так, у 2015 році обсяги виробни­цтва сягнули 145 млн 219 тис. грн. Це все стало мож­ливим лише завдяки наявності договорів, упрова­дженню у виробництво нових видів продукції, опти­мізації роботи підприємства у складних умовах роз­витку сучасного українського суспільства.

Профком ПО ПАУ у ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» разом із адміністрацією спрямовує свої зусилля на збереження цілісності колективу, виконання виробничих програм збереження і роз­витку інфраструктури підприємства.

Серед досягнень профспілкової організації – збереження складу первинної організації. Станом на 1 січня 2016 року ПО ПАУ у ПАТ «Мукачів­ський завод «Точприлад» налічує 1581 члена. Всі працівники 100% є членами Профспілки авіабу­дівників України.

За звітний період укладено два колективних договори, які базуються на нормах галузевої, Ге­неральної угод та законодавства України. Осно­вні пункти в договорах – це розвиток підприєм­ства, зайнятість, оплата та нормування праці, ре­жим праці та відпочинку, охорона праці, соціаль­ні гарантії, робота з молоддю.

Затримки із виплатою зарплати та заборгова­ності за звітний період не було. Середня зарплата працівників у 2015 році становила 4911,07 грн.

Фінансувалися витрати на заходи з охорони праці в розмірі не менше 0,5% від суми реалізова­ної продукції. Всі працівники забезпечені спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивіду­ального захисту.

Підсумовуючи, хотілося б побажати, щоб проф­спілки більш ефективно відстоювали права тру­дящих. Для цього новому складу в Раді ФПУ, її керівництву необхідно проводити роботу для за­гальної консолідації профспілок, щоб вони були не відокремленими одна від одної, а зібрані в один потужний кулак».

Катерина БАРИШЕВА,

голова Київської обласної організації профспілки працівників агропромислового комплексу України, голова Молодіжної ради ФПУ:

«Для Федерації проф­спілок України з’їзд – це передусім но­вий старт для подальшого розвитку. Підбиваються під­сумки, робляться висновки і нові напрацювання на на­ступні п’ять років.

На мою думку, головним у подальших прагненнях має стати саме соціальний ас­пект – мінімальні гарантії громадянам цієї держави.

Другим, не менш важли­вим, є питання євроінтегра­ції, і профспілки як представ­ники громадянського сус­пільства мають зайняти принципову і ключову пози­цію у цьому процесі.

Третє – молодь. Адже рі­вень освіти, доступність жит­ла, першого робочого місця і можливостей для самореалі­зації молодої людини сьогод­ні є під прицілом. Майбутнє у руках молоді! Треба це пам’ятати».

Фарит ГУБАЙДУЛЛІН,

голова об’єднаного профспілкового комітету Науково- виробничого об’єднання «Павлоградський хімічний завод», Профспілка працівників оборонної промисловості України:

«Підбиваючи підсумки роботи ФПУ після VI з’їзду профспілок, на мій погляд, можна кон­статувати, що у найскладніших умовах со­ціально-економічної і політичної кризи в Україні профспілки зберегли своє «обличчя», залишились ві­рними своїм принципам і головному призначенню – захисту законних прав та інтересів людей праці.

VІІ з’їзд ФПУ має стати поворотною віхою у профспіл­ковому русі країни, в пошуку кардинально нових мето­дів роботи, спираючись на досвід профспілок країн Єв­ропи, Стратегію модернізації ФПУ, і не чекати чудес від соціального діалогу, а сміливіше застосовувати усі за­конні методи боротьби, у тому числі протестні дії».

Василь ЩЕРБАНЬ,

голова Дзержинської територіальної організації Укрвуглепрофспілки:

«Дзержинська те­риторіальна ор­ганізація пра­цівників вугільної промисловос­ті станом на 01.01.2016 р. налічувала у своїх лавах 5196 членів профспілки, організаційно об’єднаних у 18 первинних профорганізаціях, тоді як на 01.01.2015 р. чисельність нашої терорганізації становила 6088 чле­нів. На жаль, антитерористична операція на Донбасі вплинула на чисельність профспілки нашої терорганізації, яка скоротилася на 892 спілчанина.

Незважаючи на складну ситуацію у вугільній га­лузі, теркому профспілки, профкомам підприємств вдалося зберегти довіру трудящих до шахтарської профспілки. На сьогодні охоплення трудящих проф­членством за терорганізації становить 99,2%. Яскра­вим доказом позитивного іміджу профспілки вугіль­ників у Дзержинську є те, що в 2015 році на профспіл­ковий облік Дзержинського теркому ППВПУ стала первинна профорганізація шахти «Нова» ДП «Укрву­глереструктуризація».

Сьогодні, коли вугільні підприємства міста пра­цюють у важких умовах під тягарем економічних проблем, профлідери повинні особливу увагу приді­ляти питанням охорони праці на робочих місцях, черпати потрібну інформацію від профактиву, гро­мадських інспекторів з охорони праці, простих чле­нів профспілки. Їм потрібно більше спілкуватися з трудовими колективами, щоб своєчасно та оператив­но вирішувати проблеми людей, аби вони не відчу­вали незручностей як у побуті, так і на робочих міс­цях. Не секрет, що багато хто із господарських керів­ників правдами і неправдами намагається відхрес­титися від зауважень і пропозицій робітників, пояс­нюючи, що зараз важливішим є вирішення виробни­чих питань. І люди від цього страждають.

У майбутньому Федерації профспілок України по­трібно сприяти поновленню роботи Донецької облпрофради – організації, яка має працювати з Доне­цькою ОДА. Питання щодо соціальних гарантій, вико­нання положень Генеральної та галузевих угод потріб­но вирішувати спільно, шляхом переговорів. А якщо результату не буде – від переговорів переходити до акцій протесту під стінами Верховної Ради і Кабінету Міністрів. В єдності наша сила. Іншого виходу немає».

Віктор СОЛОВЙОВ,

Профспілка працівників оборонної промисловості України, м. Рубіжне:

«За останні два роки, з початку розгор­тання буремних подій на сході України, я був практично єдиним представни­ком Луганської області на засіданнях Ради ФПУ.

Наразі частина території області звільнена, части­на – непідконтрольна українській владі. За 30 кіломе­трів від лінії розмежування життя, так би мовити, прифронтове. Зараз потихеньку все налагоджується, люди повертаються додому.

Профспілкова структура Луганської області була повністю зруйнована... Я вдячний Голові ФПУ Григо­рію Осовому та його заступнику Євгену Драп’ятому, які провели організаційну роботу. Наскільки мені ві­домо, вже відновлено цю структуру. Ті ж, хто лишив­ся на непідконтрольній території і виконують функ­ції, які їм здаються правильними там, – Бог їм суддя...

Два з половиною місяці тому я пішов з профспілко­вої роботи. Наразі працюю секретарем Рубіжанської міської ради. Але з такою ностальгією згадую роботу у профспілках, адже понад п’ятнадцять років там пропрацював!»

Тетяна ПОВХАНИЧ,

голова Закарпатського обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України:

«З’їзд Федерації проф­спілок України – це підсумковий етап, підбиття підсумків історії профспілок України за ці непрості роки. Я сподіваюся, що VII з’їзд мати­ме багато важливих та інноваційних для профруху напрацювань.

Сформувавши довіру до профспілок, буде і висо­ка результативність роботи в організації. А для цьо­го нам усім потрібна єдність, відповідальність, од­ностайність, активність та злагодженість у діях.

Хочеться, щоб у кожного була впевненість, що ор­ганізація, членом якої він є, в змозі його захистити. Профспілки мають бути ініціаторами, реформато­рами, активними організаторами. Хоча нині вони знаходяться у більш приглушеній позиції.

Сьогодні розмова із владою однобока, діалогу на найвищому рівні майже немає. Влада не хоче нас чути. Багато законопроектів, що розглядаються, не погоджуються із нами. Більш того, вони не йдуть на користь ані профспілкам, ані спілчанам (маю на ува­зі й зміни до Закону України «Про професійні спіл­ки, їх права та гарантії діяльності» щодо діяльності студентських профспілок).

Ми боремося, але зараз не можемо це подолати. Чому? Напевне, тому що не маємо такої сили юридич­но. Юридична служба профспілок мала би бути на та­кому високому рівні, щоб ми могли домагатися бажа­них результатів. Організаційний напрям роботи у нас на хорошому рівні, а от юридично ми повинні стати потужнішими, аби мати змогу захистити кожного.

Cподіваюся, що Федерація профспілок України як координуючий орган на VII з’їзді чітко визначить подальшу стратегію наших спільних дій в умовах соціально-економічної кризи та військових дій на сході країни».

Олег ГРИГОРЮК,

Профспілка робітників морського транспорту України:

«Я сподіваюся, що з’їзд ФПУ стане тією межею, після якої український профспілко­вий рух почне новий етап свого розвитку. Повне переродження – це вже не побажання, а необхідність для людей праці в сучасному світі. Життєво важливо вживати конкрет­них дій і виходити на новий більш якісний рівень ро­боти. Цей процес не відбудеться за один день і буде до­вгим та болючим, однак починати треба вже зараз».

Сторінки підготували Олена ОВЕРЧУК, Тетяна РУБАН, «ПВ»

01.04.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини